Лауреат Нобелівської премії з літератури за 2015 рік білоруська письменниця Світлана Алексієвич заявила, що не любить 84% росіян, які підтримують насильство на сході України.
Про це вона сказала на прес-конференції в редакції білоруської газети "Наша Нива".
"Я не люблю ці 84% росіян, які закликають вбивати українців", - цитує її слова білоруська служба "Радіо Свобода". На її думку, Україна була "окупована і захоплена" іншою країною.
Водночас Алексієвич сказала, що любить російський і білоруський народи. "Дехто і в Білорусі пише, що я ненавиджу білоруський народ, що я ненавиджу не тільки владу, а й народ. Я думаю, ніхто не любить правди. Я кажу те, що думаю. Я люблю російський народ, я люблю білоруський народ, мої родичі з боку батька були білоруси, мій улюблений дідусь. І взагалі в четвертому поколінні я сільський вчитель. <...> І в той же час моя бабуся, моя мати - українки. Я дуже люблю Україну. І коли я недавно була на Майдані і бачила фотографії Небесної сотні, я стояла і плакала. Це теж моя земля", - сказала вона.
За словами Алексієвич, вона любить "рускій мір" літератури і науки. "Але я не люблю "рускій мір" Сталіна, Путіна", - додала вона.
Участь Росії в сирійській війні письменниця порівняла з конфліктами в Афганістані та Чечні, пише в твіттері журналіст BuzzFeed Макс Седдон.
Про білоруську владу Алексієвич сказала, що вона "вдає, що її немає". Президент Олександр Лукашенко, за словами лауреата, її не привітав. Одне з перших привітань надійшло від заступника голови Росдруку Володимира Григор'єва, розповіла вона.
Крім того, Алексієвич висловилася проти розміщення російської авіабази в Білорусі.
Alexievich says it's a shame the characters from Voices of Chernobyl aren't around to hear about her Nobel Prize. pic.twitter.com/kfmNRwKsBb
— max seddon (@maxseddon) October 8, 2015Світлану Алексієвич оголошено лауреатом Нобелівської премії з літератури на церемонії у четвер, 8 жовтня. Премію присуджено з формулюванням "за багатоголосу творчість - пам'ятник стражданню і мужності у наш час".
Алексієвич народилася в 1948 році в українському Івано-Франківську, але потім переїхала з родиною до Білорусі. Закінчила факультет журналістики БДУ, працювала в районній газеті в Брестській області. Була членом Спілки журналістів СРСР.
Популярність їй принесла, зокрема, книга "У війни не жіноче обличчя" про роль жінок у Другій світовій війні. Інші відомі твори Алексієвич - "Цинкові хлопчики", "Чорнобильська молитва", "Час секонд хенд".