Хто насправді винен у покаранні української збірної – правозахисники чи расисти на трибунах? Бандера ні до чого, або чому у расистів на трибунах з’явилося багато адвокатів
У п’ятницю, 27 вересня FIFA можливо оголосить про санкції щодо української збірної. Порушення, за словами віце-президента ФФУ Сергія Стороженка, включають расистські образи на адресу Едмара, неонацистські банери та символи, заклики до насильства. Жодного слова про Бандеру чи прапори національно-визвольних рухів, зі слів Стороженка, у звинуваченнях FIFA немає. Стаття одного з координаторів неформального угруповання С14 та члена комітету Київської «Свободи» Євгена Карася «50 тис грн. за Бандеру», містить неправдиві твердження. Я не маю стосунку до жодної проросійської організації. Я виступаю проти будь-яких форм дискримінації як у футболі, так і поза ним. Також я не маю стосунку до «футбольних хуліганів», як заявляє Євген Карась, а на фотографії, котру він опублікував для того, щоб це «довести», хоча люди на фото не вчиняють ніяких хуліганських дій – мого зображення там навіть немає. Також, FARE ніколи не «фінансувала» та не фінансує жоден футбольний клуб чи вболівальників цього клубу, тим паче вболівальників ФК «Арсенал».
«через доповідь FARE щодо расизму українських фанатів»
ФІФА може покарати Українську збірну не через доповідь FARE, а через расистські дії групи псевдо-вболівальників під час матчу.
Україна з тривогою очікує на рішення Дисциплінарного комітету FIFA, у вирішальних матчах з Польщею та Сан Марино, що може суттєво вплинути на шанси нашої збірної потрапити на Чемпіонат Світу 2014 у Бразилії. Люди шукають пояснення тому, за що ж українська збірна може бути покарана, тому, на жаль, легко пристають на провокації, нібито «кровожерливі вороги не люблять Бандеру і бажають Україні зла, тому вигадують расизм» замість того, щоб перевірити – можливо серед українських вболівальників дійсно є угрупування ультраправих провокаторів, що свідомо наносять шкоду збірній, демонструючи неонацистські банери, вигукуючи расистські гасла та виконуючи мавпячі звуки на адресу гравця власної команди. Вже зараз вдалося знайти перші підтвердження расистської поведінки групи псевдо-вболівальників під час матчу Україна – Сан Марино.
На найбільшому форумі українських активних вболівальників – ультрас – користувач пише за кілька днів після матчу наступне:
«…після голу Едмара сектор почав гУкати в честь мавпочки, а особисто я сказав, що гол не рахується…
…добровільно втрачати такий плацдарм для проявів патріотизму (націоналізму\антисемітизму\расизму і т.д.) було б нерозумно, як на мене».
Лідер фан-руху «Карпат» Тарас Павлів взагалі публічно підтверджує використання нацистської символіки на матчі та щиро дивується: «Герб дивізії СС "Галичина"? Ніхто ж не сказав, що це заборонено. Ніколи ні в яких роздруківках ФФУ не говорилося, що це заборонено»
Щодо моніторингу проявів дискримінації, то FARE щомісяця публікує підбірку інцидентів, що були зафіксовані та надані звичайними людьми, котрі не згодні миритися з засиллям расистів на трибунах. У серпні 2013 року, для прикладу, географія інцидентів охоплює простір від Росії до Великобританії. Тому смішно читати про якусь «особливу» увагу до України.
Для того, аби зрозуміти, що можливі санкції щодо України – це не всесвітня змова і не політичні ігри, у яких, напевно, звик жити автор, достатньо подивитись на те, до яких клубів та збірних UEFA та FIFA застосовувала санкції за расистську поведінку вболівальників цього сезону – Польща, Хорватія, Угорщина, поки що без України у списку. Варто нарешті зрозуміти, що расизм та прояви дискримінації не сприймаються ніде у світі, та трактуються однозначно як для України, так і для Німеччини чи Великобританії. Міжнародні експерти FARE працюють разом з Організацією Об’єднаних Націй, Європейською комісією та Радою Європи, котрі навряд чи можна назвати політично упередженими. Тому, виступаючи адвокатом відвертих неонацистів, потрібно розуміти можливі наслідки.
«Після рапорту FARE в 2011 році львівські «Карпати» сплачують 25 тисяч євро штрафу за банер «Турки геть» під час матчу з Туреччиною»
На моє переконання, свідома помилка – приховування реального змісту ксенофобського банеру. Інцидент трапився під час матчу «Карпат» проти «Галатасарая» у Лізі Європи 26 серпня 2010 року, коли група псевдо-вболівальників Карпат вивісила великий текстовий банер з написом турецькою, що можна перекласти, як «Турецькі свині, забирайтеся геть з Європи» та зображенням Кельтського хреста – одного з найпоширеніших неонацистських символів, котрий використовують расисти по всьому світу.
На початку того ж місяця вже на матчі Української Прем’єр-Ліги на трибунах Карпат з’явився прапор з портретом італійського фашистського диктатора Беніто Муссоліні.
«В серпні 2012 року «Карпати» віддають UEFA ще 50 тисяч гривень»
Євген Карась наводить хибне джерело на підтвердження своєї інформації. Більше того, UEFA розглядає дисциплінарні порушення лише у Єврокубках, за матчі ж національного чемпіонату відповідає Федерація Футболу України та організатор змагань – Україньска Прем’єр-Ліга. Тому ні до якого UEFA Карпати більше штрафів не платили. Більше того, FARE не має ніяких офіційних стосунків з Федерацією Футболу України та не може вказувати, кого і за що штрафувати.
Карась, на моє переконання, намагається нав’язати читачеві викривлену версію дійсності, підганяючи та маніпулюючи фактами так, щоб у читача склалося враження упередженості Європейських футбольних структур щодо львівських Карпат. Для цього він переконує читача, що нібито основна задача UEFA – штрафувати українські клуби та збірні за прапори ОУН-УПА та портрети Бандери. Для цього він наводить уривок з інформаційної брошури FARE з оглядом дискримінаційних та ультраправих символів, що використовуються на футбольних стадіонах Європи. Серед символів дивізій СС «Galicien» та «Das Reich», що також став символом парамілітарної неонацистської організації «Соціал-Націоналістична Асамблея», автор виокремлює символи ОУН-УПА. Карась намагається привести це доказом своєї теорії про упередженість Європейських футбольних структур до українських клубів. На доказ своєї думки він також наводить уривок з моніторингового звіту про випадки дискримінації на стадіонах Польщі та України у 2009-2011 роках, що містить інцидент, де згадується посилання на Бандеру.
Я был на стадионе во время игры сборной Украины по футболу против сборной Сан-Марино. Никаких запрещенных символов не было. Да, были петарды. Но к фан-зоне сразу отправились люди и попросили прекратить противоправные действия
— Андрей Садовый, мэр Львова
Євген Карась не звертає уваги на емблему нацистської дивізії СС, проте виділяє «патріотично» германізовану згадку «Banderstadt» Степана Бандери як ‘контраверсійного лідера ОУН, котра у певний проміжок часу співпрацювала з нацистською Німеччиною’.
Залишимо трактування дій, ідеологічної еволюції та ролі у національно-визвольній боротьбі ОУН-УПА історикам. Принаймні, довготривалі спроби співробітництва з нацистами для того ж Степана Бандери закінчилися концтабором Заксенхаузен.
Я мушу відзначити тільки те, що згідно статутів UEFA та FIFA, подібним прапорам, як і будь-якій інші політичній пропаганді, не місце на футбольних стадіонах.
«Боротьбу з неонацизмом в FARE свідомо підмінюють боротьбою з українським національно-визвольним націоналізмом»
Схоже, що саме автор статті підміняє український визвольний рух відвертим неонацизмом. Хіба нацистські салюти, мавпячі звуки та банери нацистської дивізії СС та заклики до насильства – це частина українського визвольного руху?
Зверніть увагу, що у відкритому дисциплінарному провадженні FIFA, цитованому Стороженком – жодного слова навіть не сказано ні про Бандеру, ні про червоно-чорні прапори. Вибір перед всіма нами стоїть дуже простий: або пристати на переконування адвокатів неонацистів, що «Україну штрафують за Бандеру», або нарешті визнати проблему інфільтрації фанатських рухів неонацистами та почати протистояти цьому.
FARE - всесвітньо відома та визнана організація, що бореться проти дискримінації на стадіонах під час матчів та проводить просвітницьку діяльність у багатьох країнах. А також спирається на мережу експертів з більшості країн Європи та світу, працюючи з такими організаціями, як Рада Європи, Європейська комісія та ООН. Тому будь-який тиск, спрямований особисто на мене чи пов’язаних зі мною людей буде сприйнято як агресивні дії з боку згаданих у статті людей та угруповань і зазнає міжнародного резонансу. Будь-який тиск на правозахисників, якого і так достатньо в Україні, стане ударом по міжнародному іміджу України в цілому.
Спираючись на вищенаведене, я заявляю, що мене не вдасться залякати та представити винним у тому, до чого я не маю стосунку. Відколи відкрито виступати проти расизму та політично мотивованого насильства в Україні небезпечно, у своїй боротьбі я розраховую на солідарність правозахисників та представників громадянського суспільства, котрим не байдуже протистояння авторитарним ідеям, дискримінації за будь-якою ознакою, та насильству як методу політичної боротьби, що вже давно засуджується усіма європейськими інститутами, експертами та активістами.