Заява прем'єра Угорщини Віктора Орбана про необхідність припинити вогонь до початку перемовин з Росією — це його власна спроба стати посередником у гіпотетичному мирному процесі чи дії в руслі китайського мирного плану, наприклад? І чи може це бути пропозицією Москви?
Чесно кажучи, я не дуже довіряю заявам Орбана з однієї простої причини: він уже довів, що є тим, кого англійською мовою називають misrepresentation. Тобто намагається представляти когось, хоча не має на це підстав.
Пам'ятаєте, була історія з Трампом, коли він зустрічався з ним, а потім зробив заяву, що нібито Трамп з ним погодився? А потім була заява, що насправді Трамп не погодився. (Віктор Орбан після зустрічі з Дональдом Трампом зазначив, що той не дасть жодної копійки на війну в Україні.)
Орбан не має повноважень узагалі представляти когось, крім себе.
Тому я не довіряю таким його заявам.
Щодо заяви про припинення вогню. З одного боку, Угорщина — слід віддати їй належне — брала участь у Саміті миру й підписала загальну заяву. Угорщина — це член ЄС, і вона має погоджувати зовнішню політику, координувати її із зовнішньою політикою Євросоюзу. А в документах Євросоюзу йдеться про необхідність припинити російську агресію.
Тому його політика, його заяви, вони все-таки мають узгоджуватися із загальним руслом європейської політики в цьому.
Отже, я думаю, що його заява про припинення вогню доволі така дивна, м'яко кажучи. І він звертається не за адресою. Бо якщо йдеться про припинення вогню, то треба звертатися не до жертви агресії, а до агресора. Від кого залежить припинення вогню? Від агресора. Тобто він, за логікою речей, має зупинити вчинення злочину агресії та, відповідно, діяти згідно з міжнародним правом.
Щодо китайців — це виключено, тому що в них своя політика, свій план, так званий мирний. Тому Орбан не представляє інтересу Китаю в цьому плані.
Щодо Москви, то мені здається, максимум це можна інтерпретувати як намагання вгадати думки або лінію Путіна.
Я не думаю, що є якась пряма вказівка з Москви чи він діє безпосередньо в інтересах Путіна. Але він намагається сказати щось, що сподобалося б Росії та Путіну. Я так це розумію.
Але прямої такої змови, скажімо, її немає. Просто є намагання сподобатися Путіну. Ось, скоріше за все, про це йдеться.
Представники України неодноразово наголошували: якщо війну заморозити, це посилить Росію та продовжить війну. Чи розуміє той самий Віктор Орбан такі ризики, пропонуючи замороження?
Я думаю, що він це дуже добре розуміє, бо досвідчений політик, який розуміє, що при свідомому замороженні, або, знаєте, самозамороженні — а це теж теоретично можливо, — Путін скористається ним. Бо йому потрібна передишка, щоб перевести всю свою економіку на воєнні рейки, аби накопичити сили, модернізувати армію, перегрупуватися й піти знову.
Він же не відмовляється від свого плану. Зупинити Путіна можуть лише такі гарантії безпеки, як вступ у НАТО, наприклад. А все інше означатиме лише час для Путіна. І Орбан це розуміє, безумовно. І робить такі заяви.
Оскільки така заява Орбана пролунала публічно, якою мала бути наша адекватна відповідь, аби в підсумку і недружні держави не звинувачували нас у тому, що ми не бажаємо миру?
Якщо розібратися, то є тільки два варіанти до миру.
Перший варіант — peace through strength, те, що Рейган називав «мир з позиції сили».
Це означає допомогу жертві агресії та боротьбу з агресором. Це ізоляція агресора й військово-технічна допомога жертві.
Другий варіант — appeasement, умиротворення агресорів шляхом територіальних поступок з боку жертви агресії.
Наголошую, що є тільки два варіанти. Третього просто немає, не може бути.
Це проблема і Орбана, і Китаю, і всіх бразильських миротворців.
Вони ж чомусь не можуть сказати, що за відновлення територіальної цілісності України чи за те, щоб Україна віддала свої території агресору й так винагородила агресора за його агресію. Цього не кажуть, бачите, уникають відповіді.
Але насправді вони не за перший варіант. Інакше робили б усе, щоб надати жертві агресії необхідну військову допомогу.
Оскільки вони проти цього, то виходить, що за цей другий варіант — умиротворення агресора коштом України.
Чого очікувати, на вашу думку, Україні від головування Угорщини в ЄС? Чи може Орбан спробувати тиснути ще більше на Україну або ж блокувати рішення ЄС щодо України?
Повноваження головування в Раді ЄС — символічні, формальні та процедурні речі. Тобто вони не вирішальні. Насправді хто відіграє ключову роль у decision making? Європейська комісія.
Вона формує адженду, порядок денний. А держава, яка головує, не може формувати порядок денний, вона може визначати лише черговість питань, які розглядають у порядку денному, поставити якось.
Це мені нагадує головування в Раді Безпеки ООН. Тут ситуація аналогічна. Вона скоріше має символічне значення.
Тому мені здається, що Орбан не буде навіть намагатися нашкодити Україні. Це буде видно, його відразу звинуватять у тому, що він зловживає своєю позицією. А він дуже обмежена людина. Тобто робить заяви, блокує, але насправді балансує на межі, однак ніколи не перетинає червоної лінії.
Навпаки, він розповідатиме, як уболіває за Україну, як хоче допомогти Україні, наголошуватиме на цьому, підкреслюватиме таку коректність щодо України. І навряд чи буде щось там робити проти нас.
І тому, можливо, він і приїхав, знаєте, створити таку видимість, що Угорщина думає про Україну, думає про мир в Україні й так далі. Це така, знаєте, рекламна кампанія.
