Російська влада планує зупинити господарську діяльність на Одеському газовому родовищі, яке забезпечує Крим майже половиною власного видобутку газу, пише російське агентство РБК з посиланням на джерела в федеральних і кримських органах влади.
Таке рішення, як повідомили виданню три федеральних чиновники, пов'язано з міжнародним арбітражним спором з морського права, який ініціювала Україна проти Росії у вересні 2016 року.
Претензії України в рамках цієї суперечки стосуються широкого кола питань, пов'язаних із діяльністю Росії в Чорному морі після анексії Криму. Зокрема, український президент Петро Порошенко говорив, що, видобуваючи газ на Одеському й інших родовищах біля берегів Криму, Росія краде природні ресурси на морському шельфі України.
Позовної заяви України не оприлюднювали, розгляди конфіденційні, але джерело РБК стверджує, що з приводу Одеського родовища претензії Києва сформульовані так: Росія веде там недозволену господарську діяльність. Припинення видобутку співрозмовник РБК назвав "тактичним ходом", формальним способом зняти цю претензію. При цьому питання про повернення Україні контролю над родовищем, за його словами, не стоїть.
У травні 2017 року в Гаазі відбулося перше процедурне слухання за позовом України. До 19 лютого 2018 року Україна повинна подати в арбітражний трибунал, що складається з п'яти суддів, доказову базу щодо того, як Росія порушує права України в Чорному морі. Після цього в Москви буде можливість як відповісти на ці факти, так і представити можливі заперечення з приводу юрисдикції трибуналу. Рішення щодо суперечки буде винесено не раніше, ніж у 2020 році.
Троє співрозмовників РБК, близьких до федеральних Міненерго і Мінприроди та кримського мінпаливенерго, оцінюють позиції Росії щодо Одеського родовища в рамках арбітражу як юридично слабкі, оскільки родовище розташоване ближче до Одеської області України, ніж до берега Криму.
Про те, що кримське підприємство "Чорноморнафтогаз" 1 липня 2018 року припинить експлуатацію об'єктів Одеського газового родовища (і Голіцинського газоконденсатного, теж розташованого в західно-кримській шельфовій зоні), в листопаді 2017 року повідомляло інформагентство Eurasia Daily. Воно посилалося на внутрішній наказ гендиректора "Чорноморнафтогазу" Бориса Зіміна від 23 листопада 2017 року "Про перегляд виробничої та інвестиційної програми". РБК вдалося ознайомитися з копією документа. З наказу випливає, що довгострокова інвестпрограма "Чорноморнафтогазу" повинна бути скоригована, видобуток на Одеському родовищі буде припинено і потрібно надати допомогу "звільненим працівникам". Але чому знадобилося закривати родовище, в документі не пояснювалося.
Джерело РБК, близьке до Мінприроди, підтверджує, що видобуток на родовищі планують згорнути до 1 липня. При цьому двоє співрозмовників уточнюють, що свердловини там будуть консервувати (зараз на Одеському родовищі діє близько 15 експлуатаційних свердловин). Діяльність на родовищі буде припинена до того, як з'явиться хоч якесь рішення щодо цього родовища, - "немає сенсу закачувати гроші в спірне родовище".
Одеське газове родовище розташоване на шельфі Чорного моря за 130 км від Одеси і 155 км від кримського узбережжя. Доведені запаси - 21 млрд куб. м газу. Родовище було відкрито ще наприкінці 1980-х років, але тільки в 2012 році Україна почала там промисловий видобуток.
У березні 2014 року Одеське родовище разом з іншими активами перейшло під контроль кримського "Чорноморнафтогазу" і принаймні до 2016 року було основним джерелом газу для Криму. У 2015 році на Одеське припаладо 49,1% власного видобутку Криму. Від родовища йде підводний газопровід до Криму. Крім Одеського, "Чорноморнафтогаз" розробляє ще вісім родовищ на шельфі Чорного та в акваторії Азовського морів, а також на суші Кримського півострова.
РБК також наводить думку неназваного кримського чиновника про те, що Росія на 99% рано чи пізно забере всю техніку з Одеського родовища і піде звідти. Однак федеральний чиновник заявив агентству, що Росія навряд чи виконає програшне для себе рішення суду.
При цьому в Конвенції ООН з морського права закріплено згоду її учасників на те, що рішення арбітражу носять остаточний і обов'язковий характер. Однак механізму примусу до виконання арбітражного рішення в міжнародному праві немає.