Ігорю Анатолійовичу, над чим ви зараз працюєте?
Ключовою роботою зараз є визначення проблем, які перешкоджають відновленню економічної активності, та завдань для влади на 2010-й та наступні роки. Це включає і підготовку макроекономічного прогнозу, в тому числі і параметрів бюджету на макрорівні.
Бюджет буде вже в квітні?
Бюджет повинен бути підготовлений, потім він буде внесений до Верховної Ради… Тобто одна справа – це проект, навіть затверджений Кабінетом міністрів. А інша справа – його прийняття.
Яким він буде?
В першу чергу він повинен ґрунтуватися на реалістичній основі та дати чіткий сигнал, яким чином протягом наступних років Україна повернеться до бездефіцитного бюджету та зменшить частку ВВП, що перерозподіляється через бюджет. Зрозуміло, що вся економічна, фіскальна політика, підкріплена діями НБУ, повинна бути спрямована на послідовне зменшення інфляції з поточного рівня (станом на лютий 2010-го до лютого 2009-го індекс споживчих цін становив 11,5%, базова інфляція – 10,5%) до 3–5% в кінці 2012 року. Навіть з урахуванням значного підвищення цін і тарифів, що регулюються адміністративно.
А якою буде інфляція в цьому році?
До цього часу був прогноз уряду на 2010 рік у 9,7% інфляції, який певною мірою не кореспондувався зі значним підвищенням цін і тарифів, яке необхідно здійснити для фінансового оздоровлення енергетичних компаній та житлово-комунального господарства. Частка цих продуктів в кошику, що використовується для розрахунку інфляції, близько 10%. В залежності від того, наскільки і коли будуть змінюватися тарифи, це вноситиме відповідний вклад в загальне зростання цін. Наприклад, якщо уряд підвищить ці тарифи на 50%, то це збільшить інфляцію на 5 відсоткових пунктів.
Зобов’язання щодо підвищення цін і тарифів, що регулюються адміністративно, було взято владою України ще наприкінці 2008 року, але до цього часу нічого не відбулося.
Питання тарифів важливе не тільки з точки зору інфляції. Воно важливе для економічного розвитку. Бо якщо ціни і тарифи не відповідають реальній вартості послуг, то той, хто має значно нижчу ціну, споживає бездумно, не замислюючись над тим, скільки ж він насправді витрачає. Реалістична ціна примусить більш обережно використовувати дорогі ресурси (як це ми зараз спостерігаємо в промисловості) – ставити лічильники та економити тощо. Зрозуміло, що одночасно це потребує спрямування вивільнених бюджетних коштів не на дотацію виробників, а безпосередньо на адресну підтримку незаможного населення.
Тож які макропрогнози НБУ на 2010 рік?
Нацбанк прогнозував у 2010 році зростання ВВП на 3–4% та інфляцію на рівні близько 10%. По ВВП ми бачимо відновлення економічної активності, починаючи з ІІ кварталу попереднього року (сезонно скоригований ВВП). Збільшення ВВП на 3–4%, за оцінками практично всіх експертів, є цілком реалістичним. Уточнення прогнозу по інфляції залежить від того, як буде вирішене питання зміни тарифів. Тому після уточнення визначених урядом цін на газ для України у 2010 році та рішення щодо термінів та темпів підвищення тарифів, що регулюються адміністративно, прогноз по інфляції може бути змінений. Але ще раз нагадую, що Національний банк спрямовує всю свою діяльність на послідовне зниження рівня інфляції у середньостроковій перспективі.
Тобто 10% інфляції ви прогнозуєте взагалі без підвищення тарифів?
Ні, підвищення передбачалось, але нижче і без такого збільшення бюджетних витрат в грудні минулого та в перші два місяці поточного року, що суттєво вплинуло на інфляцію на початку року. З урахуванням цього параметри інфляції на 2010 рік очікуються в рамках 10–13%.
Фото: Макс Левин
Які ключові вимоги МВФ?
В першу чергу, оздоровлення державних фінансів. Як я вже казав, бюджет повинен бути реалістичний і на реалістичній макроекономічній основі. Якщо ви запропонуєте зараз темпи зростання ВВП значно більші, ніж дають консенсус-прогнози міжнародних і українських експертів – а це 3–4%, то до вас довіри не буде. Якщо ви покажете зростання доходів бюджету, які будуть значно вищими, ніж зростання економіки, то до вас довіри не буде. Чому виникла недовіра до урядового проекту бюджету на 2010 рік, який був представлений в минулому році? Тому що доходи там були показані неправдиво. До доходної бази 2009 року зараховували 16 млрд. грн від МВФ за рахунок SDR (спеціальні права запозичень. Тобто це борги, а не доходи. – «Лівий берег»). Очікувалось, що зростання доходів у 2010 році по відношенню до 2009 року складе майже 40%, при цьому економіка (номінальний ВВП) зросте приблизно на 18%: реальний ВВП близько 4%, дефлятор (ціновий індекс. – «Лівий берег») близько 13%.
Яким чином у вас доходи виростуть на 40%? Джейла (Пазарбазіолу, голова минулорічної місії МВФ. – «Лівий берег») каже: це можливо лише в тому разі, якщо у вас інфляція буде значно більшою. Ні, – відповідають їй, – ціни не будуть вищими. А як тоді? Ну, –відповідають, – ми поліпшимо адміністрування, виведемо економіку з тіні… Але якщо ви виведете економіку з тіні, то це повинно автоматично відобразитися у рості реального ВВП! Тобто доходи бюджету на 2010 рік були нереалістичними, і вони повинні бути зменшені на 40–50 млрд. грн (в проекті бюджету були заплановані доходи на рівні 284,7 млрд. грн. – «Лівий берег»).
Але якщо доходи нереалістичні, то звідки гроші на витрати? До того ж доходи ви не знайдете, а по витратах ви вже взяли на себе зобов’язання і вам треба шукати гроші. Виходить, що у вас не тільки той дефіцит бюджету, який ви показуєте, а ще й прихований – на суму, яку я називав раніше.
Основною претензією було те, що бюджет мав нереалістичні доходи і як результат – значно більший дефіцит. І це все на тлі заяв, що ніяких цін на газ ми не підвищуватимемо. Зрозуміло, що бюджетна діра тільки збільшувалася б.
Ключове завдання сьогодні – зробити реалістичний бюджет, який би базувався на реальних макроекономічних прогнозах.
Щоб це зробити, треба знати, як закінчився минулий рік, з яким дефіцитом. Але економісти називають різні цифри…
Вже були озвучені як урядовцями, так і представниками МВФ наступні цифри: дефіцит 2009 року – на рівні 11,5% ВВП. Він може бути ще дещо уточнений, але зараз складається з 6,5% дефіциту саме бюджету та 5% квазіфіскального (прихованого. – «Лівий берег») дефіциту (з нього 2,5% – капіталізація банківської системи та ще 2,5% – це підтримка НАК «Нафтогаз»). Це абсолютно кореспондується із обсягами зростання державного боргу, до якого я відношу також майже $2 млрд. від SDR.
Щодо доходів загального фонду державного бюджету, то в 2009 році їх зібрали 156 млрд. грн. Треба пам’ятати, що до цієї суми входять і авансові платежі та переплати, і неповернений експортерам ПДВ. Як ми з вами рахували, номінально економіка зросте приблизно на 18% (зростання реального ВВП плюс інфляція).
Але, наприклад, ми робимо поправку на те, що складна ситуація з фінансами підприємств, тому прогнозуємо, наприклад, 10% зростання доходів. Ось у нас порівняно з минулим роком буде зростання бюджету на 15,6 млрд. до 171,6 млрд. грн. Це все дуже приблизно, але щоб ви розуміли логіку.
Тепер треба порахувати можливий дефіцит та реалістичні джерела його фінансування. Показники погашення боргу (внутрішнього і зовнішнього) на 2010 рік практично визначені. Для фінансування цих витрат є надходження від приватизації (зараз називається цифра близько 10 млрд.) та внутрішні і зовнішні запозичення. Вони повинні бути знову-таки реалістичними і відповідати очікуванням щодо можливої інфляції та не сприяти надмірному тиску на валютний ринок як в один, так і в інший бік. Різниця між надходженнями і витратами і дасть той дефіцит, що може бути профінансований. Дозволю собі тільки нагадати, що зараз з боку як міжнародних фінансових організацій, так і міжнародних угруповань (ЄС тощо) висуваються достатньо жорсткі умови щодо послідовного зменшення дефіциту бюджету, який країни, в тому числі й Україна, дозволили собі у боротьбі з кризою у 2009 році. Зрозуміло, що ті самі умови будуть висунуті і до України.
Фото: Украинское фото
Ну, ми зробимо цей бюджет, але чи є впевненість, що ми будемо його виконувати? Чи залишилась до України довіра з боку міжнародних інститутів?
Зараз повертається значна довіра до економік в цілому. Значне покращення ми бачимо по свопах на суверенний дефолт (біржові угоди між сторонами, які намагаються спрогнозувати ризик дефолту тієї чи іншої країни. – «Лівий берег»), по спредах (різниця. – «Лівий берег») на цінні папери країн східної Європи по відношенню до казначейських облігацій США. Те ж саме покращення ми бачимо і по відношенню до українських цінних паперів. Тобто є довіра до того, що нова влада насправді внесе реалістичний бюджет та здійснить реформи.
Бо насправді, і багато аналітиків звертають на це увагу, якщо реформи робляться, то вони робляться у перший рік після виборів нового президента. Це в нас було у 1994 році після приходу Леоніда Кучми, це було і після 1999 року, коли у 2000-му уряд Віктора Ющенка лібералізував ринок нафти, ринок зерна та, головне, відмовився від негрошових (бартерних) розрахунків за газ та електроенергію. Це все заклало добрі підвалини для економічного зростання. Тому і 2010 рік – це рік, коли треба зробити реформи. Їх буде значно складніше здійснювати у 2011-му, а тим більше – у 2012 році, році парламентських виборів. В той же самий час рішучі кроки у 2010-му з певним лагом дадуть відчутні позитивні зміни.
Ми змушені використовувати ті гроші, які нам обіцяли міжнародні інститути, власне, МВФ?
Справа не в тому, що нам хтось щось обіцяв. Ми є членами МВФ, ми маємо з ними угоду. В рамках цієї угоди для України був визначений обсяг грошей. Ми його не вибрали. І ми його не вибрали не тому, що хтось про когось сказав погане. В даному разі, підписавши наприкінці 2008 року достатньо швидко угоду з МВФ, український уряд сам же відмовився від її виконання. Бо був внесений і прийнятий бюджет на 2009 рік, що фактично передбачав, який буде дефіцит, стільки НБУ грошей і надрукує. Тому і почались панічні заяви про курс 12–15 грн за долар США.
Тобто наша влада не імплементувала угоду з МВФ у свої внутрішні документи – в той же самий бюджет на 2009 рік. Ця угода навіть не згадувалася публічно як макроекономічна програма уряду, і лише наприкінці І півріччя 2009 року Кабінет міністрів під тиском економічних обставин вимушений був повернутись до цієї програми.
Зараз з нами, крім МВФ, готовий співпрацювати і Світовий банк (фінансування дефіциту бюджету, гроші на оздоровлення фінансового сектору, інвестиційні проекти). Готовий нас підтримати і Європейський Союз. Але вони всі пов’язують свою допомогу з відновленням нашої співпраці з МВФ. Ще є ресурс, обіцяний нам на реконструкцію газотранспортної системи. Але там так само треба показати, що вона буде ефективнішою, фінансово прозорою. Тобто ресурс, який може залучити Україна, достатньо великий.
І щойно в державі з’явиться цей ресурс, вартість як зовнішніх, так і внутрішніх запозичень буде для нас значно меншою.