Дискусії щодо збереження архітектурної спадщини та функціонування міста, зокрема житлових комплексів, до якого були залучені польські та українські дослідники.
Кожен відроджений населений пункт повинен мати своє обличчя, яке потрібно не лише зберегти, а на його основі продовжувати розвиток та культивування місцевого культурного досвіду.
Поєднання творів художників післявоєнної Німеччини із досвідом сучасних українських митців – це спроба дослідити «можливість доторку історичного до особистого» через мистецькі твори…
Ключовою є участь митців, чиє бачення дозволяє зазирнути у вічність, а не плодити несмак некрополів, автори котрих не здатні позбутися тяжіння до гігантоманії імперського ґатунку.
Музеї, бібліотеки вже третій рік залишаються стратегічно важливими мішенями ворожих обстрілів, адже вони є носіями історичної пам’яті, яку будь-який загарбник воліє знищити.
Виставка Стаса Жалобнюка є прикладом того, коли міждисциплінарний підхід дозволяє візуальному художнику створювати об'єкти, які є одночасно мистецтвом та етнографією.
Неупереджений погляд дозволяє дослідити модерністську архітектуру цього періоду на предмет її унікальності, підкреслюючи важливість місцевої традиції в постімперському середовищі.
Війна внесла кардинальні корективи в концепцію переосмислення постіндустріальних міст, сфокусувавши її на розробку візій «безпечного міста» в часи катастроф.
Дискусії щодо збереження архітектурної спадщини та функціонування міста, зокрема житлових комплексів, до якого були залучені польські та українські дослідники.
Про наше звичне сприйняття армії як маси людей, які усталено приречені померти за нас у разі необхідності.
Виставка передбачає дослідження того, як гендер, соціальний статус, етнічна належність та місце проживання формують у взаємодії досвід кожної жінки.
Кожен відроджений населений пункт повинен мати своє обличчя, яке потрібно не лише зберегти, а на його основі продовжувати розвиток та культивування місцевого культурного досвіду.
Поєднання творів художників післявоєнної Німеччини із досвідом сучасних українських митців – це спроба дослідити «можливість доторку історичного до особистого» через мистецькі твори…
«Українські дні» в Тарту продовжили традицію присутності українського голосу в культурних столицях Європи.
Ключовою є участь митців, чиє бачення дозволяє зазирнути у вічність, а не плодити несмак некрополів, автори котрих не здатні позбутися тяжіння до гігантоманії імперського ґатунку.
Музеї, бібліотеки вже третій рік залишаються стратегічно важливими мішенями ворожих обстрілів, адже вони є носіями історичної пам’яті, яку будь-який загарбник воліє знищити.
Приблизно 10 років фотографування вмістилося в добірку з 47 робіт художника.
Виставка Стаса Жалобнюка є прикладом того, коли міждисциплінарний підхід дозволяє візуальному художнику створювати об'єкти, які є одночасно мистецтвом та етнографією.
Неупереджений погляд дозволяє дослідити модерністську архітектуру цього періоду на предмет її унікальності, підкреслюючи важливість місцевої традиції в постімперському середовищі.
У 1920-30-х рр. Кошице стало помітним центром словацького культурного життя, посиленого активною мистецькою міграцією до міста.
Війна внесла кардинальні корективи в концепцію переосмислення постіндустріальних міст, сфокусувавши її на розробку візій «безпечного міста» в часи катастроф.
