Як відомо, чинна редакція Регламенту вимагає від Верховної Ради остаточно ухвалити зміни до Основного Закону на наступній сесії після того, як відповідний законопроект конституційних змін схвалюється парламентом і не отримує зауважень Конституційного Суду. Ця наступна сесія закінчується 29 січня, і, за чинними правилами, знову виносити наявний проект на розгляд Ради можна лише через рік. Тож аби мати змогу таки прийняти нову Конституцію вже на четвертій сесії, що розпочнеться 2 лютого, парламентарі ініціювали доповнення 149-ї статті Регламенту реченням наступного змісту: «Якщо законопроект про внесення змін до Конституції України (який за висновком Конституційного Суду України відповідає вимогам статей 157, 158 Конституції України) був попередньо схвалений Верховною Радою і не був розглянутий на наступній черговій сесії після попереднього схвалення, то такий законопроект розглядається Верховною Радою на наступній за нею черговій сесії».
У пояснювальній записці до законопроекту вказано, що таке нововведення забезпечить більш демократичну процедуру внесення змін до Конституції України та надасть більше часу для обговорення важливих для конституційного ладу країни змін.
Однак значно цікавішою є інша пропозиція вказаної групи законодавців. На даний момент Регламентом передбачено, що новообрана Верховна Рада не може розглядати питання про прийняття законопроекту про внесення змін до Конституції України, який відповідно до статті 155 Конституції України був попередньо схвалений парламентом попереднього скликання, але голосування щодо прийняття якого як закону не проводилося. Відтак автори законопроекту під номером №3812 пропонують прибрати з цього формулювання частку «не», надавши парламенту нового скликання право завершувати конституційний процес, розпочатий попередниками. Тобто зміни до Конституції у такий спосіб намагаються застрахувати від дострокових парламентських виборів. Коли ж врахувати, що навіть за існуючими нормами конституційні зміни можна знову вносити до Верховної Ради через рік, то згадана ініціатива свідчить про те, що депутати мають підстави очікувати нового парламенту вже зовсім скоро.
Водночас, якою б не була політична складова згаданого законопроекту, він цілковито нежиттєздатний з точки зору права. Причина дуже проста. Справа в тому, що всі розглянуті вимоги, які нардепи намагаються скорегувати у Регламенті, містяться у статті 155 Конституції України. І скільки б ми не змінювали Регламент, з Основного Закону ці вимоги нікуди не подінуться. Звісно ж за умови, що Конституція в нашій країні ще хоч трохи важливіша за Регламент Верховної Ради.