EMPOWER і підтримка Німеччини
EMPOWER – це програма Strengthening Communities in War-Affected Regions in Ukraine through Localized Action, спрямована на посилення громад у постраждалих від війни регіонах України через локалізовану дію. Фактично вона підтримує громадські організації фінансово, організаційно й інституційно, а також допомагає їм обмінюватися досвідом. Через партнерські організації підтримка доходить безпосередньо до людей у громадах, зокрема – на прифронтових територіях, які її потребують.
За словами керівника програми EMPOWER Айке Фатера, ініціатива підтримує мережу українських неурядових організацій, які надають соціальні послуги. Водночас ідеться не лише про фінансування, а й про розвиток спроможності: навчання, менторство, обмін досвідом і створення мережі між організаціями.
«Ми підтримуємо велику мережу українських неурядових організацій у наданні послуг. Йдеться про послуги у сферах охорони здоров’я, освіти, захисту та прихистку. Відбираємо громадські організації, які мають значну організаційну й інституційну спроможність, але також залучаємо організації з нижчим рівнем спроможності. Наша ідея полягає в тому, щоб через співпрацю, мережу й партнерство всі ці організації могли отримувати користь одна від одної», – пояснив він у коментарі LB.ua.
Водночас, за словами Фатера, кінцева мета програми полягає в допомозі тим, хто цього потребує.
«Для нас, звичайно, важлива хороша співпраця з громадськими організаціями. Але ще важливіше те, що ці організації надають послуги людям і що люди отримують від цього користь», – запевнив він.
Підтримка EMPOWER стала можливою завдяки уряду Німеччини та ЄС. Посол Німеччини в Україні Гайко Томс наголошує, що це є частиною ширшої підтримки, яку надає Берлін. «Такі проєкти, як EMPOWER, є для нас дуже пріоритетними. Ми хочемо бути партнером України, тому що йдеться про надання соціальних послуг. Зрештою, це про найважливіше – про людей України. Про дітей, про вразливі групи, про допомогу літнім людям», – розповів Томс.
Він також наголосив, що така підтримка є помічною з огляду на майбутнє Європи й України, як її частини.
«Роль українського громадянського суспільства в соціальному відновленні та реконструкції країни неможливо переоцінити. Ця дуже жива й активна сцена українських організацій громадянського суспільства – це те, що робить Україну по-справжньому європейською. Саме тому я бачу майбутнє України всередині ЄС. Ми знаємо, що наше майбутнє в Європі залежатиме від того, яким буде майбутнє України», – пояснив посол Німеччини в Україні.
Соціальні послуги: від потреби до сталої підтримки
Соціальні послуги в цьому контексті – це не лише екстрена гуманітарна допомога, а й всебічна підтримка тих, хто її потребує. Директор Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Віталій Музиченко під час дискусії «Майбутнє надання послуг в Україні – завдання для громадянського суспільства?» наголосив, що важливо розрізняти гуманітарні потреби й систему соціальних послуг. За його словами, в Україні традиційно соціальні послуги розвивалися за залишковим принципом.
Водночас навіть коли громадські організації запускають потрібні послуги, постає питання їхньої сталості. Керівниця благодійного фонду «Мрію жити» Ірина Поповська розповіла про послугу денного догляду для дітей з інвалідністю. Вона дала результат, але після завершення пілотного фінансування організація зіштовхнулася з проблемою, як зберегти цю підтримку для сімей.
На рівні громад сталість і швидкість соціальних послуг напряму залежать від взаємодії місцевої влади з громадським сектором. Міський голова Фастова Михайло Нетяжук переконаний, що держава й громадські організації повинні взаємодіяти. Останні допомагають громадам реагувати швидше там, де процедурні рішення потребують більше часу.
«Для мене співпраця з громадськими організаціями – це насамперед про синергію. Це там, де 1+1 – це навіть не три, а п’ять, а то й десять», – сказав Нетяжук.
Сила горизонтальних зв’язків
Тенденцію, коли громадський сектор часто діє швидше за державу, можна пояснити специфікою українського громадянського суспільства – горизонтальною самоорганізацією і готовністю діяти без очікування готового рішення згори.
Керівниця Українського форуму Chatham House Орися Луцевич називає це історичною особливістю українського суспільства.
«В Україні розвинувся горизонтальний сектор – на рівні людської солідарності. Одна людина допомагає іншій без втручання держави», – розказала Луцевич.
Вона пояснила, що Україна має постколоніальний досвід і довгу історію насильства з боку сильних інституцій. Через це в суспільстві сформувалася обережність до централізованої сили. Саме тому українські громадські організації часто бачать проблему, шукають рішення і не чекають, поки зміниться політика чи з’явиться готовий державний механізм.
Водночас їхня роль не обмежується прямою допомогою. Луцевич наголошує, що громадський сектор підтримує суспільну згуртованість, шукає інноваційні рішення та може виконувати функцію громадського контролю за якістю політик і послуг. На її думку, культура участі в політичному житті країни в такій ролі є одним із досвідів, який Україна може запропонувати Європі.
Від екстреної допомоги до сталої системи
Чи гарантує самоорганізація сталості? Ні. Щоб громадський сектор залишався важливою частиною суспільства після завершення гарячої фази війни, він має перейти від реагування на нагальні потреби до системної участі у процесах, зокрема тих, які стосуються повернення до звичайного життя.
Про це в розмові з кореспондентом LB.ua сказав Міхаель Кьолер, модератор форуму та Посол Великої угоди (Grand Bargain Ambassador). Він оцінив громадянське суспільство України як живе, але таке, що проходить етап формування у відносинах із державою.
«Україна – стара нація, але молода держава. І вся система відносин між організаціями громадянського суспільства та державними структурами є доволі молодою», – зазначив Кьолер.Він додав, що нинішній виклик для сектору полягає в тому, аби трансформувати роботу від режиму надзвичайної ситуації до сталої участі у процесах.
«Сьогодні громадянське суспільство реагує на дуже термінові надзвичайні ситуації. Але з часом воно має пройти трансформацію до нормального часу й стати частиною того, як суспільство функціонує під час відбудови», – запевнив він.
Кьолер наголосив, що громадські організації мають бути не просто виконавцями послуг, а мостом між людьми та політикою.
«Організація громадянського суспільства має бути вкорінена в суспільстві. Вона має створювати зв’язок між тим, чого хочуть люди, і практичним наданням послуг. Країна, яка дає простір громадянському суспільству, фактично будує власну демократичну структуру», – заявив він.
Отже, майбутня роль громадського сектору в наданні послуг полягає не в тому, щоб замінити державу. Йдеться про іншу модель взаємодії: держава має формувати політики, стандарти й сталі механізми фінансування, громади – визначати реальні потреби, а громадські організації – залишатися ближчими до людей, швидше реагувати на зміни й пропонувати рішення там, де система ще не встигає.
Такий підхід дозволить перетворити досвід воєнної самоорганізації на частину сталої системи соціальної підтримки. У довшій перспективі це може допомогти швидше відновлювати громади, повертати людей до активного життя й будувати систему підтримки, яка працює не лише в режимі надзвичайної ситуації. Для України це важливо і з огляду на післявоєнне відновлення, і на шляху до Європейського Союзу.
Проєкт EMPOWER фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Європейським Союзом та впроваджується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.