Усі ці процеси зосереджені тепер у ліцензованих центрах крові, які працюють за стандартами, наближеними до вимог Європейського Союзу.
Про це в інтерв’ю LB.ua розповіли головний фахівець із питань крові в Україні, заступник генерального директора спеціалізованої державної установи «Український центр трансплант-координації» Олександр Сергієнко та генеральний директор Центру Дмитро Коваль.
«Історично було так: у медзакладі є відділення трансфузіології, яке одночасно виконує функції банку крові та окремі функції центру крові. Це дуже погано, бо процеси в таких лікарнях істотно відрізнялися за якістю та безпекою для пацієнтів. Не було стандартизованих процедур і обладнання», — пояснює Сергієнко.
Через це траплялося й інфікування пацієнтів ВІЛ та гепатитами, що ставали предметом судових розглядів.
Дмитро Коваль додає, що звичайне лікарняне відділення трансфузіології не здатне одночасно дотримуватися всіх необхідних стандартів і забезпечити це фінансово: «Економічна доцільність починається з 30 тисяч донацій на рік. А відділення, наприклад, може заготовляти 1200 на рік. У них компонент крові за ціною — золотий. При цьому ця кров невідомої якості».
Також раніше медзаклади часто використовували найдешевші тест-системи. Нині ж тестування крові здійснюється на рівні європейських стандартів. Центри крові зобов’язані пройти ліцензування за вимогами, побудованими на основі стандартів ЄС, а контроль здійснює Державна служба з лікарських засобів.
«Зараз ми можемо не переживати за якість і безпеку компонентів крові, які розподіляються в державні та комунальні медзаклади», — підкреслює Сергієнко.
Як система працює тепер?
1. Лікарня без ліцензії більше не може самостійно приймати донорів і виготовляти компоненти крові. Здати кров можна у центрі крові або ж у лікарні, куди приїде виїзна бригада центру. Для цього заклад має забезпечити базові умови: електропостачання, воду та кілька приміщень — для реєстрації, медогляду, донації та короткого відпочинку донора з мінімальним харчуванням.
2. Фінансування центрів крові нині є достатнім, а компоненти крові для пацієнтів державних і комунальних медзакладів — безоплатні.
3. Медзаклади самостійно визначають і прогнозують, скільки та яких компонентів крові їм потрібно, і подають цю інформацію до центрів крові. Ті, своєю чергою, передають дані до Українського центру трансплант-координації.
Деякі клініки ще застосовують цільну кров, однак переважно вона використовується на передовій.
Більше читайте у повній розмові з Олександром Сергієнком.