У супроводі оплесків та емоційного гулу багатотисячного натовпу прихильників увечері 7 травня на трибуну перед Королівським палацом у центрі столиці Франції підійнявся Еманюель Макрон, 39-річний новообраний президент П'ятої республіки.
Його звернення до народу Франції на тлі скляних пірамід Лувру недовге, емоційне і переконливе.
Він зазначив, що його перемога у змаганні за Єлисейський палац, "не має ні прецедентів, ні чого-небудь, що могло зрівнятися з цим". - "Вони сказали, що це неможливо, але вони не знали французів!" - ці слова викликають захват натовпу. Але безпрецедентність цих виборів справді важко переоцінити.
Перемогти із рахунком 66% проти 34% Макрону допомогли консолідація і детермінація французького суспільства.
Коли слухаєш промову в оточенні прихильників Макрона, то розумієш, що жодні цифри відсотків перемоги не можуть передати відчуття впевненості, яка знову поступово повертається до Франції. Після кривавих терактів, після виснажливої, запеклої і безпрецедентої виборчої кампанії настає час невеликого передиху перед не менш відповідальною кампанією парламентською, котру Макронові теж необхідно переможно завершити, аби мати можливість втілити обіцяне.
Центрист Макрон закріпить 5-ту Республіку в серцевині Європи. Саме Європейський дискурс був головним у передвиборчому протистоянні Макрон - Лє Пен. Перший був за зміцнення стосунків, друга - за вихід із ЄС, Єврозони і з Шенгенської угоди. За спиною Лє Пен вимальовувались вежі Кремля і Путін, за Макроном стояли Обама і Меркель.
Що саме було у листах команди Макрона компроматом, поки що правда нікому, окрім каналу “Росія24», з’ясувати не вдалося.
У французькому сегменті інтернету користувачі щиро насміхаються над цим зливом, і собі "викривають", що Макрон має намір перейменувати круасан із шоколадом на "шоколатан", бо так його називають у тій частині Франції, звідки він походить.
Інформація про наявність офшорів також викликає у французів лише скептичні посмішки. Звісно, це стосується притомної публіки, бо противники будуть чіплятися за будь-який фейк, аби підтвердити свої переконання і заохотити до своїх лав інших.
Власне інтенсивність, із якою російські ЗМІ, особливо франкофонні, розкидували інформацію про цей «злив», грає на руку Макронові. Бо це автоматично демонструє заангажованість у справу кремлівської пропаґандистської машини і робить більш зрозумілою для пересічного французького виборця реакцію Москви.
Еманюель Макрон одразу ж подав скаргу про дифамацію, а розпорядження про проведення розслідування дав президент Оланд. Це спонукало навіть Марін Лє Пен відхрещуватись від своїх попередніх закидів Макронові щодо наявності офшорів, вона “лише просто цікавилась", а чи немає бува у нього офшорів. Разом із нею мусили прикусити язика і декілька особливо активних діячів «Національного Фронту», що перед тим активно доклались до розповсюдження цього фейку.
Російські технології цього разу не спрацювали, але чи спрацюють вони на “третьому турі” - побачимо.
Кілька днів тому я спеціально відвідав мітинг Макрона, аби пройнятися атмосферою і відчути його можливості у спілкуванні із натовпом. Виходило це у нього на загал відмінно. Проте найбільше враження на мене там справила сентенція про "трьох диктаторів Європи": Орбана, Качинського і Путіна, плюс реакція на це присутньої там публіки. Вибух оплесків і криків "Браво!" Звісно, прирівнювання Путіна до одіозних, але демократично обраних керівників Угорщини і Польщі - питання спірне. Але зате Путін-диктатор ніколи до того не звучало так голосно у французькому політичному дискурсі.
Україна мало фігурувала у передвиборчій риториці кандидатів, але Макрон чітко і однозначно відмежувався від Путіна, а кремлівська тема активно обговорювалася кандидатими і лунала в пресі. І не лише з огляду на атаки на "поштову скриньку Макрона”.
Тобто при президентові Лє Пен Україні насправді ловити вже було би нічого, а при Макронові «Норманська четвірка» посилиться потужним і завзятим гравцем. Маємо сподіватись, що Путіну в оновленій четвірці буде значно менш комфортно, ніж було до того. Колишній філософ і банкір продемонтрував під час виборчої кампанії якості, які не дають сумніватися у його затятості та принциповості.
Новоствореній політичні силі Макрона буде непросто отримати самостійну більшість, хоча це можливо. Він вже зараз має підтримку значноі кількості соціалістів та тої частини республіканців, які орієнтувалися на Алана Жюпе, також від самого початку у його обоймі був Байру і з МОДЕМ - центриською партією, яка у нинішньому парламенті підртимує Республіканців.
Отже основні напрямки зовнішньої політики Франції за президенства Макрона - НАТО, ЄС та Шенґен - є запорукою розвитку країни. Закриття кордонів було б кроком неефективним, більш того - подекуди безглуздим. Починати треба із проблем всередині країни, бо майже всі виконавці терактів були народжені в ЄС. Тож якщо зачинити двері, а терористи вже у домі - це не є жодною гарантією безпеки. Ще одна позиція - активізація Франції у Сирії і примушення Росії припинити підтримувати Асада.
Внутрішню політику країни Макрон обіцяє будувати через повернення у неї моралі, а це означає більший контроль не лише за коштами, але за владою і владоможцями теж. Затягування паска відбуватиметься, але не на худих тілах і без лівацької формули: все взяти і поділити. Макрон скорочуватиме адміністративний апарат, але надаватиме скороченим можливості займати вакансії у системі освіти, де зараз є брак кадрів. Новий президент пообіцяв місячну обов'язкову службу в армії для усіх без винятку осіб, які досягли 18-ти років задля розвитку внутрішньої солідарності. Він гарантуватиме розвиток внутрішнього виробництва, але без заборон на вільне переміщення фінансових і трудових ресурсів у межах ЄС.
Щодо Києва Макрон зазначив, що дотримуватиметься єесівських принципів: деокупація Криму і виведення російських військ за межі України. І як вже зазначалося вище, під час кампанії неодноразово звучало протиставлення ним свого сприйняття Кремля і Путіна до повної залежності від останнього Марін Лє Пен.
Від того, як цією важливою перемогою скористається сучасна українська влада буде залежати подальша доля Держави якою вони керують і людей які їм цю владу довірили.