Ключовою є участь митців, чиє бачення дозволяє зазирнути у вічність, а не плодити несмак некрополів, автори котрих не здатні позбутися тяжіння до гігантоманії імперського ґатунку.
Музеї, бібліотеки вже третій рік залишаються стратегічно важливими мішенями ворожих обстрілів, адже вони є носіями історичної пам’яті, яку будь-який загарбник воліє знищити.
Виставка Стаса Жалобнюка є прикладом того, коли міждисциплінарний підхід дозволяє візуальному художнику створювати об'єкти, які є одночасно мистецтвом та етнографією.
Неупереджений погляд дозволяє дослідити модерністську архітектуру цього періоду на предмет її унікальності, підкреслюючи важливість місцевої традиції в постімперському середовищі.
Війна внесла кардинальні корективи в концепцію переосмислення постіндустріальних міст, сфокусувавши її на розробку візій «безпечного міста» в часи катастроф.
«Українські дні» в Тарту продовжили традицію присутності українського голосу в культурних столицях Європи.
Ключовою є участь митців, чиє бачення дозволяє зазирнути у вічність, а не плодити несмак некрополів, автори котрих не здатні позбутися тяжіння до гігантоманії імперського ґатунку.
Музеї, бібліотеки вже третій рік залишаються стратегічно важливими мішенями ворожих обстрілів, адже вони є носіями історичної пам’яті, яку будь-який загарбник воліє знищити.
Приблизно 10 років фотографування вмістилося в добірку з 47 робіт художника.
Виставка Стаса Жалобнюка є прикладом того, коли міждисциплінарний підхід дозволяє візуальному художнику створювати об'єкти, які є одночасно мистецтвом та етнографією.
Неупереджений погляд дозволяє дослідити модерністську архітектуру цього періоду на предмет її унікальності, підкреслюючи важливість місцевої традиції в постімперському середовищі.
У 1920-30-х рр. Кошице стало помітним центром словацького культурного життя, посиленого активною мистецькою міграцією до міста.
Війна внесла кардинальні корективи в концепцію переосмислення постіндустріальних міст, сфокусувавши її на розробку візій «безпечного міста» в часи катастроф.
