З останнім, знайомі кажуть, що мовляв так і було з Майданом. Котрий то завмирав, то знов наповнювався людською круговертю і бажанням допомогти.
Проте до генералів-стратегів питання залишаються. Для початку слід нарешті чесно сказати усьому війську і добровольцям - ми залишаємося на позиціях на зиму! Досі, повірте, це слова командирів з'єднань, такий прямий наказ не надійшов. Слід вирішити, а не брехати на телеефірах - у що армія буде взута, де вона сушитиметься, нарешті, де буде жити.
Для військових командирів, в тому числі бувалих, настає пауза у власному досвіді. Дотепер усі масштабні навчання видів військ на рівні полку чи бригади згортували в листопаді, зі зрозумілих причин. Питань є мільйон - від, приміром, в чому возитимуть під час морозу воду для господарських потреб до того, як утримувати в робочому стані техніку, котра ламалася і в більш теплий період.
Чи уявляють наші генерали, де взагалі зиму має провести кожне зі з'єднань, котре на передовій? Повірте - це зовсім не риторичне питання. Деякі частини мають визначену дислокацію у таких місцях, де окрім наметів фізично неможливо розмістити кілька сотень бійців. Сподіваюся, панове у лампасах, що Ви не марите далі досвідом другої світової, де для сталінської машини здоров'я чи життя власних солдат не становили ніякої цінності.
Щодо допомоги небайдужих громадян через волонтерський рух.
Теплі речі і взуття - сьогодні питання номер один. Так, ми маємо не просто констатувати, що тилові щурі в міністерствах не здатні вирішити це питання. Кілька пар теплих шкарпеток до найближчого місця осередку волонтерів вкупі з термобілизною - і вже один боєць забезпечений. Теплі, зручні, навіть розношені теплі черевики від Вас комусь подарують сухі ноги, а значить здоров'я.
Зв'язок. Збільшення чисельності бійців за рахунок третьої хвилі мобілізації цю проблему винесло на поверхню у всіх без винятку з'єднаннях. Моторола Т80 з додатковими елементами живлення продається у будь-якому магазині радіо зв'язку. Беушний комп'ютер, принтер, що здатний друкувати документи, так необхідні для отримання відпусток, довідок, статусів учасника, потрібні на рівні кожної батальйонної групи як повітря. Список можна безкінечно продовжувати, проте важливо одне - кожен боєць має відчувати, що за нього пам'ятають. Лист одного харківського школяра з 8 класу Героям України викликав сльози на очах бувалого десантника. До перемоги сьогодні долучитися може кожен, бодай добрим словом.
Ну і останнє. Панове генерали, Ви ж повинні усвідомлювати те, що наступ продовжиться. Так, можливо весною, проте кремлівський шизофренік не заспокоїться, допоки не отримає жаданого проходу сушею на вкрадений у нас Крим. Це повинні розуміти і громадяни України, приспані притчею про нібито якийсь мир, що вже настав чи от-от настане. Разом маємо зробити все, щоб опісля зими наше військо не втратило боєздатність, і найголовніше - бойовий дух!!!