1950-ті. У Нью-Йорку живе Марті Маузер (Тімоті Шаламе) — амбітна висхідна зірка настільного тенісу. Його єврейська родина сприймає цей вид спорту як забавку і схиляє до кар’єри менеджера у взуттєвій крамниці дядька, адже в Марті талант: він може продати туфлі хоч безногому. Та Марті не полишає мрію: щоб потрапити на чемпіонат світу, він вдається до афери, а далі пролітає у фіналі турніру, загрузає в боргах і повертається до Нью-Йорка, де на нього вже гострять зуби поліція і кредитори. Щоб потрапити на наступний чемпіонат у Токіо, йому треба розібратися з боргами й вирватися з чіпких рук родичів. Він вдається до всіх можливих маневрів: зваблення зрілої кінодіви, викрадення собаки мафіозі, підставні ігри, приниження перед босами бізнесу — що завгодно задля омріяної цілі.
2017 року брати Бенні і Джош Сафді увірвались у Канни з гучною інді-прем’єрою «Гарні часи», де головна роль дісталася Роберту Паттінсону. Щоб закріпити успіх, брати, уже під крилом студії А24, випустили «Неограновані коштовності» з Адамом Сендлером. Далі вже помітний тандем вирішив повторити шлях інших відомих єврейських братів-режисерів — Ітана і Джоела Коенів — і розділився, аби кожен зняв по фільму.
Обидва взялися за спортивну тематику. Бенні Сафді зняв «Незламного» — байопік про піонера ММА Марка Керра з неочікувано драматичним Двейном (Скелею) Джонсоном у головній ролі. Хоч стрічка і принесла Бенні режисерського «Лева» у Венеції торік, але масового глядацького захоплення за цю роботу він не отримав.
Джош Сафді вийшов з «Марті Супрімом. Генієм комбінації» — байопіком про легенду настільного тенісу США Марті Райзмана. Настільки вільним і дофантазованим, що Тімоті Шаламе грає не Марті Райзмана, а Марті Маузера — вигаданого персонажа, створеного за образом справжнього спортсмена.
Попередні роботи братів вирізняли чорний гумор, постійне відчуття тривоги й невротичні персонажі, які постійно кудись бігли й безперестанку в щось встрягали. «Марті Супрім» чітко показав, що за цей вайб збитої роботи вестибулярного апарата відповідав у тандемі Джош Сафді, адже саме його фільм продовжує тривожно-невротичну атмосферу в кращих традиціях «Гарних часів» і «Неогранованих коштовностей».
«Марті Супрім» — нетиповий фільм про спорт. Сафді досить оригінально поєднує елементи класичної спортивної драми (аутсайдер з великою мрією крокує через перепони до вершин) з кримінальною комедією. Спортивна кар’єра героя перебуває під загрозою через постійні афери й авантюри, що задають стрічці навіжений темп. Динамічна камера Даріуса Хонджі і хаотичний монтаж під керівництвом самого Сафді подають сцени гри в настільний теніс так, що видовищність цього спорту може конкурувати з перегонами F1.
Найбільше відкриття фільму — це гра Тімоті Шаламе. Здається, актор попрощався з європейським періодом ніжної манірності й увійшов в американський період відвертої хуліганистості і бешкету. Його герой не надто привабливий тип. Марті Маузер — типовий виходець з нью-йоркських низів, якому природа не дала м’язів, тож доводиться виживати суто на кмітливості, хитрості, нахабстві та цинізмі. Але все це він використовує задля великої і світлої мети: стати світовою зіркою настільного тенісу й піонером популяризації цього спорту в США.
У парі з Шаламе йдуть один за одним інші фактурні персонажі. Гвінет Пелтроу (епохальне повернення суперзірки 1990–2000-х) грає забуту зірку Золотого Голлівуду, з якою Маузер крутить роман. Репер Tyler створює теплий комедійний образ напарника Марті — і це той випадок, коли музиканта хочеться бачити в кіно частіше. Найхаризматичніший образ створює Одесса А'зіон: вона грає вагітну коханку Марті, яка вміло маніпулює ситуацією і виявляється морально неоднозначною, але дуже колоритною персонажкою.
Після прем’єри «Марті Супрім» Джоша Сафді почали порівнювати з молодим Мартіном Скорсезе — і це дійсно вдале порівняння. Адже Марті Маузер великою мірою є скорсезівським героєм 1980-х. Він так само відчайдушно метушиться Нью-Йорком, як герой Гріффіна Дана з «Позаурочного часу», потрапляючи в усе абсурдніші й небезпечніші пригоди. Як герой юного Тома Круза з «Кольору грошей», він проживає розвилку між заробітком і спортивною кар’єрою. Як герой Роберта Де Ніро з «Короля комедії», він безуспішно намагається видертися з соціальних низів Великого яблука в елітарний світ розкоші та багатства цього міста.
Герой Шаламе постійно хоче кудись утекти — то в Лондон, то в Токіо, однак осердя його життя лишається в Нью-Йорку, і непривабливу сторону цього міста Сафді оспівує з тією ж любов’ю, як і Скорсезе. Тут варто віддати належне художнику-постановнику «Марті Супріма» Джеку Фіску. За свою кар’єру він встиг попрацювати з такими візуальними майстрами, як Терренс Малік, Девід Лінч, Браян Де Пальма, Мартін Скорсезе й Пол Томас Андерсон. Для фільму Сафді він створив ретроатмосферу Нью- Йорка так, аби місто і виглядало, як у 1950-х, і перебувало поза історичним контекстом, і просто мало олдскульний шарм.
«Марті Супрім. Геній комбінацій» — це типова американська історія про аутсайдера, який досягає успіху. Через спортивно-кримінальний сюжет Сафді говорить про нью-йоркські низи, про задуху єврейської родини, про те, що таланту й амбіцій не досить, аби вирватися з бідності — треба бути ще й цинічним і готовим іти на ризик. Марті Маузер, можливо, не взірцевий персонаж, однак він точно серед тих кіноаутсайдерів, які, програвши матч, не програли турнір. Саме про це розповідає фільм Джоша Сафді.
Читайте такожГольф, футбол, бокс: фільми про 12 видів спорту, засновані на реальних історіях