Київський енерговузол
Улітку 2023 року в Києві проживало близько 3,5 млн людей. Судячи із заторів на дорогах, цього року тенденція не змінилася: у столицю повертаються кияни, які виїхали за кордон на початку вторгнення, і приїжджають на тимчасове проживання мешканці більш небезпечних міст України. Тобто Київ відновив довоєнні показники населення (офіційно майже 3 млн осіб) і перевищив їх. Тож споживання і електрики, і комунальних послуг у ньому лишається критично значним.
Коли говорять про потужність київського енерговузла, то зазвичай мають на увазі генерацію від двох найбільших теплоелектроцентралей: ТЕЦ-5 (номінальна потужність 700 МВт) і ТЕЦ-6 (500 МВт). Навесні 2024 року заступник київського міського голови Петро Пантелеєв зазначав, що після ракетних атак 2022/23 років генерація київських об'єктів скоротилася до 200 МВт. А на початок 2024 року відновилася до 900 МВт. Потім ми мали нову хвилю ударів по енергетиці, після якої точних цифр втрат по Києву не озвучували. Але влітку й на більш пізніх нарадах у КМДА згадували про відновлення ⅔ генерації.
У будь-якому разі Київ не енергетичний острів: розташовані тут об'єкти електрогенерації є частиною Об'єднаної енергосистеми України. Тобто дефіцити столиці покривають з ОЕС і навпаки. А електроенергію під час кризових періодів столиця отримує за лімітами споживання, як і всі інші регіоні.
Київські ТЕЦ входять до структури КП «Київтеплоенерго» (яке лише кілька років тому повернулося в комунальну власність міста). Київтеплоенерго (КТЕ) забезпечує тримільйонне місто опаленням. Теплову генерацію, крім ТЕЦ, у столиці здійснюють також завод «Енергія», чотири станції теплопостачання і 180 котелень. Загалом це підприємство дає опалення й гарячу воду 15 тис. будинків. І ще є Дарницька ТЕЦ (окрема юридична особа), яка дає теплоносій понад тисячі будинків й установ.
…і інші критичні потреби
Коли говорять про особливі виклики критичної інфраструктури в зимовий сезон, то зазвичай згадують опалення — оскільки є історична пам'ять про замерзлі будинки й розірвані труби (Алчевськ 2006 року).
Але не менш важливі для виживання багатоквартирних будинків також системи водопостачання й відведення. Без каналізації не виживе жоден будинок чи мікрорайон, а магістральні колектори цієї системи також залежать від роботи насосів на очисних спорудах.
Ба більше, Київ є досить унікальним містом в облаштуванні системи водовідведення і очистки: уся столиця плюс кілька районів області зав'язані на одну станцію очисних споруд — Бортницьку. Тому протяжність мереж величезна, а про ризики, пов'язані з можливими проблемами в роботі станції, взагалі прийнято не згадувати.
Крім того, Київводоканал, який забезпечує діяльність водогону й каналізації в столиці, досі є приватним акціонерним підприємством. І хоча Київрада в травні цього року вирішила передати це підприємство у власність громади, конкретних кроків досі не зробила.
Як захистити виживання
Достеменно невідомо, яким чином Києву вдалося безаварійно пройти сезон відключень електроенергії взимку 2022/23 років. Були дні без опалення чи без води, але недовго й не одночасно всюди, і колапсу, на щастя, не сталося. Але зараз, за два роки від першого сезону блекаутів, ми стоїмо практично там само — знаємо ризики, але ще не убезпечені від них.
Почнемо з хороших новин. Київська міська влада не ігнорує цієї проблематики. І, як казав у травні цього року на сесії Київради профільний заступник мера Петро Пантелеєв, майже рік формувала концепцію енергобезпеки столиці. Концепцію відновлення та підвищення енергетичної стійкості Києва створили спеціалісти КМДА та профільних КП і затвердили депутати Київради.
Концепція на 25 сторінок розписує перспективний план того, як Київ буде впроваджувати гарантоване живлення власних потреб теплоджерел та об’єктів критичної інфраструктури, щоб дефіцит в енергосистемі країни не міг впливати на сталість надання тепла і води в столиці.
«Збройна агресія виявила ряд недоліків: зосередження великої кількості генеруючих потужностей на одному об'єкті, створення великих навантажень на трансформаторне і розподільче обладнання, відсутність резервного живлення цих об'єктів, — пояснював суть викликів Пантелеєв. — Приблизно така ж ситуація з теплопостачанням: крім ТЕЦ, воно забезпечується районними котельнями і станціями, які не обладнані резервними джерелами живлення і резервування іншими зонами».
Тому міська влада вирішила рухатися в напрямку децентралізації, а точніше розподіленої когенерації. Когенерація — це одночасне виробництво двох видів енергії, теплової і електричної. Коли зараз ми повсюди згадуємо когенерацію, то маємо на увазі установки, які працюють на газі з ККД до 95 %.
«Когенерація широко впроваджується в Європі й довела свою ефективність. Ми плануємо також використовувати альтернативні джерела енергії: сонце, водень, теплові насоси», — презентував програму заступник міського голови.
Але, наголошував Пантелеєв, ця програма не чарівна паличка, йдеться про забезпечення електроенергією не всього міста.
«Мова йде про виживання — забезпечення основних послуг на так званих енергетичних островах. На першому етапі реалізації цього проєкту ми зможемо забезпечити безперебійним постачанням тепла й електроенергії близько 300 тис. киян», — наголошував Пантелеєв.
Що конкретно буде зроблено
Можливо, ви вже чули десь про «шість міні-ТЕЦ, які створять у Києві». Так от, цього точно ще нема.
Концепція дійсно передбачає будівництво шести ТЕЦ і десятка міні-ТЕЦ загальною потужністю 619 МВт (тобто половина нинішньої номінальної генерації столиці). Але програма розрахована на довгі роки й на 1,2 млрд євро, про етап будівництва цих ТЕЦ ще ніде не говорили як про щось реальне.
Протягом цієї зими Київ планує встановити й підключити обладнання на понад 60 МВт, повідомили LB.ua у профільному департаменті КМДА. «Це мінімум, необхідний для проходження опалювального сезону. Частина обладнання вже є в Києві, частина їде, частина на етапі контрактування», — розказала радниця Петра Пантелеєва Юлія Грамотна.
Те обладнання, яке ми зможемо побачити вже цього сезону, — це когенераційні установку (КГУ). Щойно в травні прийняли концепцію, КМДА оголосила тендер на закупівлю 15 КГУ для міста. Закупівлю на 1,12 млрд грн провели дуже швидко й уже в червні законтрактувати постачання цих установок. Правда, строк дії контракту — до кінця 2025 року, а у вересні Пантелеєв заявляв, що ці КГУ перебувають на етапі виробництва.
Але зараз у КМДА нас запевнили, що запуск перших установок відбудеться в листопаді-грудні цього року.
Насправді, попри песимізм медійних експертів сфери ЖКГ, які запевняли влітку, що неможливо привезти і змонтувати ці КГУ до зими, процес запущено і він рухається: Київтеплоенерго оголосило на Prozorro десятки тендерів з проєктування, будівництва, нагляду за роботами і підключення нового обладнання на енергооб'єктах столиці. КГУ монтують так, щоб до них був доступ магістрального газу (з труби), а самі вони віддають у систему і електрику, і тепло. Тож незважаючи на формальну секретність, принцип їхнього розміщення зрозумілий.
Це загалом хороші новини, але варто пам'ятати, яка потужність цього обладнання — 60 МВт. Навіть щоб забезпечити потреби лише критичної інфраструктури столиці, потрібно 150 МВт (таку оцінку дав голова Асоціації відновлюваної енергетики Станіслав Ігнатьєв).
Крім цих КГУ, які ми закупили та яких ще очікуємо, Київ уже запустив першу когенераційну установку на об'єкті критичної інфраструктури. Це КГУ на 1,5 МВт, надана столиці за програмою USAID і Проєкту енергетичної безпеки. Ще одну потужністю 54 МВт, теж надану програмою міжнародної допомоги (проєкту UNDP), планують збудувати до кінця 2024 року на одному енергооб'єкті.
Крім КГУ, міська влада підготувала ще таке обладнання для своїх мереж:
— 51 пересувна котельня в разі надзвичайних ситуацій для шкіл і лікарень, де облаштовані пункти незламності;
— генератори для котельних і насосних станцій міста, де це дозволяє потужність;
— генератори для бюветів;
— 50 генераторів для сталого централізованого водопостачання та водовідведення та 21 генератор для забезпечення технології перекачування стічної води.
Якщо підсумувати, то щось зроблено, щось ні. Повноцінної готовності комунальної сфери до всіх викликів можливих знеструмлень, коли і інструментарій є, і працювати з ним умієш, нема. Кроки в цьому напрямку є.
