Я вже розповідала про брудні, непристойні інтриги Адміністрації Президента навколо законопроекту про створення Фонду гуманітарного розвитку України.
Коли експертна спільнота створила і внесла до Верховної Ради законопроект, який дав би можливість реально втілювати гуманітарну реформу, маючи в основі захищений від політичної кон’юнктури механізм фінансування усієї соціокультурної галузі (і культури, і спорту, і освіти, і охорони здоров’я) за рахунок платежів азартної, алкогольної та тютюнової індустрій, то на Банковій цьому не дуже зраділи.
Аж настільки, що створили на противагу нашому проекту №3597 про державний фонд гуманітарного розвитку свій власний ― №5491 про український культурний фонд. Останній став вихолощеним клоном гуманітарного фонду, з якого викинули усі положення про фінансування грошима бізнесів, продукт яких викликає шкідливу залежність у громадян та знижує таким чином рівень людського капіталу в нашому суспільстві. Із усіх гуманітарних сфер у «реформі» банкової залишився лише вузький сегмент культури (і тепер мова йде лише про створення Культурного фонду України), й розподіляти якийсь примарний невизначений законом бюджет під це діло доручили ж, звісно, Міністерству культури.
Таким чином, з прогресивної, реформаторської моделі, переваги якої давно відомі на Заході, наші державні мужі зробили чергову культурну імітацію. При цьому у ЗМІ та серед політиків розпочалася кампанія проти законопроекту, який розробила громадськість, й проти мене особисто, як його ініціатора. Мовляв, проект №5491 лаконічнішій й більш пристосований до українських умов, а сутність їхня ніби та сама.
Хоча насправді ці два проекти повністю різні концептуально: №3597 мав забезпечити для українців їхній захист в усіх гуманітарних сферах (те, що зветься human security), а №5491 говорить виключно про мистецтво. Ми намагаємося забезпечити автономне фінансування гуманітарної галузі, яке не залежало б від примх керманичів держави, а вони хочуть створити черговий рядок в держбюджеті і тримати його під своїм контролем.
А головне, можна побачити чіткий економічний інтерес, що стоїть за лобіюванням законопроекту №5491 про культурний фонд. Адже серед пріоритетів Банкової та провладних депутатів наразі провідне місце посідає легалізація азартного бізнесу. Й тому ухвалення будь-яких платежів з цього колосального обороту (а українці зараз залишають близько мільярда доларів на рік в онлайн-казино, зареєстрованих за кордоном) суперечить інтересам тих, хто планує забрати цей бізнес під своє крило.
На жаль, Банковій таки вдалося домогтися свого. І 9 лютого Верховна Рада ухвалила проект №5491 у першому читанні. Причому перше голосування зібрало лише 215 голосів, й лише з третьої спроби їх кількість вдалося збільшити до 231.
Зазначу, що наш проект №3597, який був раптово внесений на голосування після обурення кількох його прихильників з числа депутатів, набрав 193 голоси. Тобто, різниця у результатах між проектом, який лобіювався на найвищому рівні, й проектом, з яким нардепи просто не були належним чином ознайомлені, виявилася не такою вже й значною. Наш проект цим раптовим голосуванням намагалися просто знищити ― і невдача, певно, стала великим здивуванням для тих, хто керував процедурою в сесійній залі.
Але на цьому протистояння не скінчилося: адже після голосування, зважаючи на тиск громадськості, спікер Верховної Ради Андрій Парубій звернувся до Комітету з питань культури та духовності із наказом внести у проект №5491 перед другим читанням ті поправки, на яких наполягає культурна спільнота. Тобто, ті норми №3597, які ми вважаємо ключовими.
Та за два тижні, що минули з того часу, жоден з нардепів-авторів закону про культурний фонд, жоден з представників профільного Комітету парламенту не вийшов на зв'язок із громадськістю.
Ніхто з парламентарів не знайшов у собі сил піти наперекір волі Банкової, публічно продемонструвавши власну прихильність до справжньої реформи, а не до чергової симуляції.
Для історії я хочу навести повний список авторів цього культурно-протекціоністського ошуканства:
1. Ірина Геращенко
2. Ірина Луценко
3. Максим Бурбак
4. Олег Ляшко
5. Микола Княжицький
6. Ірина Фріз
7. Ірина Подоляк
8. Олена Кондратюк
9. Артур Герасимов
10. Марія Іонова
11. Ганна Гопко
12. Вікторія Сюмар
13. Сергій Кіраль
Саме вони несуть відповідальність за те, що наше суспільство на довгі роки втрачає шанс наблизитися до європейського рівня освіченості, культурного розвитку, ментального й фізичного здоров’я. Саме вони роблять для України вибір між тим, як функціонують і забезпечуються гуманітарні сфери безпечних прогресивних європейських країн Великої Британії та Естонії і тим, як це робиться у пострадянських державах ― і роблять цей вибір на користь другого варіанту, незважаючи на свою повальну проєвропейську риторику. Провладні депутати не тільки самі змирилися із статусом заручників забаганок АП, але й намагаються перетворити на цих заручників всіх українців.
Та було б невірним вважати, ніби лише ці люди несуть відповідальність за те, в якому розпачі перебуває гуманітарна сфера.
Я хочу звернутися до віце-прем’єра з гуманітарних питань В’ячеслава Кириленка та міністра культури Євгена Нищука. Панове, результати вашої роботи на цих посадах на сьогодні виглядають дуже скромними. Якщо не сказати гірше. Чи не настав час публічно поділитися із громадськістю своїми здобутками та невдачами у впровадженні нової гуманітарної політики після Майдану?
Бо це ж ви, представляючи провладну квоту в Кабміні, не зробили анічого, аби реформа гуманітарної галузі стала однією із пріоритетних для держави. І тому така реформа відсутня серед цілей Національної ради реформ при Президенті ― дивного органу, який нагадує крадія, що у пітьмі виводить коней з двору. Саме таку функцію ця Рада виконала, збивши підтриманий суспільством законопроект про гуманітарний фонд і протягуючи замість нього забаганку начальства ― фальшивого клона ― закон про культурний.
Прошу розцінювати це як відкрите звернення від представників гуманітарної сфери, які розробляли профільний реформаторський законопроект ― що ви й ваші союзники вирішили втопити за шахрайською балаканиною.
Днями ми вже чули заклики від націоналістичних сил провести дострокові вибори парламенту та Президента. Своїми діями ви підштовхуєте митців, спортсменів, науковців, педагогів, лікарів доєднатися до цих вимог.
Але гра з вогнем не скінчиться на вашу користь. Бо в цьому багатті перш за все запалають ваші службові посвідчення, ваші брехливі майнові декларації й ваші карткові будинки. За тоненькими стінами яких ви вихваляєтеся один перед одним талантами у політичному інтригах. Ваші жалюгідні, провальні спектаклі можуть достроково скінчитися ще до перерви між актами ― й повірте, професіонали в сфері культури на цьому добре розуміються.