Патріотизм - почуття багато в чому ірраціональне. Це як любов до людини: незрозуміло, чому ти любиш і за що, але ти обов'язково хочеш зробити для коханої людини щось гарне, щоб вона була щасливою. Ось і з любов'ю до Батьківщини якось так. Однак, звичайно ж, було б непогано, якби в результаті державної політики у громадян з'являлися ще й конкретні підстави пишатися своєю країною.
Про це в ефірі радіо "ЕРА" заявила експерт Інституту Горшеніна Наталія Клаунінг.
Вона зазначила, що, згідно з дослідженням Інституту Горшеніна, проведеному в березні 2012 року, понад 65% молодих українців пишаються тим, що є громадянами своєї країни.
"Це дуже непоганий показник. Але також ми фіксуємо і те, що багато молодих українців хотіли б отримувати освіту за кордоном - наприклад, у Великобританії хотіли б навчатися 45,9% українців, тимчасом як в Україні - лише 15,5%. Жити в Україні хотіли б понад чверть студентів (29,1%), тимчасом як більшість - віддали перевагу життю в інших країнах. І ось ця тенденція насторожує", - сказала вона.
На думку експерта, Україні не вистачає сьогодні власних продуктів патріотичного спрямування, насамперед - в кіно й телевиробництві.
"За часів СРСР кожен пишався своєю країною. Країна-переможець, простий робітник оспівувалися в дуже добрих і позитивних кінострічках. Росія і зараз знімає багато гарного кіно. Візьмемо простий серіал про російських міліціонерів - позитивний образ героїв сприяє тому, щоб громадяни пишалися, наприклад, своєї міліцією. А у нас, в Україні, виникає відчуття, що життя відбувається завжди десь в іншому місці - люди закохуються десь в іншій країні, з людьми відбуваються якісь цікаві речі в іншій країні. У нас же телеефір наповнений здебільшого негативом, позитивного ми про себе нічого і не знімаємо - за винятком талант-шоу. А гарного патріотичного кіно у нас просто немає" - сказала Наталія Клаунінг.