Що було?
“Починаючи з 2-го липня руйнували «Театр на Подолі», який знаходиться ззовні Гостиного двору”,- говорить актівістка Марія Лєбєдєва. Тоді активісти викликали міліцію і роботи зупинили. Проте роботи продовжили, але вже на другому поверсі. Люди, які там працюють, не представляються і відмовляються показувати активістам документи.
Окружний адміністративний суд 19-го липня не визнав факт проведення будівельних робіт і відмовив у клопотанні щодо зупинення будь-яких робіт у Гостиному дворі. Юрист Віктор Ведмідь пояснює, що якби суд задовольнив позов, Гостинний двір охоронявся б судовим рішенням, а в цьому випадку – не охороняється.
«Засідання, яке пройшло 19-го липня – це лише попереднє слухання. Зараз назначили справу в основний розгляд. Відмовили нам тільки в ухвалі забезпечення позову», - говорить юрист.
Віктор апелює до міжнародного досвіду, який свідчить, що справи навколо історичних пам’яток – це питання громадської думки. У Подільському ж районі так і не були проведені громадські слухання по Генплану міста Києва. Вони мали відбутися 20 червня 2012 року, але голосуванням людей, які прийшли на громадські слухання, були перенесені. Слухання досі не відбулися, а на них в тому числі мало б обговорюватися питання Гостиного двору.
До європейського досвіду і здорового глузду апелює і студент Данило, який відвідує Гостиний двір уже 2 місяці. Він був у дворі, коли невідомі заварювали вхід у галерею «Спіраль», яка знаходиться на території «республіки»: «Вони зробили все швидко і тихо. Зайшли ззовні і заварили вхід в галерею «Спіраль». Ніхто й не встиг відреагувати».
Активіст Ігор Луценко сформував навіть свою класифікацію нападів, мовляв, від кожного типу захищатися треба по-різному: «Нещодавно приходили міліціонери, опечатували галерею «Спіраль», - розповідає він іншу історію про багатостраждальну галерею. - Проти них можна захищатися за допомогою прокуратури і Департаменту внутрішньої безпеки при МВС, адже часто вони порушують посадові інструкції, і на цьому можна грати. Якось приходив Дмитро Ярич (керівник фірми-забудовника, Публічного акціонерного товариства «Укрреставрація») з простими робітниками – це взагалі найлегше. Ці робітники нічого екстремального робити не хочуть, і якщо їх тримати за руки, вони нічого не зроблять».
Що зараз?
Зараз Гостинна республіка – це група небайдужих людей, які ввечері відвідують культурні заходи і чергують у Гостиному дворі.
«Це, умовно кажучи, Київський палац культури, але не підпорядкований Міністерству, а вільний, - пояснює Ігор Луценко. - І цей «палац» кияни будуть використовувати для концертів і такого іншого. Це культурний центр, а не акція протесту. Тому формат існування Гостиного двору не передбачає, що тут мають чергувати 150 людей. У палаці піонерів ви ж не бачите 100 чоловік озброєних до зубів. Так само і тут. Але при потребі ми можемо зібрати вуличну акцію, і декілька тисяч людей, я думаю, прийде».
До суду захисники Гостиного двору подали три позови: зокрема, від активіста Вадима Торопова та від приватного виробничо-торгівельного підприємства «Гостинний двір». Суд об’єднав ці позови в один, адже вимога їх однакова – скасувати рішення Кабміну про виключення Гостиного двору зі списку пам’яток архітектури.
Согласно решению Верховной Рады, этот дом был и остается памятником. Сегодня это подтвердил председатель Комитета ВР по вопросам культуры и духовности Яворивский. Но Фонд госимущества продал это помещение, а Киевсовет вчера выделил землю для реконструкции, несмотря на принципиальные возражения многих депутатов в том числе и мои. Не успел совет проголосовать, как техника уже прибыла на место
— Александр Бригинец, депутат Киевсовета. Апрель 2012 года
У активістів було ще одне клопотання про призначення експертизи стосовно того, чи проводяться будівельні роботи на території будівлі, але суд вирішив, що воно було передчасним.
Суд також прийняв до розгляду думку Ольги Пламеницької, члена українського національного комітету ICOMOS (Міжнародна рада з охорони пам’яток та історичних місць - ред.). Пані Ольга у своїй оцінці зазначила, що постанова Кабміну про виключення Гостиного двору зі списку пам’яток архітектури сформульована некоректно – навіть з огляду на формальні деталі. Зокрема, Гостиний двір було взято на державний облік згідно з постановою Ради міністрів УРСР 1979-го року, а не 1963-го, як зазначено в постанові нинішнього Кабміну. Також постанова виключає зі списку пам’яток будівлю за адресою Контрактова площа, 4, а в списку пам’яток Гостиний двір знаходиться ще за старою адресою – Червона площа, 4.
Що далі?
«Здаватися в будь-якому випадку не будемо. В гіршому випадку будемо обдзвонювати тих, чиї підписи зібрали - зараз це близько семи тисяч людей», - говорить «республіканець» Вадим Торопов.
«Будемо там облаштовуватися і робити сквот. Нам вже намагалися нав'язати цю назву або ще казали, що ми «occupy». Мені це не подобається, тому що акції втрачають свою культурну складову і перетворюються на тусовку».
На думку активістів, республіку не розганяють з кількох причин: по-перше, скоро вибори, а влада хоче виглядати демократичною; по-друге, немає юридичних підстав розганяти «республіку»; по-третє, за інформацією Ігоря Луценка, немає замовлення на нелегальний розгон «республіки», а люди, які планують приватизувати Гостиний двір, ще не знайшли інвестора, який би профінансував їхній проект.
В разі негативного рішення суду активісти подаватимуть апеляцію. Якщо один позов програють, то розглядатимуть варіант подавати в суд на рішення Київради: «Вона не мала права щось дозволяти або не дозволяти ПАТ «Укрреставрації», яка є орендарем, - пояснює Марія Лєбєдєва. - Дозволяти чи не дозволяти потрібно власнику – Фонду держмайна».
Ігор Луценко говорить, що яким би не було рішення суду, своє слово мають сказати кияни: «Наша стратегія полягає в тому, щоб у разі чого покластися на підтримку киян, які можуть вийти і разом з нами захистити Гостиний двір».