ГоловнаЕкономікаДержава

"PayPal може збільшити українську електронну комерцію в декілька разів"

Заступник міністра економічного розвитку і торгівлі – торговий представник України Наталія Микольська на посаді більше трьох років. У червні 2018 року стало відомо, що пані Микольська має намір призупинити роботу з вересня у зв'язку із навчанням у Стенфорді. Журналісти LB.ua вирішили скористатися інфопривідом та розпитати торгового представника про результати роботи: про зміну макропоказників, розвиток системи підтримки експортерів, суперечки у Світовій організації торгівлі (СОТ) з Росією, про які ми говорили у минулому році.

Фото: Макс Требухов

Андрій Яніцький (АЯ): Вітаю вас з обранням у Стенфорд, хто залишається замість вас?

Наталія Микольська (НМ): Рішення щодо моєї подальшої роботи та роботи напряму міжнародної торгівлі прийме Кабінет Міністрів України за поданням першого віце-прем'єр міністра України – міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва. Відповідно, я поки утримаюсь від будь-яких коментарів.

АЯ: Тема вашого навчання пов’язана з роботою у міністерстві?

НМ: Це не навчальна, а дослідницька програма Ukrainian Emerging Leaders Program. Звичайно, вона передбачає навчання, можливість проходити курси, які викладаються у Стенфордському університеті. Але вона також передбачає значну частину самостійної роботи: спілкування з професорським складом, з підприємцями, які працюють у Кремнієвій долині, з роботою з дослідниками пост-докторальних, пост-магістерських студій. Це радше симбіоз навчання з отриманням нових навичок і компетенцій.

Тематика, яку я подавала для дослідження - «Україна як експортна нація». Це тема, як на мене, не лише економічна — вона стосується питань політологічних, освітніх, питань, які стосуються формування і впровадження державних комплексних політик (ми їх називаємо «крос-секторальні»).

Чому я таку тему запропонувала? За понад три роки роботи ми запустили ряд стратегічних проектів, одним з яких була і є Експортна стратегія України. Коли ми її готували, ми ідентифікували значну частину прогалин, бар’єрів, які заважають українському експорту. Велика кількість цих бар’єрів стосується питання навичок і компетенцій в українських бізнесменів, участі держави в підтримці та розвитку цих навичок і компетенцій. Тому я вирішила, що можливо, експорт - це національна ідея, принаймні, це може бути одним з елементів національної ідеї.

Прийшов час визначити, куди ми у економічному плані рухаємося і що ми робимо. Зважаючи на те, що експорт у нас становить майже 50% ВВП, на наше географічне розташування, на те, що останнім часом майже всі інвестиції, які приходять в Україну, приходять або в експортноорієнтовані сектори, або в сектори, які обслуговують експорт, ми маємо величезну можливість все це трансформувати в один великий рух і на рівні бізнесу, і на рівні держави.

Ми маємо збільшувати не просто кількісно, а ще й якісно і в грошовому вимірі наш експорт у світ, — тим самим змінювати Україну зсередини, а також формувати позитивний імідж нашої країни на міжнародній арені.

Треба змінювати бізнес-культуру, стандарти якості і безпечності, підвищувати заробітні плати. Соціологічно підтверджено, що заробітні плати та умови праці на експортноорієнтованих підприємствах вищі. Цей комплекс заходів матиме ефект не лише на бізнес — він матиме ефект і на життя пересічного українця.

Фото: Макс Требухов

АЯ: Звучить прекрасно, але зараз, здається, Україна – це країна імпорту. В нас дуже багато імпортних товарів. Можливо, потрібно займатися саме імпортозаміщенням?

НМ: Наявність імпортних товарів і послуг на ринку держави не є проблемою, за умови, коли держава експортує більше, і експортує багато якісних товарів і послуг з високою доданою вартістю.

Ми не повинні всі товари, які у нас споживаються, виробляти. Є глобальні та регіональні ланцюжки доданої вартості, деякі країни мають одні конкурентні переваги, деякі – інші. Наше завдання – вживити в наше ДНК культуру експортного підприємництва. Але ми не повинні пропонувати товари або послуги, яких ринок не хоче. Помилково говорити, що нам слід повністю займатися імпортозаміщенням. 

АЯ: По цифрах торговельний баланс негативний.

НМ: У нас зростає як імпорт, так і експорт. Якщо дивитися на стан нашого торговельного балансу, він дійсно є від’ємним. Імпорт перевищує експорт.

У 2017 році сальдо торговельного балансу товарів і послуг склалося негативним у сумі 2,6 млрд дол. проти позитивного показника 2016 року – 541,6 млн дол. Але зовнішньоторговельний оборот товарів і послуг збільшився на 17,6 млрд дол. і склав 107,3 млрд дол. Експорт товарів і послуг зріс на 7,2 млрд дол. і склав 52,3 млрд дол., імпорт в той же час збільшився на 10,4 млрд дол. і склав 55 млрд дол.

Зауважу, що збільшення імпортних надходжень у 2017 році відбулось по всіх товарних групах, але найбільше зріс імпорт мінеральних продуктів – на 4 млрд дол. І це за рахунок нафти, продуктів її перегонки.

Фото: Макс Требухов

Імпорт перевищує експорт, у першу чергу тому, що ми імпортуємо енергоносії. Відповідно все, що стосується енергетичної незалежності, впровадження альтернативної енергетики, впровадження енергозберігаючої технології – це те, що може змінити стан нашого торговельного балансу.
 

І ще один момент: щоб виробляти товари, нам потрібно модернізувати виробництво. А це пов’язано з імпортом обладнання. Якщо ми говоримо про нові виробництва та інвестиції, то тут те саме. Для виробництва нам потрібно імпортувати технології, запчастини і складники. Відповідно, коли відбувається економічне зростання, воно підживлюється зростанням імпорту. Тому штучними методами імпорт зменшувати не потрібно.

Потрібно:

  • збільшувати нашу енергетичну незалежність;
  • розвивати виробництво;
  • збільшувати експорт з України товарів і послуг.

У нас є достатньо стійка тенденція зростання українського експорту. Я не приписую цю заслугу лише нашій команді - експорт, в першу чергу, роблять експортери, і це їхня заслуга. Якщо подивитися на цифри за перші чотири місяці цього року, то у нас експорт склав 15,5 млрд доларів США, і збільшився на 1,8 млрд або на 12,8% у порівнянні з таким же періодом у 2017-му. Якщо взяти цифри за 2017 рік, порівняно з 2016 роком, то, повторюся, все одно маємо зростання - експорт товарів і послуг склав 52,3 млрд дол і збільшився на 16%, або на 7,2 млрд дол.

Зростання українського експорту відбувається щомісяця. Важливо, що ця тенденція не припиняється. У нас були місяці та інколи періоди, коли експорт товарів трошки просідав, але у цілому ми бачимо, що експорт товарів постійно зростає. І експорт послуг зростає також. До прикладу, за підсумками 2017 року експорт українських послуг у секторі інформаційно-комунікаційних технологій, який серед перспективних секторів Експортної стратегії України, склав 1,8 млрд дол. та збільшився на 7,1%.

Експорт також якісно змінює країну. Це валютні надходження в економіку нашої держави, кращі умови праці та вищі зарплати на тих підприємствах, які експортують, а ще це нові якісні продукти і послуги на внутрішньому ринку.

Фото: Макс Требухов

АЯ: Можливо, це просто гра статистики? Порівняння з низькою базою у минулі роки? Будь-яка криза...

НМ: Ні, це не просто якась криза. Ми втратили наші історичні ринки. Якщо подивитися на торговельну агресію Російської Федерації, тільки чисті цифри втрати експорту товарів без супутнього експорту послуг за перший рік, - 1 млрд доларів США. Я не рахую втрату 20% виробництва на окупованих територіях.

Це те, що йшло в Російську Федерацію та в країни, до яких ми зараз не можемо транзитувати сухопутно територією Росії через заборону транзиту, яку вони запровадили. Переорієнтуватися з традиційних ринків на нетрадиційні компаніям було вкрай складно. Наприклад, з Росії на Європейський Союз, який був зовсім не традиційним ринком для деяких видів продукції. А зараз українське вершкове масло продається у ЄС. До прикладу, у січні – листопаді 2017 року до ЄС було ввезено 2,3 тис. тонн вершкового масла, при цьому річні обсяги поставок порівняно з 2016 роком збільшено майже в сім разів.

Усі говорили: «Ніколи українська молочка не буде потрібна на рику Євросоюзу». А ми вже другі після Нової Зеландії постачальники вершкового масла на цьому ринку. Усі говорили, що не потрібна буде наша продукція машинобудування. Що ми бачимо? За підсумками 2017 року експорт продукції машинобудування збільшився на 715 млн дол. і склав понад 5 млрд дол. у порівнянні з показниками 2016 року. Найбільше ми експортували до ЄС - 53,1% загального експорту по галузі, далі Росія - 22%, Китай – 4,3%, Білорусь – 2,5%, Індія – 2%.

Зараз на ринок ЄС постачаються як нові товари, які у нас почали вироблятися завдяки європейським інвестиціям, так і запчастини, наприклад, до вагонів і локомотивів, для яких типовим був ринок Російської Федерації і країн СНД.

Тому говорити про те, що це якісь стандартні цифри, не можна. Ми самі були достатньо песимістично налаштовані. Зростання експорту — це не статистика, це результат щоденної боротьби та кропіткої роботи українських експортерів. Адже вони як ніхто інший розуміють, що експорт – це можливість заробити для себе і для країни.

Фото: Макс Требухов

АЯ: Можливо, не треба робити з експорту національну ідею, а краще розвивати внутрішній ринок збуту? Нас 42 млн, якщо б ще був платоспроможний попит...

НМ: Я в це не вірю, не вірила, і ніколи не повірю, що економічне зростання в 7 і більше відсотків може дати внутрішній ринок. Який би у нас ринок не був, кількість населення, яка у нас є, не є достатньою для того, щоб зробити самодостатній ринок. Порівняйте з ринком Європейського союзу — там 500 млн людей. Різниця є, тому можливостей безліч.

Навіть якщо б в нас був великий попит на всі товари та послуги, бізнес все-одно намагається диверсифікувати ризики, тому думає і про внутрішній ринок, і про експортні ринки. Йдеться не лише про політичні ризики, але й про економічні, оскільки економічна політика урядів змінюється, доходи населення змінюються. А коли в тебе є інші рики збуту, твій бізнес стає більш стабільним, більш незалежним, ти стаєш глобальним гравцем.

І тут не тільки питання прибутків, тут питання амбіцій. Чи готові ми бути глобальними гравцями, збільшувати капіталізацію свого бізнесу і залучати іноземні інвестиції? 

АЯ: Молодь це вже відчуває. В мене є знайома, яка експортує хенд-мейд ляльок. І отримує значно більше середньої української зарплати.

НМ: Я нещодавно обговорювала це питання з керівником “Укрпошти” Ігорем Смілянським, і він каже, що у них зараз кількість перевезень товарів до США постійно зростає, причому в рази. Він це пов'язує якраз із активністю дрібних українських експортерів, онлайн-комерції. Я дуже сподіваюсь, що новий закон про валюту, який був нещодавно прийнятий Верховною Радою України, матиме на це позитивний вплив. І що зараз вдасться Національному банку, Мінфіну і Мінекономрозвитку завести в Україну PayPal. Ми вважаємо, що захід PayPal може збільшити електронну комерцію в декілька разів.

Ви назвали приклад товарів хенд-мейду («оригінальні товари») – ми можемо подивитися на це з точки зору української моди, української легкої промисловості, аксесуарів. За останній рік фактично всі українські дизайнери і багато магазинів, які працюють у цій сфері, почали пропонувати онлайн-продаж товарів за кордон.

Ми знаходимося в глобальному світі і нам потрібно щось світу пропонувати. Зараз нас сприймають як проблему, про це ми можемо відкрито говорити. Через війну, через пропаганду Російської Федерації, через нашу внутрішню ситуацію. Ці проблеми у світі мультиплікуються завдяки російській пропаганді в рази і, відповідно, ми сприймаємось як проблема. Нам треба позиціонувати себе в світі, як країна, яка пропонує рішення — якісні товари та послуги, з індивідуальним підходом та конкурентоспроможною ціною.

Майже завжди, коли українські компанії, які виходять на Kickstarter, збирають необхідну суму у терміни набагато швидші, ніж заявлені.

Власне, тут важливий цей ланцюжок, як для бізнесу, так і для влади: експортна амбіція - експортна стратегія - експортна дисципліна - експортна перемога.

Треба розуміти, що ти можеш запропонувати світові, як це продати, кому це продати, на який майданчик піти, як залучити кошти і як зробити так, щоб ідея перетворилася з винаходу та ідеї на комерційний продукт. Це непросто, але українські експортери успішно справляються з такими викликами, тому часто називаю їх «експортні камікадзе». Вони креативні, із абсолютно іншим баченням, аніж їхні конкуренти, і я цим пишаюсь! Експортери – це мої герої!!

Фото: Макс Требухов

АЯ: Розкажіть, будь ласка, про наші суперечки в СОТ з Росією.

НМ: Зараз в рамках Світової організації торгівлі є декілька справ, де задіяні Росія і Україна. Ми подали два позови, по третьому і далі працюємо з виробниками, оскільки доказова база там, у першу чергу, залежить від виробників.

Перший позов стосується обмеження імпорту залізничного обладнання до Російської Федерації. Друга справа – про обмеження транзиту наших товарів територією Російської Федерації. І третя справа, над якою ми працюємо, – про обмеження імпорту Російською Федерацією деякої продукції, як харчової, так і не харчової. Це коли Росія називає наші продукти неякісними або небезпечними продуктами, або не подобається упаковка, шрифти на упаковці не відповідають якомусь технічному регламенту...

Ми маємо також суперечку Росії проти нас, яка в активній стадії, по антидемпінгових митах на аміачну селітру.

Очікується найближчим часом рішення по двох справах: про аміачну селітру та по залізничному обладнанню.

В Україні досить часто спекулюють, я їх називаю «квазіспеціалісти», на різних суперечках в міжнародних судових чи арбітражних процедурах за участю України, суперечки в рамках СОТ не є виключенням. Маю сказати, що в рамках розгляду суперечок у СОТ простих рішень не буває. Як правило, в рамках першої стадії розгляду задовольняють частину вимог, частину відхиляють. Держави заявлять більший об’єм вимог, розуміючи, що є ті, які вкрай важливі, і є ті, які слабші. Це – стратегія роботи в рамках таких справ. І говорити одразу про повну «зраду» чи «перемогу» досить складно. Велика кількість рішень на рівні апеляції змінюється. Тому я завжди говорю про те, що в будь-якому випадку нам треба готуватися до апеляції. Бо вона точно буде, - або ініційована РФ, або нами.

Одні з небагатьох рішень, де були відхилені всі вимоги - це нещодавні рішення у справах проти Австралії, ініційованих Гондурасом, Домініканською Республікою, Кубою та Індонезією щодо «просто пакування» цигарок (щодо заборони маркування на пачках із цигарками). І ось 28 червня СОТ винесла рішення і відмовила цим всім країнам у визнанні незаконності або не відповідності вимогам СОТ рішення Австралії щодо запровадження цього пакування. Відмовили щодо всіх вимог. Повністю.

Дуже цікаво, що Україна теж була серед країн, як оскаржували це рішення Австралії. Проте, Україна відмовилася від цієї суперечки, бо таке рішення прийняв Уряд за моєї ініціативи та ініціативи міністра Айвараса Абромавічуса. Україна ініціювала цю суперечку ще за часів «папередніків». Ми не експортували туди жодної пачки цигарок, ця суперечка спричинила достатньо велику напругу у наших відносинах з Австралією.

Звичайно, ми повинні працювати з національними індустріями, захищати їхні інтереси на зовнішніх ринках та боротись за кожен долар українського експорту. Але ми жодним чином не повинні виступати сурогатною країною, яку використовують, як країну, яка «проштовхує» чиїсь інтереси без врахування національних інтересів, в тому числі на зовнішньо-політичній арені.

Тютюнова галузь в Україні працює, і виробники цієї галузі є одними з найбільших платників податків. Вони є експортерами і ми готові захищати їх інтереси на тих ринках, куди вони експортують, а також працювати над відкриттям нових ринків. Ми це робили і робимо. Але, якщо говорити про такі справи як з Австралією, ми повинні виходити насамперед з національного інтересу.

Фото: Макс Требухов

АЯ: Чи можете анонсувати нові договори про торгівлю з іншими країнами? Чи ми вже вийшли на пік по наших угодах?

НМ: Ми живемо в іншій парадигмі, ніж раніше. У нас є Експортна стратегія України. Вона визначає бачення нашого експорту на п'ять років, три основні блоки, в яких нам потрібно працювати, перспективні сектори та крос-сектори, ринки у фокусі та план дій.

Ми рухаємося по цій стратегії. Це не просто бюрократичний документ, він у мене весь в закладках, і я постійно його передивляюся. Чому стратегія важлива? Наприклад, ви запитали, чи ми вже вийшли на пік по наших угодах по вільній торгівлі? Якщо ви переглянете наші ринки у фокусі, то однозначно побачите ще велику кількість ринків, з якими у нас немає преференційних режимів торгівлі.

«Ринки у фокусі» визначено на підставі розрахунків, аналізу додаткових факторів, наприклад, чи маємо ми до країни транспортний доступ, чи не маємо, чи не запроваджує країна якісь обмеження? Тому що якщо Росія для нас є ринком, з яким ми би мали торгувати, то ми розуміємо, що зараз вона, в силу військової агресії, апріорі не може бути ринком у фокусі.

Відповідно, ми тепер з цього списку працюємо над тим, щоб розробити для кожної країни свій план дій щодо того, як збільшувати наш експорт туди. Розуміємо, що у нас вже в ЄС відпадає одна країна, Велика Британія, у контексті Брекзіту. Але по Експортній стратегії вона є ринком недоторгованим, тому ми зацікавлені в першу чергу, у збереженні з нею не лише діючого режиму торгівлі, але зацікавлені у тому, щоб його збільшити, забрати виключення, які у нас зараз є з ЄС.

Ринки у фокусі – це яскравий приклад того, де це робити. Далі йде робота Офісу з просування експорту. До прикладу, минулого року 112 українських компаній відкрили для себе ринки Кенії і Танзанії, Ізраїлю, Швеції, Німеччини, двічі - Канади, Індії, Нідерландів, Китаю. Цього року була Нігерія та Гана, Австрія. Плануємо та працюємо над торговими місіями до Ізраїлю, Туреччини та Німеччини.

До речі, працюємо не тільки по ринках, але й по секторах. Цього року за підтримки міжнародних партнерів розпочали розробку секторальних та крос-секторальних експортних стратегій. Їх 9. Це - інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), креативні індустрії, туризм, технічне обслуговування та ремонт повітряних суден, виробництво запасних частин та комплектувальних виробів для аерокосмічної та авіаційної промисловості, машинобудування, харчова і переробна промисловість.

Фото: Макс Требухов

АЯ: Що це таке – Офіс з просування експорту?

НМ: Офіс з просування експорту – це консультативно-дорадчий орган при Міністерстві, який було створено як “єдине вікно” для допомоги українським експортерам у виході на експортні ринки. Офіс перетворився з ініціативної групи волонтерів у повноцінний функціональний інструмент підтримки українських експортерів, який зараз трансформовуємо в державну установу.

Зараз Офіс працює як проектна команда за кошти технічної допомоги, при цьому надає системну, послідовну допомогу українським експортерам за п’ятьма напрямками – освіта для експортерів, бізнес-можливості (торгові місії, пошук партнерів закордоном), експортний консалтинг, В2G майданчик (діалог між бізнесом, владою та експертами), платформа SheExports (підтримка жінок-підприємців, жінок-експортерок).

Зараз ми працюємо саме над трасформацією проектного офісу в державну установу «Офіс з просування експорту України». Її робота визначатиметься, у першу чергу, перспективними секторами і перспективними ринками, які визначені в Експортній стратегії України. Плануємо ми торговельну місію – значить торговельна місія має бути розпланована на ринки у фокусі. Планується стенд держави Україна на міжнародній виставці – це має бути або по перспективному сектору виставка, якщо вона не по країні, а по регіону, або це має бути виставка в цьому ринку у фокусі.

Ми цього року робимо цікавий експеримент: їдемо в Китай, тому що це ринок у фокусі, плюс цікавий нам по перспективним секторам, де у нас є співпадіння – Китай очікує на ту продукцію, яку можуть запропонувати українські експортери. Україна буде представлена національним стендом на найбільшій імпортній виставці Китаю. Китай збирається збільшити до 2020 року свій імпорт товарів втричі, відповідно, можливості колосальні. Ми їдемо з національним стендом, на якому буде представлений потенціал галузей, а компанії матимуть можливість бути представлені у виставкових павільйонах окремо.

Закликаю бізнес активно користуватися послугами Офісу – знаходити іноземних партнерів, відкривати для себе нові ринки, навчати працівників своїх компаній, які займаються питаннями експорту, приєднуватись до програми підтримки жіночого підприємництва в Україні, якої раніше не було.

Нам потрібно мобілізовувати ресурси уряду, парламенту, бізнесу та експертного середовища для того, щоб наш експорт зміцнювався та зростав.

АЯ: Чому Експортно-кредитне агентство досі не запрацювало?

НМ: Повертаємося до нашої Експортної стратегії. Один з блоків роботи називається «Розвиток послуг з підтримки бізнесу торгівлі, здатних підвищити конкурентоспроможність підприємств, задіяних в малому та середньому підприємництві». Пріоритет на цей рік — «створення системи державної підтримки українського експортера». Ця система складається з декількох елементів. Перший елемент, який ми створили у вигляді пілоту, і зараз перетворюємо у державну установу, – «Офіс з просування експорту». Другий елемент цієї системи – це Експортно-кредитне агентство. У якій воно формі створено, як воно працює? Ми беремо найкращі міжнародні практики. Не треба вигадувати велосипед. Третій елемент, вкрай важливий, – це все, що стосується онлайн-сервісів для експортерів. Це веб-портал, система інформаційної підтримки експортера. І четвертий елемент – це представництва на місцях, елемент торговельно-економічних місій або хорошої роботи відділів з економічних питань при посольствах.

Наше завдання — вже цього року запустити всі ці елементи. Я вважаю, що Експортно-кредитне агентство потрібне тому, що в Україні експорт становить близько 50% ВВП і фінансова підтримка експортерам потрібна, бо експорт – це командна гра!

Фото: Макс Требухов

АЯ: У чому відмінність роботи цих елементів?

Основне завдання Офісу – допомагати українським експортерам ставати успішними на зовнішніх ринках шляхом надання їм послуг з просування на зовнішні ринки, стратегічного і тактичного консультування, освіти і надання інформації для експортерів. Плюс однією з його функцій є виставкова діяльність.

Основне завдання Експортно-кредитного агентства – фінансування в той або інший спосіб діяльності експортера. Агентство має працювати за прозорими правилами, мати прозору систему корпоративного управління, чітко розуміти свою фінансову модель.

На нашу думку, Експортно-кредитне агентство в перший період часу свого створення повинно займатися страхуванням і перестрахуванням, зважаючи на обмежений фінансовий ресурс.

Повернемось до питання «що ж з Експортно-кредитним агентством?». Звичайно, закон, який був прийнятий, містить прогалини. Ми підготували і подали до Верховної Ради законопроект щодо його зміни для того, щоб Експортно-кредитне агентство відповідало тим критеріям, про які я щойно сказала. Коли закон приймався, в нього не було фінансової моделі, депутати забули передбачити і виділити на нього кошти у державному бюджеті. Ми пройшли рік без бюджетного фінансування. Минулого року передбачили бюджетне фінансування, просили 364 млн грн — нам виділили 200. Як це співвідноситься з фінансовою моделлю – незрозуміло.

Нам також необхідно внесення змін до закону. Законопроект розглядався на комітеті Верховної Ради з питань фінансової і банківської діяльності. Комітет підтримав ідею внесення змін, але сам проект був відправлений на доопрацювання. Тепер це рішення має розглядатися на засіданні Верховної Ради. Ми зараз дуже тісно працюємо з народними депутатами для того, щоб знайти компромісний варіант і внести зміни до закону про Експортно-кредитне агентство.

Експортно-кредитне агентство повинно працювати за прозорими правилами, особливо якщо ми хочемо залучати до нього кошти міжнародних фінансових корпорацій та організацій. Тому ми залучаємо зараз до роботи з членами комітету представників міжнародних фінансових організацій. Коли приймався бюджет, у нас був старий закон про акціонерні товариства. Зараз в нас новий закон про акціонерні товариства, відповідно, нам треба внести зміни також щодо корпоративної структури Експортно-кредитного агентства.

Фото: Макс Требухов

АЯ: Представництва Офісу з просування експорту працюватимуть окремо чи при дипмісіях?

НМ: Ми вже досить довгий період часу ведемо діалог з Міністерством закордонних справ, поки що не вдається нам досягнути з ними компромісу з приводу того, яким чином мають працювати такі пілотні проекти. Зі свого боку ми готові на будь-які компроміси тому, що у нас два роки вже виділені бюджетні кошти на ці пілотні проекти, і ми їх не використовуємо. Від цього страждає, у першу чергу, бізнес, експортери. 

Чи вважаю я реальною роботу якихось окремих установ без співпраці з нашими дипломатичними установами за кордоном? Не вважаю. В нас є достатньо талановиті дипломати, які розуміють, для чого потрібні ці функції. По-друге, я розумію, що посол є представником держави за кордоном, відповідно, він здійснює всі контакти найвищого рівня, це людина під парасолькою якої все це має відбуватися.

Навіть зараз, коли ми робимо торгові місії Офісу, у нас всі вони проходять у співорганізації з посольствами на місцях, тому що без них це робити нереально.

Звичайно, у нас є в планах представництва Офісу за кордоном на деяких ключових ринках у фокусі. При цьому вони займатимуться трошки іншою функцією, ніж відділи посольств з економічних питань або пілотні проекти. Думаю, що в інтересах всіх зрушити це питання з мертвої точки.

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram