“Соціальна справедливість. Як держава не/допомагає тим, кого зачепила війна” - ця тема стала фокусом наступної дискусійної панелі, що проходила в межах спільного проєкту LB.ua та EFI Group“Нова країна”, адже запит на справедливість в країні, яка потерпає від військових дій, надвисокий.
Як держава працює з тимчасово переміщеними особами і як має? Як забезпечує права цивільних, які опинилися у полоні РФ? Що повинна зробити, аби мати достойну відповідь на запит військових щодо справедливості. Яка соціальна ситуація у прифронтових регіонах? Як говорити про справедливість в контексті бізнесу? Ці та низку інших непростих питань, зокрема, обговорювали:
-
Денис Улютін, Міністр соціальної політики, сім’ї та єдності України;
Денис Улютін
-
Максим Буткевич, правозахисник, співзасновник Центру прав людини “Зміна”;
Максим Буткевич
-
Ігор Терехов, міський голова Харкова;
Ігор Терехов
-
Іван Федоров, очільник Запорізької обласної військової адміністрації;
Іван Федоров
-
Ігор Ліскі, голова наглядової ради EFI Group.
Ігор Ліскі
А також підприємці, народні депутати, представники громадськості.
На думку міністра соцполітики Дениса Улютіна, сьогодні розуміння соціальної справедливості часто межує із соціальним популізмом, і цю парадигму потрібно міняти. Адже держава сьогодні має 15 мільйонів отримувачів соціальних виплат і вона ніколи не зможе собі дозволити їх утримання без міжнародних партнерів.
“15 мільйонів отримувачів будь-яких соціальних виплат. 15 мільйонів! Бюджет Міністерства соцполітики виключно в рамках державного бюджету, - понад 470 млрд гривень. Додати до цього ще ЄСВ, який йде до Пенсійного фонду, додати всі виплати наших ГО, волонтерів, міжнародних партнерів, громадські організації. Такий бюджет набігає, який ми, маємо бути чесними, як держава собі дозволити не можемо. Взагалі не можемо. Ніколи не зможемо без міжнародних партнерів.
Тому ми сьогодні говоримо про Соціальний кодекс, бо насправді це питання унормування всієї цієї соціальної політики, яка якраз не про те, щоби отримали ті, хто дійсно потребують, але отримали відчутно, а просто дати невеличку суму, виплату і забути на місяць. Відкупитись на один місяць.
Ми хочемо це трішки змінити. Або не трішки. Залежить від того, як піде дискусія в парламенті, безпосередньо у нас в уряді, бо це питання, які всі намагаються відсунути”, - зазначив міністр.
Тема соціальної справедливості - основна, що лунала у розмовах військовополонених, говорить правозахисник, співзасновник Центру прав людини “Зміна” Максим Буткевич з власного досвіду.
“Говорили про доступ до освіти дітей. Говорили про медобслуговування, говорили про, перефразовуючи, гідну оплату праці і про трудові права, тому що все-таки переважна більшість українських військових, з ким мені довелося бути в полоні, це люди, які не є професійними військовими і ніколи не збиралися ними бути. Це люди переважно, які працюють руками, не лише, звісно, але це будівельники, шахтарі, водії, фермери. Так само - вчителі. Люди з різним життєвим досвідом, але у всіх величезний запит на соціальну справедливість.
Прагнення до того, аби коли вони звільняться, а всі мають не просто надію, а переконаність, за винятком якихось депресивних епізодів, що всі рано чи пізно повернуться, що вони повернуться до не просто кращої і незалежної, а справедливішої країни”, - розповів Максим Буткевич.
“Переселенці, - впевнений очільник ЗОВА Іван Федоров, - глобальна точка росту нашої держави і нашої ідентичності. Чому? Я бачив десятки тисяч переселенців, з тисячами спілкувався. Типовий портрет переселенця - це людина, яка зробила свідомий вибір на користь України”. Чи отримують ці люди належну допомогу? Ні, визнає керівник ОВА. Але держава повинна намагатися це робити.
“Та ми також маємо розуміти, що не всі переселенці потребують допомоги. І це також слід чесно визнати. Є ті переселенці, хто виїхав з грошима, хто зміг вивести своє майно, хто зміг знову стати на ноги. Чи потребують вони допомоги? Спірне питання. Є також ті, і це провокаційна категорія, які нічого не хочуть робити і вважають, що їм держава все винна. Це також не зовсім чесно.
Але що має зробити держава? Держава має закрити базовий пакет, необхідний для кожної людини, яка зробила свій вибір на користь держави. Що таке базовий пакет? Якщо було житло на окупованій території, ми маємо надати житло на підконтрольній території. Це базова потреба. Чи маємо ми давати привілеї переселенцям при працевлаштуванні? Так, маємо.
Чи робиться сьогодні щось для надання житла? Робиться велика кількість абсолютно різних проєктів. Чи достатньо їх? Ще ні. Тому що держава воює. Зараз народні депутати прийматимуть бюджет, і ми розуміємо, куди піде більша частина цього бюджету”, - окреслив ситуацію керівник прифронтової обласної адміністрації.
За словами мера Харкова Ігоря Терехова, в місті з початку 2022 року з місцевих коштів відновили 4000 будинків, усього руйнації зазнали 12000. Місто активно відбудовує школи, дитячі садки, лікарні, забезпечує безкоштовний проїзд усім пасажирам у комунальному транспорті, надає пільги бізнесу, аби розв’язувати головну проблему - залишити людей в регіоні. І при цьому потребує державної підтримки.
“Якщо діти не будуть ходити до школи, люди будуть залишати міста. Якщо людям не буде де лікуватися, вони залишатимуть міста. Якщо людям не буде де працювати - теж.
…Якщо ми хочемо зберегти робочі міста, якщо хочемо залишити бізнес, щоб він не релокувався, нам потрібна допомога. Ми скасували місцеві податки і збори для всіх підприємств без виключення. В них з'явилися обігові кошти. І коли вони міркують залишати місто чи не залишати, то обирають друге”, - каже очільник Харкова. І, на його думку, було б справедливим, аби держава компенсувала прифронтовим містам і територіям ті скасовані податки і збори, які даються підприємствам як пільги.
Запит на справедливість в країні формується як природна відповідь на несправедливу війну, вважає бізнесмен, голова наглядової ради EFI Group Ігор Ліскі. Але ми досі, на його думку, маємо дещо “совкове” бачення пошуку справедливості у держави.
“Ми звикли до того, що держава нам всім винна. І, в принципі, це зручна історія. Вона була нав'язана ще в радянські часи, мовляв, держава за все відповідає: ти народився у власності держави, вона забезпечує професію, роботу, медицину; єдина твоя свобода - віддати життя за Батьківщину десь в Афганістані чи ще десь.
Але якщо ми хочемо жити гідно і насправді вільно, треба це переосмислити. В мій завод прилетіло дві ракети, мене всі питають: держава тобі щось робить? А я у такому штучному експерименті слово “держава” замінив на “суспільство”, і це трохи змінює сенс фрази. Тобто як усі ми, об’єднавшись у державу, реагуємо на усі ці виклики. Тоді така маленька зміна нюансів починає вибудовувати пріоритети”, - зазначив бізнесмен.
Розгорнуті виступи спікерів, а також детальний виклад дискусії щодо пошуку соціальної справедливості в країні, читайте незабаром на LB.ua.
