Нова країна на мапі світу чи внутрішні міжусобиці Іспанії?

Святкування Дня Каталонії, що відбувається кожного року на згадку про Битву при Барселоні у 1714 році, яка, зрештою, стала для каталонців національною поразкою. Це все відбувалось на фоні пожвавлених дискусій про можливість проведення референдуму за незалежність.

Фото: The Apricity

Місцева влада іспанської провінції намагалась повторити те, що вже вдалось зробити Шотландії. Щоправда, каталонські політики вірять, що їх підтримає більшість, бо шотландським активістам не пощастило і регіон залишився у складі Великої Британії.

Пригадую, що у 2014 році каталонський уряд вже пробував влаштувати референдум. Проте, після протистоянь з Мадридом він відмовився від свого наміру й натомість провів символічний "референдум" без юридичних наслідків, назвавши його опитуванням громадської думки.

Іспанія – конституційна монархія, а не республіка. Причому, в Іспанії спочатку була монархія, потім – республіка, пізніше прийшов до влади Франко і встановив військову диктатуру. Парадокс у тому, що демократизація країни відбулася шляхом повернення до конституційної монархії. Відбулося внутрішнє примирення. В Іспанії є Долина пам’яті, де поховані ті, хто воював за республіку, і ті, хто за Франко.При цьому, Каталонія – не єдина європейська територія, де можуть розвинутися рухи за незалежність і відділення – так званий іредентизм. Але іспанське законодавство передбачає, що референдум має бути загальнонаціональним, а не місцевим, як це було у конкретному випадку.

До речі, Каталонія з її більш ніж 7,5 мільйонами мешканців має у складі Іспанії певну автономію у статусі «автономної спільноти». Та все ж Іспанія залишається унітарною державою, і її регіони не мають конституційного права на вихід. За опитуваннями попередніх років, від 60 до 80 відсотків каталонців вдовольнилися б глибокими реформами державного устрою Іспанії і перетворенням її на федеративну державу, де регіони мали б справжню автономію, зокрема, бюджетну, і за таких умов воліли б залишитися у складі Іспанії. Щоправда, припускаю, що реакція центральної влади на спробу референдуму може посилити позиції прихильників незалежності.

Конституція Іспанії  має консенсусну природу: двоє з семи її засновників були каталонцями, а ратифікація конституції стала результатом широкого компромісу, включаючи каталонських націоналістів. До того ж,  отримала 90% підтримки в Каталонії. Право на вихід провінції можна вирішити шляхом внесення змін до Конституції. Проте, цей шлях здається надто нереалістичний, оскільки він вимагає кваліфікованої парламентської більшості, що є досить сумнівним.

Сподіваюсь, що Каталонія не повторить історію Донбасу. Тільки якщо і Каталонія має право стати незалежним регіоном, виконавши певні умови, навіть згідно з іспанськими законами, то Донбас і так був невід’ємною частиною незалежної держави.

Станіслав Куценко Станіслав Куценко , Керівник столичної юстиції
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter