«Легше бути на стороні опозиції - в цих умовах є за що критикувати»
Спостерігаючи за діями влади, часто складається враження, що стратегії вона взагалі не має. З'являється виклик – реагує, як немає виклику – майбутнім взагалі не переймається.
Стратегія може бути одна, і ми про це говорили наприкінці 2016 року в колі депутатів, однодумців. Маючи такі зовнішні виклики, економічне зростання і покращення макроекономічних показників держави і є провідною стратегією. І як наслідок - поступове підвищення соціальних стандартів, виведення кожної сфери - як це відбулося з нашим енергетичним сектором - на прибутковий рівень. Тільки економічне зростання може переконати людей, що країна розвивається в правильному напрямку.
Економічне зростання – заслуга Президента чи прем’єр-міністра?
Економічне зростання – заслуга команди. В принципі, вже ніхто в Україні на сьогодні - після зміни уряду і після того як Володимир Борисович Гройсман став прем’єр-міністром - не розділяє Президента і прем’єра. Це є одна команда, одна влада.
Хіба?!
Так. І це підтверджує соціологічне дослідження.
Ну що ж, побачимо 14 квітня, коли у Верховній Раді відбудеться голосування за нову програму – що не/надасть йому річного імунітету - прем’єр-міністра Гройсмана.
Голосуванню за нову програму передуватиме звіт за виконання попередньої, тому, я думаю, все проходитиме напружено. Є багато політичних сил, які збурюють ситуацію, намагаються розхитати її, реєструючи відповідні постанови про відставку пана Гройсмана. Але ми розуміємо ціну цим спекуляціям. Їхня мета – позачергові дострокові вибори.
Чи можна говорити про те, що БПП всіляко сприятиме затвердженню нової програми Гройсмана з автоматичним продовженням імунітету ще на рік?
Ви знаєте, мова не може йти про імунітет Гройсмана чи прийняття програми. Мова має йти про те, що ми критично повинні поставитися до своїх дій, і, безумовно, зараз легше бути на стороні опозиції, тому що в цих умовах є за що критикувати. І ми не знімаємо з себе відповідальності, оскільки БПП - це ядро коаліції.
БПП чи БПП+НФ?
БПП – ядро коаліції, як найбільша фракція – це логічно. Але, безумовно, разом з “Народним фронтом” і всіма тими депутатами, які голосують за важливі закони. Що мені сподобалося: сьогодні (23 березня - С.К) Верховна Рада, яку так критикують за нездатність приймати важливі рішення, проголосувала 18 законів, 13 з яких - в цілому. В усіх сферах - податкова, економіка, економічні реформи, навіть кінематограф і, безумовно, антикорупційні зміни. Це все реалізує Верховна Рада, тому що вона здатна працювати, і ми маємо чітко знати, для чого там збираємося.
Про стратегію я запитувала в контексті блокади Донбасу, де влада показала себе не найкращим чином: чи то підтримувала, чи то ні, засуджувала, а зрештою - очолила. Очевидно, в неї не було розуміння, як діяти в складній ситуації...
Не зовсім так, оскільки влада розуміла наслідки блокади дуже чітко. Вона не має права розхитувати ситуацію, особливо напередодні важливих рішень по співпраці з Міжнародним валютним фондом. Як всім відомо, Міжнародний валютний фонд – певний маяк, і справа навіть не в тих мільярдах, які ми отримаємо у вигляді траншу, а в тому, що це - сигнал світові, що з Україною можна співпрацювати, вона - credible partner, тобто країна, в яку можна інвестувати. Якщо є маяк співпраці з МВФ, можна залучати інші кошти.
Призупинення розгляду питання щодо чергового траншу відбулося не тоді, коли Семенченко та Парасюк перекрили залізничні шляхи, а після рішення СНБО (про тимчасове припинення переміщення вантажів через лінію розмежування на Донбасі - С.К.).
Рішення (МВФ - С.К.) вже було прийняте (на момент засідання СНБО - С.К.), меморандум був продовжений і підписаний. 20 березня мали технічно вирішити, коли і як перерахувати кошти. Все було зроблено з мінімальними незручностями для України. Але через ситуацію, яка відбувалася, рішення відклали. І зумовлено це тим, що треба перерахувати макроекономічні показники, які були погоджені з МВФ, і які ми заклали в бюджет на 2017-й рік. І поштовхом до цього стала ситуація з блокуваннями банків.
То відкладення розгляду співпраці з МВФ просто співпало з рішенням СНБО?
Ситуація з МВФ - наслідок тієї блокади, яка відбулася. Це ж величезна спекуляція, яка, на мою думку, має декількох авторів з абсолютно різними цілями.
Пан Коломойський є в їх числі, на вашу думку?
Абсолютно не виключаю…
Поза тим ви співпрацюєте з наближеними до нього депутатами в рамках парламентської квазібільшості.
Ви знаєте, хто підтримує гарні ініціативи в парламенті, ролі не грає. Ми щиро вітаємо всі ініціативи, які голосуються і які йдуть на користь держави.
З одного боку, ви залежите від “голосів Коломойського” в парламенті, з іншого – намагаєтесь відсторонитися від них.
Ми ні від кого не залежимо.
Хіба група Віталія Хомутинніка не підтримує вас - за потреби - голосами?
Це - ситуативні голосування під різні речі. Є, скажімо, аграрні закони, і аграрне лобі зосереджене в різних групах. Є абсолютно логічні законопроекти, як, наприклад, про підписання корпоративних договорів, що дозволяють вести європейську, світову практику англійського права на території України. І сьогодні (23 березня - С.К.) проголосувало 250 голосів абсолютно з різних сил, зокрема, з групи «Укроп» (якої формально не існує, але ми розуміємо, що така де-факто є), «Відродження», «Волі народу», інших політичних сил, які колись входили п’ятіркою в коаліцію.
«Українці вважають, що ситуація в цілому розвивається неправильно, не в тому напрямку. Відповідно, не довіряють людям, котрі ведуть по ньому Україну»
Повернемося до питань стратегії. За моєю інформацією, нещодавно провладні сили замовляли для себе закриту соціологію. Головний фокус – президентські рейтинги. Перші дві позиції, прогнозовано, за Порошенко і Тимошенко – по десять відсотків. А от наступні чотири коливаються між 7.5.-8.5 і розподілені між Андрієм Садовим, Юрієм Бойко, Олегом Ляшко та Вадимом Рабіновичем. Як нам мене, це просто діагноз українському суспільству.
Чому вас дивує зростання рейтингу пана Рабіновича? Це - світовий тренд. Подивіться, кому віддають перевагу виборці по всьому світу: анти-establishment, людям, котрі грають в абсолютно іншому полі. Це не питання конкуренції на майбутніх виборах, і ці рейтинги не є показовими, тому що будь-яке соціологічне дослідження покаже мінімум 60% недовіри до всіх політичних діячів в Україні. Що це означає? Те, що українці вважають, що ситуація в цілому розвивається неправильно, не в тому напрямку. Відповідно, не довіряють людям, котрі ведуть по ньому Україну. І міняти треба план, а не результати рейтингу.
Станом на літо 2014 зневірених громадян було менше 40%, наразі ж - кажете - їх понад 60%.
Падіння рейтингу і БПП, і Президента Порошенка зрозуміле - ми є влада. Але при падінні довіри і рейтингу нашої політичної сили, яка несе відповідальність, немає шаленого зростання тих політичних сил, які представляють опозицію. Тому що їхнім словам не вірять, тому що бачать лукавство і небажання об’єднуватись заради перемоги.
Ми були з групою депутатів в США. І знаєте, що важливого нам сказали? Нас попросили: «Шановні друзі, зрозумійте, США в вас зараз не зацікавлені. У нас своя абсолютно нова політика, внутрішньоорієнтована. Ми орієнтуємось на наш внутрішній ринок і на загрози, визначені внутрішньою адміністрацією. Тому, будь ласка, приїжджайте і говоріть в одному ключі про Україну, зумійте об’єднатися хоча б на зовнішньому фронті». А у нас виходить все зовсім інакше. Один приходить, говорить одне, другий – інше. Це псує імідж України.
На сьогодні в команді Порошенка існує два умовних крила. Одне запевняє, що на тлі зниження рейтингів потрібно ініціювати дострокові вибори. Спочатку президентські, потім - парламентські, саме в такій послідовності. Представники іншої групи стоять на тому, що все має залишитися як є. Мовляв, екватор президентства вже пройдений - залишилося 2,5 роки і за цей час, можливо, щось зміниться. Ви особисто кого підтримуєте?
Я вважаю, що навіть якби такий сценарій і розглядався - про дострокові президентські і парламентські - час для цього давно минув. Тому що будь-які вибори – це шоковий період - і до, і після. Сьогодні Україна не має такого часу. Півроку виборчих перегонів, півроку на те, щоб запустити знову владу - втрата одного економічного року може призвести до того, що нас не стане як держави. Тому я переконаний, що наступні вибори - президентські - відбудуться у березні 2019-го, до Верховної Ради - у жовтні того ж року.
Цікаво, з якими результатами ви до них підійдете.
Ще зарано про це говорити, але якщо ви подивитеся історію участі БПП у виборах - ми завжди перемагали максимальною кількістю депутатів.
Одна справа - парламентські вибори, друга - вибори президентські. Якісно інша – президентські вибори в один тур у розпал війни навесні 2014 року.
З чим я можу погодитись на 100%, так це що одного туру президентських виборів у 2019 році не буде. Боротьба буде більш жорсткою, але б ми дуже хотіли, щоб це була боротьба ідеологій, стратегій, боротьба бачення розвитку України, а не популізму і прагматизму.
«Сила влади не відчувається так, як раніше. Це треба виправляти»
Хочу зрозуміти, чи ви усвідомлюєте: задля того, аби отримати результат у 2019 році, готуватися потрібно вже зараз. Маєте запропонувати суспільству те, що буде вас якісно відрізняти від ваших потенційних суперників.
Ми все чітко розуміємо. Здається, що найбільший сьогодні страх у суспільстві - можливо, ще не до кінця усвідомлений українцями - страх анархії, того, що Україну просто розірве на частини.
Щось я не зрозуміла, в чому ваша - влади - конкурентна перевага перед іншими...
Економічне зростання. Але ситуація, спровокована блокадою, викликає у мене великий розпач, адже існує серйозна загроза гіпотетичної втрати ВВП. Цифри уряд наразі намагається підкорегувати (задля недопущення «просідання», С.К.) - спільно з відповідними політиками і Нацбанком.
Голова якого сподівається найближчим часом піти у відставку.
Я не думаю. Можливо, це більш емоційне рішення…
Ні, це правда. Рішення пані Гонтарева прийняла ще на початку цього року, по поверненню з відпочинку в Африці.
Думаю, на сьогодні фігура Гонтарєвої не є однозначною, але не можна не визнати, що вона буквально «вичистила» банківську систему.
Варто також визнати, що її нема кім замінити – Президент Валерію Олексіївну банально не відпускає.
Давайте говорити про стратегію.
Будь ласка. Так особисто ви відчули на собі те економічне зростання, про яке зараз говорите?
Давайте не будемо забувати, що в країні, яка воює, яка витрачає більше п’яти відсотків, від ВВП на озброєння і армію, ми зберегли можливість вчасно виплачувати заробітні плати, збільшити заробітну плату для освітян, бюджетників, встановили мінімальну зарплату на рівні 3200 гривень…
Це не ви, це - Володимир Гройсман.
Я абсолютно не відділяю БПП - нашу фракцію і політичну силу - від того уряду, за який ми несемо відповідальність.
Депутати вашої фракції та й сам уряд, все ж, відділяють.
Я абсолютно не впевнений в цьому. Уряд Гройсмана сьогодні тримається на плечах БПП, і це повинні пам’ятати всі. Ми маємо йти як одна команда.
Добре. Але питання полягало в тому, чи ви як громадянин, конкретний Сергій Березенко, відчули на собі економічне зростання за останні 2,5 - 3 роки?
Мені дуже важко судити, оскільки я всередині процесу. Я, крім позитивних, бачу ще й негативні явища, які відбуваються сьогодні в Україні. Ми прекрасно розуміємо, що влада в якийсь момент втратила право на застосування сили. Ситуація з блокадою свідчить: радикальні настрої і радикальні групи, які з’явилися в Україні, перебирають на себе функції держави.
Хто винен в тому, що влада не втримала своїх повноважень?
Можна трактувати як завгодно. Але проблема в тому, що сила влади не відчувається так, як раніше. Це треба виправляти.
Так може це питання до влади?
Безумовно, це питання до влади.
До Президента, зокрема?
Питання до всієї влади. І сьогодні про це треба думати.
Як людина, наближена до Президента, чи намагалися ви хоча б неформально обговорити з ним дану тему?
В моменти, коли я маю можливість обговорювати такого роду питання, ми, безумовно, обмінюємося думками, і вони абсолютно співпадають. Президент дивиться на ситуацію ширше, дивиться на зовнішні виклики. Він володіє більшою інформацією щодо того, що відбувається на фронті, що відбувається на міжнародній арені. Треба знаходити баланс.
Що конкретно каже Президент реагуючи на репліки щодо втрати владою монополії на силу?
Знаєте, межа - дуже тонка, багато хто з виконавців не зовсім готові застосовувати і показувати силу влади в тих чи інших ситуаціях, аби її не перейти... Цьому є абсолютно зрозуміле пояснення. Ви пам’ятаєте, що відбулося в 13-14 роках...
Просто виконавці бачать: їх ніхто – в разі чого - не прикриє.
Ні. На сьогодні ситуація наступна: силові органи, які повинні забезпечувати порядок в державі, - на рівні керівників - бояться давати відповідні доручення (про застосування сили - С.К.), адже бачили, до чого це може призвести. Я переконаний, що ми повинні аналізувати і давати юридичну і правову оцінку тим чи іншим діям. Якщо дія незаконна, сила повинна бути застосована, але в рамках закону.
«Зайшовши у вибори, ми можемо втратити країну»
Блокада від початку була незаконною. Але протягом двох місяців від влади не слідувало жодної реакції. Коли ж ситуація перейшла всі межі, вона просто очолила процес, та й годі.
Ви бачили, які сьогодні настрої вирують і є пріоритетними в суспільстві? Як тільки працівники поліції намагалися забезпечити елементарний порядок на території зони проведення АТО, ми отримали збурення у багатьох обласних радах, спровоковане конкретними політичними силами. Відповідно, реагувати треба було якось неоднозначно.
Це - найпростіша відповідь.
Тут немає прямої відповіді.
Зараз ви скажете, що політичні сили, зосереджені в західних областях України, котрі стали на бік організаторів блокади, асоційовані з паном Коломойським, так?
А як би ви діяли в цій ситуації, Соню? Чи дали б ви команду розігнати в жорсткий спосіб тих людей? Але не забувайте, що серед блокадників - умовно 10% - справжні патріоти, хлопці з добровольчих батальйонів чи регулярної армії.
Решта, на вашу думку, - провокатори?
В багатьох випадках було дуже багато провокаторів. І це - доконаний факт.
То чому із ними тягнули аж два місяці?
Йшов процес… Ми розуміли, що все можна виправити без застосування сили, ми вірили в це. Але, на жаль, ситуація була спровокована різними силами: одними – для того, щоб відволікти увагу; іншими – щоб загострити конфлікт.
Вам не здається, що влада просто не відчуває настроїв суспільства? Блокада, мізерні рейтинги... Відгородилася від народу, втратила почуття реальності.
Ви знаєте, ми повинні роз’яснювати людям, що на сьогодні дуже важливо ставити в пріоритет силу права, а не право сили. Ми повинні говорити про те, що закони, які приймаються, вони приймаються для людей. І ті спекуляції, які провокують інші політичні сили, що знаходяться в опозиції - ніби все робиться корупційна, аби тільки набити собі кишеню, жодним чином не думаючи про людой - є неправдою.
Ми маємо проблему із донесенням інформації. Сьогодні, напевно, не зі стратегічного, а з тактичного боку ми повинні зробити все, щоб отримати відкритий майданчик донесення інформації - через партійні структури, через партійні осередки - для того, щоб люди почали вірити, що влада працює на користь держави.
…Ні одна політична сила не втримала б свій рейтинг в тій ситуації, яка на сьогодні є. Важливо – результати! Як тільки ми досягнемо результатів – суспільство зрозуміє, що ця політична сила здатна змінювати країну. І це виклик не просто перед БПП чи будь-якою іншою політсилою, це - виклик перед Україною. Питання стоїть: чи буде Україна, чи ні? І, зрозумійте, у дострокові вибори можна зайти, але необов’язково вийти з них. Ми можемо, зайшовши у вибори, втратити країну. І про це треба думати всім політичним силам, без виключення.
Зайшовши у вибори, ви точно втратите парламентську більшість. Якщо зараз із – двох-трьох політсил не можете організувати нормальну більшість, далі знадобляться п’ять, як мінімум.
Не погоджуюсь з цим. Але, дійсно, перевибори не призведуть до єдності парламенту і до створення тієї команди, яка буде здатна йти в одному напрямку. Це буде ще більший “лебідь, рак і щука”.
«Успіх Гройсмана – успіх і Президента Порошенка, і нашої політичної сили»
Що повинно статися, аби президент Порошенко відмовився від наміру балотуватися на другий термін?
Я б дуже не хотів це обговорювати. Подібні рішення Петро Олексійович приймає самостійно.
Я запитала, що повинно статися?
На це питання не я маю відповідати.
Ви - один із стратегів команди Президента. Не просто заступник голови фракції, не просто близька до нього людина, але один із стратегів. Саме тому ми сьогодні це обговорюємо.
Стратегічна мета може бути набагато більшою, ніж посада президента у 2019-у. Якщо ми будемо розуміти, що рухаємося в правильному напрямку, то Петро Порошенко візьме участь у виборах у 2019-му році і, безумовно, переможе. Це - моє глибоке переконання,
«Безумовно, переможе»…
Безумовно. Ми зробимо все, що від нас залежить для того, щоби дійти до цієї мети.
Підсумуємо. Що потрібно наразі зробити, щоб, по-перше, підвищити ваш рейтинг, по-друге - покращити соціально-економічну ситуацію? Конкретні кроки: перше, друге, третє.
Безумовно, ми повинні на сьогодні більше звернутися до громад. Ми маємо прекрасну реформу децентралізації, ініційовану Президентом Порошенком. Вона імплементується на місцях з неймовірним успіхом - громади завдяки їй отримали великі кошти.
Це - перше. Що - друге?
Президент має бути захисником реалізації цієї реформи, яким він і є. Але робити це треба більш публічно, відкрито доносити людям.
В цій справі ви - конкуренти з паном Гройсманом?
Чому ви шукаєте в Гройсмані конкурента?
Оскільки він має власні політичні амбіції. Це очевидно.
Я вважаю, що політик, який не має власних політичних амбіцій – не має права називатися політиком. Кожен політик повинен мати такі амбіції.
Добре. Децентралізація - перша позиція. Яка друга?
Рівень інвестицій, які ми зможемо залучити сьогодні в Україну. Цьому Президент - як гарант - має приділяти найбільше уваги. Він повинен стати захисником прямих іноземних інвестицій в Україні. І я переконаний, що всі підстави реалізувати таку стратегію для цього є.
З’являться інвестиції – з’являться робочі місця. Відповідно, зросте рівень життя людей. Вони витрачатимуть кошти на внутрішньому ринку, а це стимулює всі процеси. Це - економічні канони і догми, вони не нами придумані. Просто треба йти крок за кроком. Для цього має бути єдина команда. Тому я просив би, Соню, не спекулюйте на Гройсмані - він є частиною тієї команди, яку сьогодні наша політична сила запропонувала суспільству. Успіх Гройсмана – це успіх і Президента Порошенка, і нашої політичної сили. Тоді нам буде не соромно навесні і восени 2019-го йти до виборців. Якщо ми почнемо сваритися, міряти, в кого який рейтинг, в кого які політичні амбіції, то шансів у такої політичної сили не буде. Я би не хотів бути причетним до цього.
Що третє?
Стабілізація в міжнародних відносинах.
Тільки давайте не будемо про “безвіз”.
Ні, я не про нього. Я говорив про ситуацію на сході: має бути якась завершеність - чи то “мінського процесу”, чи то будь-якого іншого.
Петро Порошенко - під час балотування в президенти - обіцяв закінчити війну за два тижні.
Я б дуже хотів закінчити за один день.
Не вийде.
В будь-кого не вийде, тому що ми не знаємо планів Путіна.
Навіщо було говорити про два тижні?
Тому що припинити цю війну, припинити привозити трупи зі сходу - бажання абсолютно кожного нормального українця.
Одна справа бажання, інша - передвиборча ситуація.
Думаю, Порошенко зробив неймовірну роботу для того, аби стабілізувати ситуацію на сході, відродити армію. Ви пам’ятаєте, в яких умовах була наша армія і яка вона є сьогодні?
«Це не Садовий з Ляшко за рік посивіли. І не від гарного життя»
Чи погоджуєтеся ви з думкою, що Порошенко так і не зміг стати арбітром для еліт, на що претендував у 2014-му. Можна говорити про деолігархізацію, рівність, однак – коли сам залишаєшся провідним гравцем вищої ліги українського бізнесу – не реалізувати.
Українського бізнесу?
Хіба не так?
Петро Олексійович є Президентом України і виконує свої функції. Ви чудово розумієте, що він не має жодного прямого втручання в бізнес процеси. Навіть в силу зайнятості це неможливо було б зробити. Не забувайте, яку кількість викликів має Україна, і все це - на плечах гаранта Конституції. Зрештою, це не Садовий з Ляшко за рік посивіли. І не від гарного життя, а від 12- годинної, 14-годинної роботи.
Хтось переживає в середині, хтось переживає в роботі. На сьогодні він пропускає всю інформацію через себе. Це, безумовно, складно. І стати арбітром, повести країну вперед, вирішити всі проблеми дуже хотілося б, але, на жаль, іноді на заваді стають певні обставини.
Опорою для Президента має бути його політична сила - БПП “Солідарність”. Рік тому, в інтерв’ю LB.ua ви говорили про те, що куруєте партійне будівництво у “Солідарності” і все, що з цим пов’язано. Яка наразі ситуація в партії, коли планується з’їзд?
На сьогодні дуже серйозний влив на формування нашої партійної структури має закон “Про фінансування політичних партій”. Він є правильним, оскільки дає можливість партіям реалізовувати свої програмні засади, не оглядаючись ні на кого, і вирішувати питання в розвитку своєї структури.
Нам було дуже приємно дізнатися, що відповідні аналітики і громадські організації, які займаються відслідковуванням доброчесності витрачання коштів політичних партій, які є громадською радою, зокрема, при НАЗК, дали нам найвищу оцінку, і сьогодні понад 70-75% тих коштів, які дає держава, витрачається на розвиток партійних структур. Ми не женемося за кількістю, ми йдемо за якістю, намагаємося зібрати тих людей, які зможуть відповідати на виклики не з позиції керівника тої чи іншої районної адміністрації, як це класично відбувається в партіях влади. Ми будуємо політичну силу по принципу підтримки ініціатив знизу догори, а не спускаємо стратегії згори.
Ці стратегії у вас є? Зі сторони складається враження, що партійне будівництво в БПП “Солідарність” активізується лише напередодні виборів. В міжвиборчий період до вас і так всі - як до партії влади - тягнуться.
Сьогодні ми знаходимося в інших умовах, ніж класичні партії влади в попередні періоди, при попередніх президентах, і ви це знаєте. Тенденції безальтернативності влади в країні немає, і сьогодні не можна назвати лише одну політичну партію, яка є владою, тому тягнутися до БПП не є пріоритетом.
В “Народного фронту” - рейтинг нульовий, шансів відтворити себе у політикумі самостійно немає (лише через список партнерів - вас чи якогось нового політичного проекту), тому БПП видається єдиним більш менш надійним острівцем.
В 2014 році ми були новоствореною молодою партією, яка впродовж кількох місяців стала найбільшою політичною силою в країні.
Оскільки мали потенціал стати партією влади.
І, безумовно, зробили багато помилок, зокрема, кадрових.
До них можна зарахувати 51 номер списку (на виборах до Верховної Ради - С.К.) пана Насірова?
Насіров давно не працює депутатом, тому прямої відповідальності партія за нього нести не може. Ми відповідаємо лише за те, що він робив в часи депутатства. Насіров є членом уряду з часів Яценюка, який його запросив, зберіг свою посаду і за Гройсмана. Тому я не хотів би спекулювати на темі Насірова, давайте дочекаймося рішення суду, а в тому, що цей процес зберігатиме свою публічну складову, вже ніхто не сумнівається.
«Закон не забороняє прем'єр-міністру України очолити політичну силу»
Так як щодо дати з’їзду партії? Він переносився вже декілька разів.
Одна з частин нашого з’їзду відбулась буквально нещодавно - тиждень тому. Це необхідна умова, щоб розпочати вибори до місцевих громад. Наступний з’їзд відбудеться протягом трьох чи чотирьох тижнів, згідно з законодавством, оскільки 30 квітня 2017 року відбудуться вибори в 47 громадах, в яких ми обов’язково візьмемо участь, тому процес роботи іде постійно.
Мене цікавить з’їзд, на якому обиратимуть лідера вашої партії, адже Віталій Кличко, який досі її номінально очолює, не має права цього робити.
Так, згідно з законом “Про державну службу”.
Лідерство Кличка тимчасово призупинено, але це вже понад півроку.
Безумовно, ми будемо визначатися. Сьогодні йде велика дискусія всередині партії, серед тих людей, які мають серйозний вплив на прийняття рішень, ми слухаємо наші місцеві осередки. Але в США, наприклад, ніхто не знає, хто є лідером Республіканської чи Демократичної партій.
Кличко вам друг чи ні?
Це не можна так розглядати. Кличко є членом команди, мер Києва, обраний від “Солідарності”…
Друг чи ні?
Не тільки друг. Він - людина, на яку ми спираємося, з якою ідемо разом, співпрацюємо. Він є близьким другом.
Але він не може більше очолювати вашу партію. Хто це зробить найближчим часом? Називайте прізвища.
Це не є рішення Березенка. Березенко - один з тих, хто може рекомендувати. Я будував би позицію по політичній силі наступним чином: якщо ми беремо на себе відповідальність, то закон не забороняє прем'єр-міністру України очолити політичну силу і своїми успіхами вести її до наступних парламентських виборів, оскільки їхнім наслідком буде формування нової коаліції і чергове прем’єрство. Це буде великий іспит - і реформам, і тому, як ти ведеш державу, наскільки тобі довіряє суспільство.
Ви сподіваєтеся на те, що Гройсман очолить БПП?
Я сказав те, що сказав.
Цікаво, чи погодиться із цим сам Володимир Борисович, у якого, до речі, є своя політична партія – «Вінницька європейська стратегія».
Але він не є її головою...
Проте активно їй допомагає.
Ця партія називається «Вінницька європейська стратегія». І ключове слово там - «Вінниця».
Навіщо йому підставляти вам плече, якщо у нього є власні політичні амбіції?
Він повинен допомагати не нам, а своїй державі. І я знаю позицію Володимира Гройсмана! Він дуже не хоче бути тимчасовим прем’єром, не хоче просто займати місце. Він - амбітний молодий політик і буде досягати максимальних результатів. Ми б дуже хотіли, щоб ці результати були якомога швидше та відобразилися на змінах всередині країни.
Чи проговорювали ви з Гройсманом вірогідність очолення ним «Солідарності»?
Ми розмовляємо, безумовно, з усіма нашими найсильнішими політиками, зокрема і з Володимиром Гройсманом.
Хто конкретно з ним говорив?
Це не те питання, яке сьогодні треба обговорювати. Сьогодні йде дискусія - ми шукаємо оптимальний варіант для того, щоб реалізувати цю стратегію.
Я намагаюся зрозуміти, чи була офіційна пропозиція Гройсману, чи це поки на рівні ідеї.
Можете трактувати це виключно як позицію Сергія Березенка.
«Пов’язувати роботу у фракції і лідерство в партії нелогічно»
Проблеми у вас не тільки з очільником партії, але й фракції. Нещодавно в ЗМІ була інформація про те, що пан Гринів, який наразі очолює фракцію «БПП» в Раді, подумує відійти від посади. Цього досі не зроблено через те, що немає наступника. За моєю інформацією, на посаду голови фракції розглядаються декілька кандидатів, зокрема, Ірина Луценко, Ірина Геращенко…
Я вас здивую: Ігор Гринів прийняв рішення залишити посаду керівника фракції. Він зробив відповідну заяву у нашому внутрішньому середовищі.
Коли це було?
Сьогодні (23 березня - С.К.) на раді фракцій відповідне рішення було доведено Ігорем Гринівим до колег. Він сконцентрується на роботі радника Президента України зі стратегічних питань, і роботи в цьому напрямку чимало.
Поїде послом у Швейцарію, які планувалося?
Думаю, він залишиться в Україні і буде всіляко допомагати у стратегічних питаннях, про які ми з вами говорили.
Хто має очолити фракцію «БПП»? Назвіть можливі кандидатури.
Прийнято рішення проаналізувати цю ситуацію в наших групах, і кожен заступник голови фракції протягом найближчого часу запропонує своє бачення. Консолідоване рішення буде прийняте на фракції.
Ірина Геращенко, Ірина Луценко, Анатолій Матвієнко… Доповнюйте!
В нас дуже багато достойних людей. Але називати конкретні прізвища зарано - треба переосмислити інформацію.
Чи може фракцію і партію очолити одна й та сама людина?
Не думаю, що це взаємопов’язані речі, оскільки у фракції «Блок Петра Порошенка» є ряд депутатів, які не є членами партії. Тому пов’язувати роботу у фракції і лідерство в партії, в ідеологічному центрі, просто не логічно.
Що наразі відбувається в коаліції? Вона ще базується на «НФ» та «БПП» чи ви готові офіційно прийняти до своїх лав, наприклад, політсилу пана Ляшка?
Ми неодноразово обговорювали, що хотіли б відродити якомога ширшу коаліцію, повернути ті 300 демократичних, постмайданівських голосів, які мали за результатами виборів у 2014 році.
Та які 300 голосів?! Ви ледь 226 набираєте!
Коли була коаліція п‘ятьох, було понад 300 голосів. І ми б хотіли, щоб ці політичні сили хоча б рік спільно, всі разом, попрацювали на розробку стратегічних реформ, які мають відбутися в країні. Ми не претендуємо на першість. Давайте створимо базу і фундамент! Немає чого ділити! На сьогодні Україна знаходиться в серйозній ризиковій зоні. Це треба розуміти.
Що робиться для того, щоб розширити коаліцію офіційно? Конкретно.
На сьогодні питання так не стоїть. Ми говоримо про підтримку ініціатив уряду, нашої політичної сили. Я маю на увазі підтримку парламенту. Якщо до цього доєднається Радикальна партія Олега Ляшка чи «Самопоміч».… Добре.
Офіційно ви готові їх прийняти і мати новий коаліційний договір?
На сьогодні це не є питанням, яке обговорюється в парламенті. Ту інформацію, яка з’являється на певних сайтах з не найкращою репутацію, я не хотів би коментувати - все це є домислами і фейком.