ГлавнаяОбществоВойна

Як солдат може вплинути на генерала за допомогою facebook

Тарас Чмут - відомий громадській активіст та волонтер. Працював з мережею “ОПОРА” на виборах, редагує Український мілітарний портал. Як волонтер ще з весни 2014 року опікувався частинами спеціального значення (3 та 8 полки, центр ССО, офіцерський загін ГУР), а з осені 2014 - морською піхотою. В травні 2015 Тарас і сам став морським піхотинцем - пішов у армію на контракт. Одразу почав вести на своїй сторінці у фейсбуці “Щоденник морпіха” про життя в армії.

В щоденнику Тарас описує будні військовослужбовця морської піхоти - від першого дня оформлення документів для контрактника, що вже само по собі цікаво. Пише як про “зраду”, так і про “перемогу”. Часто Тарас розказує про свій день і про те, що відбувається з ним або його знайомими.

Фото: www.facebook.com/Тарас Чмут

Зараз бригада морської піхоти, до якої входить Чмут, стоїть у секторі М, обороняючи Маріупольський напрям, в тому числі в Широкіно. Керівництво хоче перевести його з фронту “на підвищення”, хоча ніяких військових таємниць він в своєму щоденнику не видає, пише лише про нагальні проблеми - наприклад, з харчуванням, або про нестачу магазинів. Ми розпитали його про те, як військовослужбовці можуть добиватись позитивних змін, обговорюючи проблеми армії публічно.

Далі - пряма мова Тараса.

Моя мета - популяризація контрактної служби в морській піхоті. Хочу, щоб люди не боялись армії. До того ж, після подій в Криму морську піхоту трохи забули, як і загалом ВМС. Багато хто вважає, що якщо морська піхота — то має бути і флот, а який флот в АТО? Значить, і морська піхота там не воює. Але вони забувають, що ВМС — це і артилерія, і піхота, і зв’язок, і багато чого іншого... Я описую і те, що може відлякувати людей, хоча кожного відлякує різне. Через певний час на службі для себе я зробив висновок, що в армії не страшно. Я працюю з армією з 2008 року, веду Український мілітарний портал. І розумію, що в армії нічого боятись в принципі. Та армія, що була у нас раніше, і нинішня — це небо і земля, не кажучи вже про те, що було під час СРСР. В армії зараз можна реально служити, навіть якщо ти розумна людина. Хоча розумним, звісно, складніше.

Мій щоденник привернув до себе увагу майже зразу - на третій день моєї служби до нас приїжджав заступник командуючого ВМС. Він не забороняв мені вести щоденник. Просто питав, чи я усвідомлюю наслідки, якщо видам ту чи іншу інформацію, корисну ворогу.

Фото: www.facebook.com/Тарас Чмут

Після певного часу почались конфлікти через щоденник з командиром батальйону. Чому? Тому що, по-перше, він до сих пір жодного разу щоденник не читав, але засуджує. Коли я пишу про якусь проблему, йому телефонують з штабу і кажуть “Чмут написав те-то, розберіться”, і він мусить розбиратись.

Мої побратими по зброї до щоденника віднеслись з розумінням. По-перше, я працював з морською піхотою доволі тривалий час як волонтер, тому мене багато хто знає. Коли мене як простого матроса показали перед строєм, представили і сказали, що тепер я служу, до мене почали підходити люди, котрі хотіли познайомитись з волонтером вживу або дякували за допомогу. Дехто казав, що я дурний, що пішов служити - тобто, сприйняли мене нормально. Часто хвалили за щоденник, просили писати побільше і жорсткіше.

Фото: www.facebook.com/Тарас Чмут

Я радився з своїми побратимами щодо того, про що варто писати, аби не впасти в крайнощі і не втратити адекватність.

Одна з перемог щоденника — це зміна харчування для нашого батальйону

В нас було погане харчування. Дуже погане, порівняно з сусіднім першим батальоном і 36-ою бригадою, які отримують ті самі продукти харчування, в тій самій кількості, готують в тих самих умовах, на тому самому радянському обладнанні, і їхні намети знаходяться в 10 метрах від нас.

Для офіцерів є окрема столова, де їх гарно годують. Я написав в фейсбуці, що матросів годують погано, і що з понеділка я починаю сваритись. Через певний час мене викликає комбат і питає “що ви там....?”, так як йому вже дзвонили зі штабу і питали, що сталось. Місцеві ЗМІ написали, що наш 501-ий батальйон погано годують.

Я спокійно комбату пояснив, що коли повар насипає борщ, а з повара капає піт в цей борщ, це не дуже приємно. Коли кухарі беруть салат руками - це теж не дуже приємно. Коли їжа лише пахне м’ясом, але м'яса взагалі не видно - це ненормально. Бо в сусідньому батальйоні м'ясо і видно, і поїсти можна. Я підозрюю, що у нас частину продуктів просто крали.

Результатом запису у моєму щоденнику стала поява рукавичок і булочок. Їжа стала смачніше відсотків на 30%. Також з’явились сирки. Щоправда, сирки були волонтерські, але раніше вони до нас не доходили. Ми лише на фейсбуці читали, що волонтери щось нам привезли.

Фото: www.facebook.com/Тарас Чмут

Ще одна перемога: +10 магазинів до автомата

Коли ми приїхали в АТО, нам видали по 4 магазини для автомата. Стандартний комплект згідно норм забезпечення роти. Але потрібно більше, бо на передку вони швидко вистрілюються. Значить, знову треба шукати-купляти або просити волонтерів.

Я підійшов з цим питанням до начальника. Отримав відповідь, що треба міняти нормативні акти. Написав пост, який дуже добре читався - навіть Муженко його прочитав. Після чого мені дзвонить мій комбат і розпитує, хто я такий, щоб вирішувати, скільки хлопцям треба магазинів, кричить на мене - один деструктив.

Десь за три дні приїхав заступник начальника Генштаба генерал-лейтенант Володимир Хижий до нас. Мене викликали, ми з ним поговорили. Дуже адекватний дядько. Зайшов до нас, подивився на наші умови, подивився в яких умовах ми їмо, розпитав про наші проблеми. Потім поїхав на БП між Маріуполем і Широкіно. Після чого ми поговорили про кількість магазинів. Я йому пояснив про 4 магазини, і що у нас є два виходи: або просити волонтерів, або взяти зі складів. Він сказав, що наступного тижня нам їх привезуть по 10 штук. І проблема була вирішена.

<<ЩОДЕННИК МОРПІХА. День 64 (п'ятниця). Перша перемога.>>
Фото: www.facebook.com/Тарас Чмут
<<ЩОДЕННИК МОРПІХА. День 64 (п'ятниця). Перша перемога.>>

Проблеми через мої дописи в щоденнику у мене були постійно

Звільнити за дописи мене не можуть. Хіба що в яму посадять, але хто це буде робити? Моя рота чи офіцери з батальйону? У мене зі всіма нормальні стосунки.

Зараз мене відправляють в Миколаїв за те, що багато пишу в фейсбуці. Перевели на посаду старшого матроса в аналітичний відділ штабу - щоб подалі з фронту і очей. Хоча з їхнього боку це дуже нерозумно, бо в мене тепер буде більше часу і натхнення піднімати кіпіш щодо проблем армії і флоту.

Мене два рази подавали на офіцера. Один раз комбат подав на заступника командира роти по роботі з особовим складом - це замполіт тепер так зветься. Я був не проти, але папери пішли в штаб і все заглохло. Потім мене подавали на прес-офіцера бригади морської піхоти, але теж не склалось.

Після розпорядження щодо переведення в Миколаїв мені знову дзвонив генерал-лейтенант Хижий. Питав: “Чому ти втік в тил?” Я йому розказав, що мене перевели туди не за власним бажанням. Він каже: “А давай ми з тебе зробимо офіцера!” Ну, чекаємо, що з цього буде. Я погодився, хоча сказав, що двічі нічого не вийшло. Тепер доповідаю Хижому, як йде процес.

***

36 Бригаду морської піхоти було створено шляхом об'єднання частин ВМС, що вийшли з Криму: 36 Бригади військ Берегової оборони (с. Перевальне), 1-го окремого батальйону МП (м. Феодосія) та 501-го окремого батальйону МП (м. Керч).

Якщо ви хочете допомогти мінометній батареї морської піхоти: Приватбанк: 4149 6258 0916 2306 Рудоманов Олесандр (новая карта), PayPal: nyxenia@gmail.com (назначение: personal. For 25 brygada для обозначения что на морскую пехоту и 25 бригаду).

Якщо ви хочете допомогти ДШР морської піхоти: Картка Приватбанку: 4731 2171 0856 4442 на Тараса Чмута (центральний рахунок).

Олександр РудомановОлександр Рудоманов, Корреспондент
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter