У середу, 11 березня в Києві відбудеться четверта дискусія із серії "Культура vs. пропаганда" - проблеми культурної сфери в Україні та її протистояння чи зв'язку з пропагандою обговорять філософи Михайло Мінаков і Вахтанг Кебуладзе. Модерувати дискусію буде філософ і викладач Києво-Могилянської Академії Тарас Лютий.
Напередодні філософського обговорення культури і пропаганди LB.ua нагадає читачам про попередні дискусії у цій серії.
1. Любко Дереш та Ірена Карпа
Українські письменники обговорили культуру і пропаганду у сфері літератури.
Для Любка Дереша, відомого своїми культовими романами "Поклоніння ящірці", "Архе", "Культ", пропаганда є негативним явищем, оскільки письменник розуміє пропаганду як зведення певної проблеми до чорно-білої картинки і маніпулювання аудиторією. "Це і є сила пропаганди - коли світ починає ділитися на друзів і ворогів", - упевнений він.
Уже в розмові з\'являється тенденція висміяти Росію, підколупнути, показати, що вона дурніша і що вона неправа. Це небезпечна тендеція, якщо ми хочемо насправді розібратися в тому, що відбувається, тому що це закриває нам частину нашого поля зору. Можна посміятися, але важливо не запропагандувати самого себе
Ірена Карпа, навпаки, вважає, що, можливо, в нинішній ситуації варто людям подавати чорно-білий аналіз. "Є країна-агресор - а Росія є агресором, хто б як не намагався перекрутити, - і є Україна, у якої дуже вдало сформульована Подерев'янським ідея "від*біться від нас".
Письменниця впевнена, що сьогодні треба робити акценти на героїчних сторінках української історії. "Ми стільки років хавали те, що "ми миролюбні" - починаючи зі школи: Чіпка, кріпаки, вічна скорбота українського народу... Звичайно, є трагічні сторінки нашої історії - про це потрібно пам'ятати, але не можна виховувати дітей у постійній жертовній міфології" , - впевнена вона.
2. Зураб Аласанія та Олександр Ткаченко
Аласанія та Ткаченко у своїй дискусії обговорили, що таке пропаганда на телебаченні і наскільки необхідна в Україні поява суспільного мовлення.
Генеральний директор НТКУ Зураб Аласанія вважає, що проти пропаганди може працювати тільки просвітництво. "Якщо зараз держава не складе програму просвітницької діяльності, то ми ніколи не здолаємо російську пропаганду", - упевнений він.
Я згоден з тим, що не можна постійно перебувати в страху. Але всьому є межа, і, наприклад, салют серед ночі в Києві на чиємусь Дні народження - це підлість. Але що стосується серіалів, книг, культури в цілому - цього не можна зупиняти. Інакше вийде, що вся країна буде жити війною, ми принесемо її в кожен дім. З іншого боку, зрозуміло, що жоден із нас не повинен забувати про те, що там відбувається.
Олександр Ткаченко, гендиректор 1+1 media, у свою чергу вважає, що в Україні немає культури пропаганди, бо пропаганда розуміється як радянський феномен. "Ми не розуміємо, наприклад, того, що таке пропаганда американського способу життя. Ми не знаємо, як вони знімають свої фільми - патріотичні, але якісно зняті фільми, які отримують "Оскари". Якщо дивитися під таким кутом зору, то 1+1 media своїми телепрограмами сповідує культуру пропаганди європейських цінностей", - пояснює він.
Конспект цих двох дискусій, яким ми скористалися при підготовці цього матеріалу, можна прочитати за посиланням.
3. Катерина Ботанова і Олесь Доній
Найбільш резонансна на цей момент дискусія - між культурним менеджером і колишнім директором Центру сучасного мистецтва Катериною Ботановою та Олесем Донієм, колишнім народним депутатом і головою мистецького об'єднання "Остання барикада".
Олесь Доній вважає, що держава мала займатися культурною політикою, що, ймовірно, запобігло б війні: "Якби культура підтримувалася системно, можливо, не було б війни. Процес дерусифікації мав відбуватися за кількома напрямами: освітній, культурний, інформаційний, міграційний, демографічний. Але ми як займалися "партизанкою", так і займаємося", - нарікає він.
"На нашу культурну tabula rasa прийшла російська пропаганда, зробила переворот у мізках, які 20 років тому були нейтральними, і в які можна було вкласти і щось інше. Схід - це ті люди, за яких варто було боротися, тому що вони самі не знали, хто вони: українці чи росіяни", - упевнений Доній.
Екс нардеп стверджує, що Мінкульт має підтримувати поїздки культурних діячів на фронт: тому що без державного фінансування таких поїздок буде небагато. Доній заявляє, що він - прихильник пропаганди української культури: "Українська культура може бути агресивною або мертвою".
Катерина Ботанова, навпаки, не вважає, що Мінкульт повинен займатися, умовно кажучи, випуском футболок або книжок. Мінкульт, на її думку, повинен займатися створенням умов для ініціатив, які хочуть друкувати футболки або книжки.
"В українських медіа зараз майже не чути термін "культурна політика". Мені здається, що тут дві проблеми: по-перше, всі 23 роки поняття "політика" в Україні було і залишається стигматизованим як щось, що не працює для людей і суспільства, як щось, через що можна долучитися до ресурсів. Відповідно, поняття "культура" і "політика" для багатьох людей несумісні. По-друге, завжди, коли держава згадувала про те, що у неї є культурна політика, вона сприймалася не як створення умов , а як "антиросійська" політика", - пояснює Ботанова.
З пропагандою дуже важко мати справу, бо вона не має на увазі діалог. І я вважаю, що займатися нею в межах країни - це просто самогубство. Якщо ми як суспільство не здатні побудувати діалог один з одним, - боюся, що ми нікуди не зрушимо
Конспект цієї дискусії можна також прочитати за посиланням.
Нагадаємо, що серія дискусій "Культура vs пропаганда" організована Форумом видавців, який проголосив тему протистояння культури і пропаганди своєї темою цього року.
Четверта дискусія серії - "Випадок філософії" - відбудеться 11 березня у просторі Fedoriv Hub о 19:00. Учасники дискусії: доктор філософських наук, керівник Інституту Критики та Фонду якісної політики Михайло Мінаков і доктор філософських наук, доцент КНУ ім. Тараса Шевченка Вахтанг Кебуладзе.