Після численних сутичок, кілограмів паперу із заявами і протоколами про вчинені правопорушення, інформаційної кампанії, завдяки якій про цю ситуацію знають практично в усіх куточках України, рейдери обрали дещо іншу тактику боротьби.
Оцінивши, скільки часу потрібно активістам для мобілізації та прибуття на місце, вони просто використовують цей час для того, щоб здійснити наскок, що притаманно було східним ордам і швидко зникнути з місця події, для чого є всі умови, враховуючи особливості місцевості.
От тільки діють вони все більш радикально, розраховуючи, швидше за все, вижити жінку з помешкання до кінця травневих «канікул».
Схоже ця справа є принциповою не лише з точки зору ціни питання. Мова йде також і про недопущення прецеденту, коли якась вчителька за допомогою групи активістів зможе захиститися від злочинців, які мають гроші, зв’язки і банальну фізичну силу. Адже в такому випадку люди осміліють і зрозуміють, що проти цього можна боротися.
Кітчева свідомість як замовників, так і виконавців не може такого припустити. Одні не змиряться з тим, що не зможуть отримати все, що їм заманеться, впаде око, хай воно мільйон разів чуже. Інші в такому разі почнуть втрачати хліб, адже люди вже будуть поводити себе зовсім інакше.
Це вже не бійка і навіть не війна. Це окупація. Тепер варто чекати «братву» на кожному порозі, там – де можна хоч щось забрати. А за перешкоджання, опір, можна поплатитися чимось більшим…
Простих українців заганяють в гетто, позбавляють права на нормальне спокійне життя та принижують людську гідність під свідоме мовчання та й навіть активне сприяння злочинної влади, яка й так вкрала в нас щось більше, ніж гроші чи майно.