Пофракційні голосування
Загальний рівень підтримки голосувань щодо деімперіалізації в Київраді досить високий. Зі 65 проєктів рішень депутати ухвалили 60: чотири ініціативи відразу проголосували на відхилення, а ось перейменування проспекту Повітрофлотського в Солом’янському районі двічі не набрало необхідної кількості голосів.
Зазначимо, проєкт рішення про деімперіалізацію зазвичай відхиляють у крайньому разі. Найчастіше це прямя рекомендація профільної комісії Київради, що тісно співпрацює з експертною топонімічною; значно рідше це може бути рішення безпосередньо погоджувальної ради. Серед загальної динаміки варто підкреслити й те, що повторних голосувань було небагато — лише чотири рази депутати ухвалювали проєкт рішення з другої спроби.
Примітно, що депутати Київради майже ніколи не голосують проти в питаннях деімперіалізації. Єдиний випадок зафіксували серед позафракційних депутатів: обраний від забороненої проросійської партії ОПЗЖ Ігор Кириленко голосував проти перейменування вулиці Боткіна в Солом’янському районі. Тоді експерти рекомендували відхилити проєкт рішення — і депутат не погодився. Питання про перейменування вулиці Боткіна знову з’явилося в порядку денному іншого засідання, і тоді топонім отримав уже нову назву.
Зазначимо, що протягом усього IX скликання Ігор Кириленко регулярно блокує голосування щодо деімперіалізації, висловлюючись проти певних ініціатив або ставлячи під сумнів їхню доцільність. Зокрема, коли обговорюють проєкти рішень, саме Кириленко виступає найчастіше, пропонуючи надати перевагу іншій назві, хоч усі ініціативи в сесійну залу виносять уже з рекомендацією експертів.
ЧЕСНО також писав, що на початку минулого року депутата планували включити до постійної комісії з питань культури, туризму та суспільних комунікацій на посаду заступника голови.
Лідерами за рівнем підтримки деімперіалізації стали депутати УДАРу — другої за розміром фракції в Київраді. Депутати голосували за у 68,7 % випадків. На другому місці опинилася фракція «Європейської солідарності» з 59,3 % підтримки, а на третьому — «Слуга народу» з 56,5 %.
Якщо ж аналізувати пофракційні показники за рівнем активної участі депутатів безпосередньо в голосуванні, то тут перемагає «Голос». Це одна з найменших фракцій у Київраді, і вона має найменший відсоток «не голосував» — позиції, коли депутат не натискає жодної кнопки, хоч і присутній на засіданні. У «Голосу» таких випадків було всього вісім, що складає 1,5 %.
Загальна динаміка подібних «втрачених голосів» невтішна. Протягом 2024 року був 571 випадок, коли депутати Київради не брали активної участі в голосуваннях. Водночас багато проєктів рішень ухвалювали мінімальною більшістю депутатів, тож обранці, які не голосували, могли б кількісно підсилити прийняття рішення. Натомість серед фракцій цей антирейтинг очолили ПЗЖМ з 13,7 % та «Єдність» з 11,1 %.
«У 2022 році перейменування в рамках дерусифікації мали більшу підтримку депутатського корпусу. На жаль, для частини депутатів ці питання не є пріоритетом, тому під час розгляду блоку перейменувань вони можуть вийти в кулуари поспілкуватись телефоном чи витягнути картку.
У той самий час у всіх фракціях є свідоме ядро депутатів, які підтримують очищення публічного простору від російський наративів і переконують колег, які вагаються, натиснути зелену кнопку під час розгляду таких питань», — розповів у коментарі ЧЕСНО член комісії з питань найменувань Павло Островський.
Згідно з регламентом Київради, щоб проголосувати, депутат повинен натиснути кнопку «за», «проти» чи «утримався». Опції «не голосував» немає, тож це свідчить радше про те, що: 1) депутат вийшов із сесійної зали, а картку залишив у слоті; 2) депутат свідомо ігнорує голосування й не натискає нічого.
Трапляються й випадки, коли депутати йдуть із частини засідання. Так було, зокрема, 8 лютого коли ухвалили перейменувати Повітрофлотський проспект на проспект Повітряних сил. Тоді депутатів «Європейської солідарності» не було на кількох голосуваннях уже після ухваленої ініціативи, а через деякий час повернулися до сесійної зали. Подібна ситуація була й 4 липня з фракцією «Слуги народу»: депутати пішли із засідання на знак протесту й надалі не брали участі в жодному голосуванні.
Проте не лише представники фракцій залишають сесійну залу посеред пленарного засідання. За підсумками дослідження, міський голова Віталій Кличко не був на 97 % голосувань щодо деімперіалізації. Мер столиці взяв участь лише у двох голосуваннях 8 лютого, проте й тоді не натиснув жодної кнопки.
Зазначимо, що у 2024 році Віталій Кличко розпочинав більшу частину пленарних засідань й окреслював основні проєкти рішень, які слід ухвалити. Проте щойно затверджували порядок денний чи починали його розгляд, мер ішов із сесійної зали.
Нагадаємо, в регламенті Київради вказано, що міський голова Києва організовує роботу міської ради та головує на її засіданнях. Натомість здебільшого засідання погоджувальної ради й саме пленарне веде секретар Київради Володимир Бондаренко.
Поіменні голосування
За підсумками аналізу поіменних голосувань у питаннях деімперіалізації десять депутатів стали лідерами, адже підтримали понад 60 проєктів рішень. До цього списку входять, зокрема, депутати фракцій «Голосу», УДАРу, «Європейської солідарності» та «Батьківщини». Найвищий показник у депутата «Голосу» Вадима Васильчука — депутат підтримав усі 65 ініціатив, що були на розгляді протягом 2024 року.
Натомість сформувався й перелік тих депутатів, які в понад 20 % голосувань не обрали жодної позиції. Очолив цей список Володимир Слончак з фракції «Батьківщини», який не голосував за 39 проєктів рішень, решта — представник «Європейської солідарності», двоє від «Єдності» і представник ПЗЖМ.
Окремою є категорія «випарувань»: коли депутат витягає картку між голосуваннями, вдаючи, що він відсутній. Подібні випадки зафіксували в нині позафракційного Ігоря Кириленка — зокрема, 18 січня депутат був тричі відсутній, хоча того дня голосування йшли одне за одним і часовий проміжок між ними складав одну-дві хвилини.
Крім того, 12 грудня депутат «був відсутній» під час голосування за перейменування вулиці Крилова, хоча брав участь в обговоренні цього проєкту рішення й виступав проти назви на честь Наталії Кобринської. Нагадаємо, що сам Кириленко був адвокатом зрадника Віктора Медведчука у справі про заборону розповсюджувати книгу Кіпіані «Справа Василя Стуса».
Випадки «випарувань» фіксували й у депутатів «Єдності»: Юрій Сулига двічі «був відсутній» на голосуваннях 29 серпня, а Роман Ярошенко — на одному голосуванні 19 вересня й одному 12 грудня, хоч часовий проміжок між проєктами рішень також був невеликим.
Річна динаміка
Протягом 2024 року за деімперіалізацію Київрада голосувала хвилями: найбільша кількість проєктів рішень припала на початок і кінець року; 18 січня депутати розглянули 29 питань про зміну назв, які пов’язані з Росією та СРСР, а 12 грудня подібних ініціатив було десять. Зазначимо, що частину рішень, які ухвалювали наприкінці року, перенесли з пленарного засідання 31 жовтня.
«Дерусифікація на фінішній прямій. Цього тижня Київрада успішно проголосувала за ще один пакет змін у рамках знеросійщення публічного простору Києва. Це один з останніх дерусифікаційних пакетів, оскільки процес поступово прямує до закінчення», — зазначив член комісії з питань найменувань Тиміш Мартиненко-Кушлянський після пленарного засідання 12 грудня 2024 року.
Він також додав, що рішення, ухвалені 12 грудня, підсумовують другу та третю хвилі знеросійщення в Києві й особливі тим, що кінцеві результати нових назв потребували коригування.
«Експертна група постійно взаємодіє з громадськістю і ширшим експертним середовищем. Власне, у випадку цих об’єктів [які розглядали 12 грудня] склалася ситуація, коли громадські організації та експертні товариства зверталися до експертної групи й міської влади з проханням скоригувати кінцевий результат. Тобто обрати не той варіант, який переміг на загальному електронному голосуванні», — роз’яснив у коментарі ЧЕСНО Тиміш Мартиненко-Кушлянський.
Більшість інших пленарних засідань 2024 року відбувалися зі значно меншим фокусом на деімперіалізацію: точково в порядках денних з’являлися відповідні проєкти рішень або ж проєкти містили перейменування інших категорій.
До прикладу, 8 травня Київрада зібралася на позачергове пленарне засідання з нагоди візиту делегації з Брюсселя, а в порядку денному тоді були всього два питання, одне стосувалося перейменування проспекту Правди на проспект Європейського Союзу. Натомість 13 червня проєкти рішень щодо перейменувань хоч і були в порядку денному, проте стосувалися вже зміни типу навчальних закладів.
Хронологія деімперіалізації
Деімперіалізація у столиці фактично регулюється двома рішеннями Київради: «Про особливості перейменування об’єктів міського підпорядкування, назви яких пов’язані з Російською Федерацією та / або її союзниками (сателітами)» від 15 квітня 2022 року та «Про організаційно-правові заходи щодо усунення пам’ятних об’єктів, пов’язаних з історією і культурою Росії та СРСР, з публічного простору міста Києва» від 14 травня 2022 року.
Згідно з процедурою, за такими перейменуваннями закріплена Експертна топонімічна комісія на чолі з істориком, офіцером Третьої ОШБр Олександром Алфьоровим, яку створили у травні 2022 року. Комісія розглядає подані громадянами пропозиції у формі петицій чи звернень до міської влади, обирає, які об’єкти справді необхідно перейменувати, і потім рекомендує нові назви. Далі відбувається електронне голосування в застосунку «Київ Цифровий», де рекомендації комісії відображені спеціальною позначкою.
Опісля проєкти рішень ідуть до профільних комісій Київради з питань культури та місцевого самоврядування і лише після цього опиняються в сесійній залі, де їх розглядають усі депутати.
Зазначимо, що процес деімперіалізації також має інші поширені назви — деколонізація та дерусифікація. На цю тему також висловлювався Олександр Алфьоров:
«Якщо ми визнаємо, що маємо прибрати із себе колонізаційні нашарування, то це означає, що Московське царство, Російська імперія чи Радянський Союз були культурно й політично вищі за Україну. Колонізувати можна тільки нижчі за рівнем розвитку народи і країни. Тому я наполегливо прошу різні інституції не використовувати термін “деколонізація”. Ми таким чином принижуємо себе».
Види перейменувань у Київраді
Проєкти рішень, які стосуються деімперіалізації, можна знайти в порядках денних пленарних засідань Київради в розділі «Про зміну / присвоєння назв об’єктів міського підпорядкування». Усього у 2024 році депутати розглянули 136 ініціатив про зміну міської топоніміки. Зазначимо, що не всі перейменування стосуються саме позбавлення імперського впливу.
Категорії досить різноманітні. Частина проєктів рішень має на меті змінити тип або найменування навчальних закладів — коли потрібно привести заклад у відповідність до чинного законодавства України. Так, до прикладу, деякі спеціалізовані школи столиці стали ліцеями.
Іншими причинами перейменувань є полегшення навігації або ж усунення топонімів-дублів. Прикладом першої категорії стало рішення перейменувати залізничні станції та зупинкові платформи в Києві, яке депутати ухвалили на першому пленарному засіданні 2024 року. Аби усунути дублювання топонімів, протягом року ухвалили, зокрема, перейменувати вулиці Павла Скоропадського в Печерському районі на Бессарабський проїзд і парк «Юність» у Святошинському районі на парк «Гамбурзький».
Кількісно більше ініціатив стосуються категорій, що присвячені відзначенню ролі партнерів, вшануванню пам’яті військовослужбовців або діячів різних галузей. Наприклад, у київській топоніміці з’явилися постаті Дмитра Коцюбайла, Максима Кривцова, Гната Юри та Ґолди Меїр. Досить часто різні категорії можуть стосуватися одного проєкту рішення: якщо об’єкт міського підпорядкування визначено таким, що пов’язаний з історією та культурою Росії та СРСР, йому на заміну може прийти топонім на честь видатного діяча, який тематично пов’язаний з місцевістю.
«Ми уважно дивимося на карту, на історичну місцевість, щоб тематично зібрати всі вулиці в умовному мікромасиві», — пояснював голова експертної топонімічної комісії Києва Олександр Алфьоров.
Проте найбільша кількість проєктів рішень у Київраді щодо зміни найменувань стосувалася саме деімперіалізації — усього за 2024 рік розглянули 65 відповідних ініціатив. Сюди увійшли перейменування бібліотек, вулиць, провулків, проспектів, лікарень і парків на теренах столиці. Крім того, ухвалили звернення до Міністерства культури про перейменування Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського.
Що далі?
У комісії з питань найменувань столиці переконані, що деімперіалізація в Києві наближається до завершення:
«З 2022 року в Києві перейменували 385 вулиць, більшість — протягом дерусифікації, ще частину — за загальною процедурою. Також Київрада перейменувала три станції метро, уточнила назви 12 станцій міської електрички й дала нові назви двом десяткам парків / скверів», — зазначив ЧЕСНО член комісії з питань найменувань Павло Островський.
Очікується, що у 2025 році буде ще один раунд голосувань за нові назви об’єктів міського підпорядкування. За словами Тимоша Мартиненка-Кушлянського, йдеться про приблизно десять об’єктів, перейменування яких мають ухвалити депутати. Зазначимо, що перше пленарне засідання Київради цього року вже відбулося 30 січня, проте тоді в порядку денному не було проєктів рішень, присвячених зміні топонімів.
Рух ЧЕСНО також писав про основні ініціативи, ухвалені на тому засіданні. Нагадаємо, що засідання перервали через нестачу кворуму, а продовження мало відбутися у вівторок, 4 лютого. Проте депутати так і не зібралися, тож очікується, що розгляд порядку денного завершать наступного разу.