І якщо з останнім твердженням ще можна погодитися, то сам текст законопроекту такої підтримки не викликає. А вся справа в тому, що «свободівці», палко захищаючи мову, із мовою законопроекту явно перемудрували.
Так, Михальчишин і Фаріон пропонують доповнити Кримінальний кодекс новою статтею «Дії, спрямовані проти державної мови». Але як вони це роблять! Почитайте тільки. Але майте терпіння: не кожна пташка долетить до середини фрази.
За змістом частини 1 цієї статті пропонується криміналізувати «умисні дії, вчинені з метою витіснення державної мови з інформаційного простору, звуження сфери її функціонування на території України, заборона чи обмеження прав на вільне її використання, створення штучних умов для домінування іноземної мови у сфері комунікацій, інформаційних систем, інформаційної власності, у державних і комунальних дошкільних установах, загальноосвітніх закладах, середніх спеціальних та вищих навчальних установах, публічне зневажання чи приниження державної мови, що завдало істотної шкоди національним інтересам чи несе реальну загрозу національній безпеці України».
Із її тексту не зовсім зрозуміло: йдеться про діяння у формі «звуження сфери функціонування державної мови на території України» чи у формі «умисні дії, вчинені з метою… звуження сфери функціонування державної мови на території України».
Особливістю української граматики є те, що як у називному, так і в родовому відмінку слово «звуження» пишеться однаково. І якщо у шкільному творі така помилка не наробить нікому шкоди, то для правильної кваліфікації злочинів це має принципове значення.
Крім того, із формулювання не зрозуміло: слова «що завдало істотної шкоди національним інтересам чи несе реальну загрозу національній безпеці України» стосуються усіх чи лише останньої (останніх двох) із перерахованих форм діяння?
З іншого боку, незрозуміло, чому публічне приниження державної мови не повинно каратися саме по собі, а лише у сукупності із наслідком у виді «істотної шкоди національним інтересам» чи «реальної загрози національній безпеці України». Те саме стосується й інших форм діяння, як-от «заборона прав на вільне використання державної мови», «обмеження прав на вільне використання державної мови», «створення штучних умов для домінування іноземної мови».
Неясно, що саме слід розуміти і під істотною шкодою національним інтересам. Поняття «істотна шкода національним інтересам» або «шкода національним інтересам» в законодавстві України не визначається, а отже, під такий наслідок за бажання можна «підігнати» все, що завгодно.
Через ці та інші причини, викладені мною тут, раджу повернути проект на доопрацювання.