Суботній ранок ми зустріли саме в «Артеку». Поки журналісти ще допивали свою каву й налаштовувалися на роботу, тут уже вирувало життя. На зеленій території біля другого КПП, де на нас чекав Сергій Миколайович Коник, заступник генерального директора з виховної роботи, проходила патріотична гра «Козачата» на локації «Артеківська Козацька Січ». Діти в помаранчевих худі перетягували канати й уболівали один за одного.
«Це в нас змагаються курені співдружності — Всемогутні. Усі знають, що Артек — це стрижнева національно-патріотичного виховання», — запевняє заступник гендиректора.
Триває четверта зміна
Здавалося б, літні канікули у школярів тільки почалися, проте тут приймають уже четверту зміну. Цього разу це 950 діток віком від 7 до 17 років.
«До нас їдуть з усіх куточків України. Це діти учасників бойових дій, сироти, діти з інвалідністю, позбавлені батьківського піклування й інші. Більшу частину путівок фінансує держава, але є чимало охочих придбати за повну вартість оздоровлення своєї дитини в нашому центрі. І це не дивно, більшість дітей, які вже були у нас раз, обовʼязково хочуть повернутися», — каже пан Сергій.
Спілкування з артеківцями цієї зміни доводить, що заступник гендиректора не перебільшував. На фото Олександра. Їй 15. Вона з Бучі. Дівчинка відпочиває в «Артеку» вчетверте.
«Мені здається, що кожен мій приїзд у це місце є ще бомбезнішим. Такий масштаб заходів, різних квестів, дискотек… У нас такі чудові вихователі. До речі, тут досі працюють вихователі з попередніх змін», — каже вона.
Олександра запевняє, що це точно не остання її зміна, бо має тут незакінчені справи.
«Цього року була моя друга спроба балотуватися в меркині «Артеку». Не дивлячись на те, що я вже вдруге стала віцемеркинею, не полишаю надії вибороти очікувану посаду в улюбленому центрі. Я дуже хотіла б зробити нічний квест з ліхтариками, бо впевнена, що і меншим, і дорослим сподобалося б ходити в темну добу з ліхтариками якимось цікавим маршрутом», — розповідає дівчинка.
Артеківська методика: у чому секрет
Заступник генерального директора з виховної роботи називає таке явище артеківською педагогікою. Пан Сергій пояснює, що вони мають потужну систему значків за досягнення. Коли дитина приїжджає вже зі своїми значками на нову зміну, то це пробуджує цікавість і мотивацію в дитини, яка вперше в «Артеку».
«Ми називаємо це артеківською педагогікою. Наш головний секрет — це гра. Саме через гру навчаються, здобувають знання, компетентності, навички. Не примушуємо, а зацікавлюємо. Якщо ви зараз зайдете в житлові корпуси, то нікого там не побачите, бо всі зайняті своїми справами», — каже Сергій Коник.
За його словами, на базі функціонують основні освітні й виховні компоненти: інноваційно-освітній і культурно-мистецький центри, а також спорт і туризм.
Локація для скелелазіння, до речі, серед найпопулярніших. Тут ми познайомилися з Нікою, яка ледь не кожного дня приходить сюди. Вона із Запоріжжя.
«Мені тут дуже подобається. Шкода, що вже скоро повертатися. Поки я тут, додому несподівано приїхав тато. Він військовослужбовець. Бачимося рідко. Сумно, звісно, що не побачу його. Вірю, що наступного разу обовʼязково обнімемося, а поки що поговоримо телефоном», — каже Ніка.
У дитячому центрі зараз відпочиває Єлизавета. Їй 15. Дівчинка — переселенка з тимчасово окупованого Маріуполя. Покинути захоплене російськими бойовиками місто вдалося в серпні 2022 року. Разом із сімʼєю виїхала до Одеси. Там навчається в ліцеї, до «Артеку» приїхала вже вдруге.
«Найбільше мені подобається сама атмосфера тут. Ми весь час чимось зайняті, готуємося до виступів, працюємо в командах», — поділилася вона.
Познайомилися з Платоном, переселенцем з міста Марганець Дніпропетровської області. Разом із сімʼєю переїхав до безпечнішого міста на рідній Дніпропетровщині. У дитячому центрі вдруге.
Поспілкувалися з пʼятнадцятирічним Владиславом з Кривого Рогу. Хлопець шість років професійно займався футболом, входить до складу команди ДЮСШ-1 «Кривбас-84». Зараз проходить реабілітацію після нещасного випадку: коли в лютому 2024-го відпрацьовував удари на майданчику, мʼяч залетів у нежитлову будівлю; хлопець побіг по нього — і на нього впала стіна. Тепер має численні проблеми з опорно-руховим апаратом.
«З тих пір я проходжу лікування та реабілітацію. Сподіваюся, що дуже скоро зможу знову грати у футбол», — каже Владислав.
Шістнадцятирічна Софія з Нововолинська навчається в коледжі на програміста і має багато хобі: займається легкою атлетикою, фотографує, малює, ходить в ансамбль, грає в шахи і шашки. В «Артеку» здійснила одну з мрій — доєдналася до команди мерії. Відпочинок тут дозволяє трохи відволіктися від реальності. Тато Софії став на захист країни, із серпня минулого року його вважають зниклим безвісти.
«Мене надихають наші свята і концерти. Коли треба танцювати — то я перша в списку. Якщо необхідно малювати щось, то я теж перша підіймаю руку», — розповідає дівчина.
У центрі є сучасний футбольний майданчик, басейн, озеро з пляжем, новітні кабінети з хімії, фізики, лего-конструювання. Діти із задоволенням навіть у вихідний спостерігають за хімічними реакціями, конструюють. Безсумнівно, фаворитом є великий теплий басейн.
Кожна друга чи третя дитина потребує психологічної допомоги
Перед тим, як перейти до фінальної локації в «Артеку», познайомилися з Вікторією Велігіною, керівницею програмного відділу, який організовує всі тематичні заходи центру. Вона вже давно працює тут. Зізнається, що колись сама була артеківкою. За її словами, центр стовідсотково змінюється — так само, як і діти, які приїздять сюди кожного року.
«Змінюються їхні запити, ситуація в країні, і ми маємо підлаштуватися під це. Наприклад, після повномасштабного вторгнення категорії дітей значно розширилися. Якщо до 2022 року в основному були діти, які потребують соціального захисту, то тепер більшу частину складають діти військовослужбовців, вогнеборців, внутрішньо переміщених осіб, діти, які пережили втрату. У звʼязку з цим маємо великий напрямок соціально-психологічної реабілітації», — каже пані Вікторія.
Окрім того, що психолог є в кожній співдружності, вихователів також навчають базових психологічних речей, оскільки вони працюють з дітьми, у яких часто підвищується рівень агресії.
До того ж постійно доводиться вносити зміни до самого розкладу й режиму дня через часті нічні повітряні тривоги.
«Ми даємо можливість дітям поспати довше, якщо вночі була тривога. Доводиться бути мобільними та гнучкими в цьому плані», — зазначає керівниця програмного відділу.
Пані Вікторія підкреслює, що червоною ниткою у вихованні дітей проходить патріотичне виховання. Після початку повномасштабного вторгнення стало складно давати цю лінію на сцені, бо вона часто торкається дуже чутливих для них тем.
«Часто буває, що у виставі торкаються теми дому. У нас була дівчинка з тимчасово окупованого Луганська, яка заплакала під час такої вистави. Так само ми стараємося правильно формулювати питання про членів сімʼї, бо в нас багато діток, які втратили когось з батьків, або з числа сиріт. Тому намагаємося бути дуже обережними й коректними до дитячих спогадів і травм», — розповідає Вікторія.
Як підкреслила Галина Івасенко, начальниця центру дитячих співдружностей МДЦ, «Артек» — країна щасливого дитинства. Вона каже, що в час страшних потрясінь і випробувань, через які доводиться проходити дітям, вони намагаються створити для них умови спокійного і щасливого дитинства. Хоча б на 21 день.
«Наші психологи працюють і вдень, і вночі. Майже кожна друга чи третя дитина, залежно від зміни, потребує коригування поведінки та психологічного супроводу. У дітей відчувається великий дефіцит спілкування. Це почалося ще з епідемії ковіду, коли вони вчилися дистанційно. Потім вторгнення. Ця проблема посилилася. Діти мають різні ступені тривожності, і наші психологи працюють з цим», — каже Галина.
Крім того, у «Артеку» функціонує медичний центр з кабінетами офтальмології, отоларингології, стоматології, а також лабораторія, де можна зробити деякі обстеження. Раз на зміну приїжджають кардіологи. Якщо є потреба в дообстеженні, то дітей направляють у профільні медичні центри, з якими центр підписав угоди. За словами головної лікарки медичного центру Світлани Самусенко, для діток, які за місцем проживання не мають належного доступу до медичних послуг, це важливо і дуже добре. Для всіх артеківців розробляють паспорт здоровʼя, куди вносять дані про стан здоровʼя, обстеження та лікування, а також рекомендації лікарів.
Через мистецтво — до традицій
І малювати в «Артеку» є де і є чим. Неможливо не помітити розмальовані фасади, стіни у корпусах. Особливе місце тут займають витинанки. Не такі, які ми звикли бачити на різдвяні свята, а справді щось таке автентичне, грайливе, ні на що не схоже. Ними прикрашені вікна у повітряних проходах і більшість вікон узагалі.
«Тут діти поглиблено торкаються цілої палітри сучасного українського декоративно-прикладного мистецтва і традиційних ремесел. Вони вивчають унікальні види витинанок, моделюють і створюють свої вироби на 3D-принтері і найзвичайнішому картоні, малюють кавою і фарбами», — розповідає Оксана Лебедєва, керівниця культурно-мистецького центру.
Стіни кожного класу, де проводять заняття, прикрашені роботами артеківців. Особливо багато кримських мотивів, бо всі знають, що «Артек» почав свою історію на українському півострові.
Наразі майже в усіх майстернях активно готуються до дня народження «Артеку». Журналісти одними з перших побачили галерею Міжнародного дитячого центру «Артек», офіційно відкриють яку саме до ювілею.
«Тут ви побачите роботи “Митці України та митці Криму очима артеківців”. У галереї будуть представлені кращі з кращих робіт артеківців. В основному це картини. Проте під вікнами можна побачити гільзи, які передали захисники з фронту, а розмалювали наші дітки. Коли ви станете в куточку і подивитеся на це, на ваших очах зʼявляться сльози», — сказала керівниця культурно-мистецького центру.
Пані Оксана влучно підмітила відчуття, які нас охопили, щойно ми переступили поріг цієї величної зали. Висока стеля, вінтажні люстри, оздоблені витинанками вікна і дитячі роботи. Картини дітей, які бачили війну.
