Отже, хто відповідає за розвиток економіки? Очевидно, що не чиновники, не зовнішні вороги чи друзі, а саме підприємці, які працюють в Україні! Але чомусь же вони цю економіку не «зростають». Що їм заважає?
По-перше, часто на заваді розвитку стає брак компетенції самих підприємців. Насправді, це не біда: проблема лікується навчанням, зрештою – досвідом, та й конкуренти з часом «підштовхнуть» стати розумнішим.
По-друге – це чиновники. Тут складніше, адже вони в прямому сенсі експлуатують тих же підприємців! Бо саме чиновники визначають розмір данини (себто податків), вони дозволяють чи забороняють діяльність підприємців, а також створюють умови для отримання хабарів за папірці, які вони «продукують».
І що найбільше дивує – чомусь тисячі і тисячі розумних, енергійних, підприємливих людей мовчки підкоряються невеликій купці «всемогутніх» чиновників. Може, час уже нарешті поборотися за свої права?
Для мотивації, знову ж таки, згадаймо, хто утримує економіку України. Хто створює продукти і надає послуги. Хто сплачує податки, наповнює бюджет і фактично забезпечує виплату пенсій, а також зарплату армії, медикам та освітянам. І при цьому, на голові цих же підприємців сидять ще й чиновники, з усіма своїми яхтами і палацами! Нагадаю, що 90% бюджету складається з платежів бізнесу і лише 10% платежів від громадян.
Виникає логічне запитання до колег, які займаються бізнесом: нас же набагато більше за отих глитаїв. То чому ж ми не відстоюємо нормальні умови для ведення бізнесу?
Чому ми працюємо, мов раби, не маючи жодних прав, а лише обов’язок платити данину та ходити кланятися до чиновників, щоб вони нам дозволили працювати?
З огляду на це, напрошується ще більш провокативне питання: а чому (і головне - за що, за які послуги?) бізнес взагалі повинен сплачувати податки?
Я поясню логіку цього запитання.
Коли пересічні громадяни сплачують податки, вони фактично отримують певні державні послуги (про їх якість і вартість зараз не йдеться). Це, зокрема, захист з боку правоохоронних органів, лікування, навчання, соціальні гарантії.
А що отримує за свої сплачені податки бізнес? Ніяких послуг за це держава йому насправді не надає! Але якщо ти платиш, а взамін за це нічого не отримуєш, це означає, що або ти займаєшся благодійністю, або… тебе грабують!
Тим не менше, усі до цього звикли, і сприймають як належне. Всі переймаються хіба питаннями розміру податкових ставок. І мало хто ставить питання: А за що я плачу? Думаю, підприємцям потрібно прокинутись від цього зачарування.
І щоб зрушити ситуацію з «мертвої точки», бізнесменам варто почати ставити собі питання: Які послуги від держави бізнес отримує в обмін на сплату податків? Чому бізнес є головним платником податків, тоді як громадяни – навпаки, є головними отримувачами послуг з боку держави, при цьому не маючи тісних фінансових стосунків з державою?
Ось ми підійшли й ще до однієї величезної проблеми нашої країни: українці не відчувають себе платниками податків. Вони ставляться безвідповідально до чиновників і не вимагають за свої гроші належних послуг. Якщо ж ми хочемо змінити країну, потрібно нарешті взяти на озброєння вислів Маргарет Тетчер: «Немає ніяких «державних коштів», є лише гроші платників податків».
Що я пропоную?
По-перше, зробити головним податковим агентом громадян. Щоб саме вони, як отримувачі державних послуг, забезпечували принаймні 20% доходів бюджету. Це не означає, що громадянам треба підвищувати податки (сьогоднішня ставка податку на доходи у розмірі 15-20% є прийнятною). Йдеться про те, аби низку відрахувань щодо фізосіб у бюджет здійснювали не роботодавці, а безпосередньо працівники.
По-друге, зменшити податковий тягар на підприємців у декілька разів: щоб їх внесок у наповнення бюджету складав максимум 20%. Для цього треба зменшити податки: ПДВ – до 5-10%, податок на прибуток – до 10%, ЄСВ – 10%.
По-трете, запровадити високий ресурсний податок на землю, надра, екологію. Це ті ресурси, які ми повинні берегти та передати наступним поколінням. Можливо, сьогодні одна з найсильніших сторін нашої держави – це ресурси: землі, вода та надра. Бізнес чи громадяни, які їх використовують, повинні це відповідним чином оплачувати – щоб у підсумку їх внесок до бюджету складав до 60%.
Втілення цих пропозицій зменшить тиск саме на підприємницьку діяльність, натомість змусить компанії, які сьогодні задешево користуються найціннішим – природніми ресурсами, перебрати на себе цей тягар. Також це дозволить нарешті вивести бізнес із тіні, покращить інвестиційну привабливість України та дасть сильний поштовх до зростання економіки.
Зараз у мас-медіа можна прочитати чимало матеріалів про економіку, свої коментарі залюбки дають високі чиновники, депутати. Але чи до тих людей ми прислухаємось, якщо економіка залежить лише від підприємців? Якщо усе в економіці народжується від діяльності бізнесменів, то, мабуть, варто більше звертати увагу на них, вивчати стан підприємництва, шукати способи його розвитку.
Чимало підприємців на запитання «Чому вони не зростають?», відповідають, що у бізнесу в Україні погані умови. Але чи мають вони право нарікати на умови, якщо при цьому їх позиція абсолютно пасивна?
Саме підприємці відповідальні за створення цих умов, а зовсім не чиновники (бо вони фактично теж – частина отих «поганих умов»). Погані умови потрібно змінювати, а не увесь час жалітися на них!