Події далекого 1918 року мають багато подібного із сьогоденнями. Так само, як і тоді, точилася жорстка боротьба між українськими політичними силами на фоні фактичної війни. Частина політичної еліти намагалася не бачити цієї війни навіть тоді, коли більшовицькі війська стояли вже під Києвом. Надто мало уваги приділялося забезпеченню армії та створенню умов її належного постачання. Так само, як і зараз, першими на оборону держави стали прості громадяни, котрі йшли у бій перш за все не за владу, до якої було багато зауважень, а за Українську державу.
Сьогодні маємо згадати і вшанувати наших герої, а також зробити важливі висновки. Україна виграє тоді, коли перебуватиме в єдності, коли кожен політик відчуватиме відповідальність перед народом і всі разом забезпечуватимуть оборону своєї держави. Ми повинні відродити успішну економіку навіть у складний воєнний час, бо від цього залежить здатність України вижити. Ми маємо звернути увагу на відродження аграрного сектору, бо він дає економічну основу для перемоги. Ми повинні забезпечити належний захист нашим добровольцям і військовим, бо вони вже зараз воюють. Весь український народ, від політика до високопосадовця, повинен розуміти, що зараз оборона і захист України — це спільна справа близька нам, українцям, бо тільки ми самі здатні захистити своє право жити у незалежній, суверенній та заможній Україні.
Слава Україні!