Саме тому неможливо без огиди спостерігати безкарність тих, хто направляв «тітушок» бити до смерті майданівців в Харкові і Києві, хто під російськими триколорами закликав до Харкова «русскую весну». Люди, які намагалися привести війну до Харкова, зараз відчувають себе не просто безкарно, а керують містом, продовжують безсоромно «розпилювати» міський бюджет і вдають з себе мало не «рятівників» та «совість нації». Я кажу насамперед про мера Харкова – Геннадія Кернеса.
Оговтавшись від переляку після перемоги Революції Гідності, поразки «русской весны» в Харкові та втечі своїх партнерів-терористів з «Оплоту», Геннадій Кернес продовжує «рулить» і «решать», як звик за часів Януковича. Знову немає доступу до інформації про витрати міського бюджету, бюджетні кошти «розподіляються» між особливо наближеними бізнесменами, у тому числі тими, хто веде бізнес в окупованому Криму. Знову в бік політичних опонентів лунають хамство та погрози. Вибори знову брутально фальсифікуються. Комунальні ЗМІ перетворені на рупор брудної пропаганди проти демократичних сил у кращих традиціях режиму Януковича, при цьому вони спокійно цитують видання сепаратистів та поплічників окупантів з так званих ДНР/ЛНР. Декомунізація перетворена на фарс. Не здивуюся, якщо незабаром Кернес буде знову забороняти мітинги демократичних партій в місті або перегороджувати трамваями й тролейбусами вулиці, як це було в часи Євромайдану.
Попри очевидні факти, не розслідується навіть десята частина злочинів, скоєних Кернесом та його поплічниками. Можливо, в декого з представників влади політична доцільність взяла гору над совістю та необхідністю дотримуватися законів, через що було укладено «договорняки» з людьми на кшталт Кернеса.
Шановний Юрію Віталійовичу! Я вірю, що у вас вистачить волі змусити, саме змусити, прокуратуру провести повне і неупереджене розслідування злочинів проти України Януковича та його кліки і, зокрема, його поплічника Геннадія Кернеса. Я вірю, що життя кожного євромайданівця, життя харків'янина Євгена Котляра або дніпрянина Сергія Нігояна, вченого Ігоря Толмачова та школяра Данила Дідика для Вас цінніші за будь-яку політичну доцільність. Залишити безкарними людей, які фактично є вбивцями та насильниками – це зрада не лише Небесної Сотні. Це – зрада усіх поколінь борців за незалежність України. Я впевнений, що Ви не допустите безкарності для сучасних «косіорів» і «чубарів».
Багато що можна списати на час становлення, на воєнний час, на «не розхитуйте човен». Але пам'ять загиблих за нашу свободу – свята. Ми всі їхні боржники. Чесне розслідування злочинів часів Януковича – це найменше, що ми зобов'язані зробити для них.
З повагою, Роман Семенуха