ГлавнаяБлогиБлог Лесі Ганжі

Держава не хоче знати

Сьогодні Міжнародний день права знати.

Цей пост буде про якість нашої статистики.

У законі про доступ до публічної інформації є цікавий нюанс: публічна інформація, за визначенням, це «відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків…»

На практиці це означає, що на запит ніхто не зобов’язаний складати на нашу вимогу таблиці й вести підрахунки, а лише надати те, що і так є. Готове. Полічене. Проаналізоване. Зафіксоване у відповідних документах.

Тому часто інформаційні запити – це історії про «заскочити зненацька». Шанс дізнатися, як виглядає непофарбована трава, а якщо без метафор: що сама держава вважає важливим для обліку й контролю, а що таким, про що державі знати нецікаво і що рахувати вона не вважає за належне.

А тепер кілька прикладів про те, що державу не цікавить.

Приклад 1

«Доступ до правди» звернувся до Державної фіскальної служби із запитанням, скільки підприємців із зони АТО звільнено від сплати Єдиного соціального внеску згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідь: «…визначальним для публічної iнформацiї є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим і створеним лише суб’єктом владних повноважень у процесi виконання своїх обов'язкiв. Враховуючи викладене, надання iнформацii у розумiннi cтатті 1 Закону не вбачається можливим, оскільки вимагає створення iнформацii та потребує проведення аналiтичноi роботи».

Чи правильно я розумію, що ДФС абсолютно не цікавить, скільки підприємців у країні позбавлене соціального навантаження? І це ми навіть не запитали: скільки б грошей мали платити ці люди, але не сплачують, бо закон їх звільнив від такої сплати. Ми просто запитали, скільки підприємців користуються цією пільгою, і фіскальна система країни продемонструвала свою повну необізнаність. Невже ЄСВ – це так мало, що його навіть рахувати не варто?! Так якщо це таке мізерне, що не варте підрахунку, то, може, і нас можна звільнити, тих, що не з АТО?

Ми провели опитування підприємців із зони АТО. Маленьке і нерепрезентативне. Підприємці або не знають про те, що їх звільнено від ЄСВ. Або розповідають про різні вигадливі відповіді податкових інспекторів. Одним словом, уся наша маленька і нерепрезентативна фокус-група платить свій ЄСВ.

А тепер запитання: так ДФС не знає про те, що закон здебільшого не виконується, і тому їй просто соромно сказати, що нуль підприємців із зони АТО не платить СВ? Це тільки наш здогад. Щоб перевірити його «Доступ» відправив уточнюючий запит до Державної фіскальної служби. Відповіді на нього не надійшло.

Приклад 2

«Доступ до правди» відправив запит до Пенсійного фонду України з проханням надати статистику по пенсіонерах-переселенцях.

Нас цікавило:

- скільки пенсіонерів з непідконтрольних територій перереєструвалися в Україні (ми просили надати загальну цифру, а також розшифрувати її, надавши окремо дані по регіонах: Крим, Донецька область, Луганська область);

- скільки пенсіонерів з непідконтрольних територій НЕ перереєструвалися в Україні і не отримують пенсію (ми так само просили надати загальну цифру, а також розшифрувати її, надавши окремо дані по регіонах: Крим, Донецька область, Луганська область);

- у яких відділеннях ПФ скільки саме пенсіонерів перереєструвалося.

Для чого ми терзали ПФ: у нас була мета написати про грандіозний пенсійний експеримент з перереєстрацією. Ми хотіли порахувати, наскільки державі була вигідна вся ця кампанія із перереєстрацією пенсіонерів з окупованих територій. Скільки людей звідти таки переєструвалися в Україні, якою є динаміка – кількість пенсіонерів з окупованих територій, що переїхали в Україну, збільшується чи зменшується.

Також нам хотілося з’ясувати, де на карті України «пенсійні гарячі точки»: де кількість перереєстрованих пенсіонерів суттєво перевищує не тільки кількість пенсіонерів даного міста чи містечка, а й загальну кількість населення. І зрештою відповісти на запитання: скільки ми, вся Україна, зекономили на пенсіях Донбасу, відмовившись платити всім.

Коли ми звернулися по цифри у Пенсійний фонд, то зрозуміли, що те, що цікавить нас, не цікавить державу:

«За даними щоквартальних державних статистичних спостережень щодо розподілу пенсіонерів за розмірами призначених місячних пенсій станом на 01.01.2014 року загальна чисельність пенсіонерів в Автономній Республіці Крим становила 556 843 особи.

Стосовно чисельності пенсіонерів на тих територіях Донецької і Луганської областей, які на сьогодні є непідконтрольними українській владі, то ці дані не відображені і не задокументовані в процесі виконання Пенсійним фондом України своїх обов’язків».

Тобто з трьох запитань нам відповіли лише на одне, та й те так, що стало ясно: задуманий нами аналіз є хоча й важливим, проте неможливим. Бо така статистика не ведеться, а отже, свої дії держава проаналізувати не може.

Приклад 3

Цей приклад «Доступ» уже публікував. Але він є дуже промовистим, коли ми говоримо про якість державної статистики.

В Адміністрації Президента не мають переліку осіб, удостоєних найвищої державної нагороди, що присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення, – Герой України. Відповідь – така сама, як і щодо підприємців із зони АТО та пенсіонерів-переселенців.

«Законом не передбачено обов’язку розпорядника інформації щодо створення нових видів документів та інформації, проведення аналізу або запровадження окремого виду статистики. Отже, надати запитувану інформацію в запропонованому Вами форматі не вбачається можливим», - відповіли в АПУ.

Водночас у відповіді АПУ зазначили, що всі Укази Президента України, які стосуються присвоєння почесних звань є доступними на веб-сторінці Офіційного Інтернет-представництва Президента України Петра Порошенка за адресою: http://www.president.gov.ua/.

Але це неправда! Бо на оновленому сайті Президента містяться лише укази від 18.06.2014 року, а відзнаку Президента України Герой України було запроваджено 23 серпня 1998 року.

До відома АПУ і всіх цікавих: повна інформація зі статистикою, якої не ведеться в АПУ, є на сайті http://ukrgeroes.narod.ru/, проте цей сайт не є офіційним джерелом інформації.

….

Як правило, будь-які реформи починаються з аудиту: потрібно зрозуміти, що є і скільки, щоб зрозуміти що змінити і які кількісні та якісні показники є бажаними.

У нас же в країні статистика є найбільшою державною таємницею. Яку, в багатьох випадках, навіть видати ніхто не може. З тої простої причини, що її ніхто не знає.

Поле неміряне, вівці нелічені, що це? Ви думали, це зоряне небо? Ні, це Україна, де ніхто нічого не рахує.

Леся Ганжа Леся Ганжа , Журналіст, редактор сайту Доступ до правди
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter