Отже, понад рік тому у Сприні Самбірського району Львівської області як кандидат у народні депутати України я склав свої публічні зобов’язання перед представниками громади та духовенства територій округу. Серед них була і обіцянки по першочергових законопроектах, котрі я зобов’язався внести на розгляд Верховної Ради України в разі перемоги. Відповідно до цього документу, який отримав кожний виборець мого округу (а була ще й угода з кожною громадою, та це тема іншої статті), спільно з моїми колегами народними депутатами з міжфракційного об’єднання «Львівщина» ми внесли Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (щодо надання статусу учасників бойових дій ветеранам руху опору - членам Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА). Апарат парламенту зареєстрував його від номером 2685 від 02.04.2013 року. Мета законопроекту дуже проста - домогтися визнання воюючою стороною у Другій світовій війні членів УПА та ОУН через при рівняння їх до статусу учасників бойових дій. При цьому самі пільги, для ветеранів визвольних змагань носять другорядне значення, про що вони неодноразово висловлювалися на зустрічах з нами.
Висновок Головного науково-експертного управління готувався по даному законопроекту більше 5 місяців. Для непосвячених – його наявність є обов'язковою для розгляду законопроекту в сесійному режимі. І ось 11.09.2013 року сайт парламенту опублікував цю працю юристів. В ній тези, які є наслідком цілком радянського погляду на історію України та період визвольних змагань за утвердження Української держави. Отже на думку юристів парламенту, членів УПА та ОУН не можна віднести до учасників бойових дій відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки вони не брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. А ми, нерозумні народні депутати, хочемо визнати їх учасниками бойових дій і поширити пільги, передбачені для цієї категорії ветеранів.
Щоб не бути голослівним, наводжу весь витяг з «радянського» висновку ГНЕУ : «Варто відмітити, що відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. У зв‘язку з цим, на наш погляд, у форматі цього Закону до учасників бойових дій не можна віднести членів Організації українських націоналістів (ОУН) та вояків Української повстанської армії (УПА), «які проводили збройну боротьбу із тоталітарним режимом пануючим в СРСР в період з 1939 по 1956 рр.», а також тих з них, які «через ідейні та політичні переконання були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами в період з 1939 по 1956 рр. і які не вчинили злочинів проти миру і людства». На останніх із зазначених осіб повинна поширюватись дія Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».
Крім того, згідно з пунктом 16 статті 6 цього Закону, «вояки Української повстанської армії, які брали участь у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941-1944 роках, які не вчинили злочинів проти миру і людства та реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" визнаються учасниками бойових дій і на них поширюються пільги, передбачені законом для цієї категорії ветеранів.»
Чомусь передчуваю вже аргументи які використовуватимуться при «заваленні» цього законопроекту. Більшість з них копіюватиме тези з цитати вище.
На Західній Україні більшість населення не піддає сумніву героїчний подвиг сотень тисяч борців за волю України об’єднаних свого часу в ОУН та УПА. Маса доступних сьогодні історичних джерел перекладених на різні мови засвідчують це. Вони виконували і бойові завдання свого керівництва, і завдання які надходили від Української Головної Визвольної Ради, на той час Українського державного утворення. Вони також боронили свої громади та домівки як від фашистських так і більшовицьких окупантів. Це доконані факти, з якими врешті слід рахуватися у 21 столітті. І визнання борців воюючою стороною є тою даниною пам’яті, яку мусимо віддати цим людям, одиниці з яких ще живі і чекаю на цей крок. Сподіваюся на розуміння такого кроку у стінах Ради.