“Ми створили проект - “Коптер Клуб Коростень”, гурток для дітей та юнацтва, у якому юні пілоти вчаться керувати дронами-мультикоптерами, освоюють прикладну фізику, познають можливості сучасної електроніки - і зростають над собою, злітаючи у небо! :-)
Діти наочно бачать та опановують те, про що у школі читали у підручнику, та одразу забули, як закрили його. А в нас вони отримують можливість осягти, яке насправді відношення має Ом до Амперу, як та з чого складається вектор напрямку руху, а згодом спробують зробити коптер власними руками.
І ще під час навчання в ЗОШ вони отримують авангардні вміння та набувають свою першу компетенцію - пілот БПЛА.
Ідея створення проекту виникла хоча і раптово, але грунтується на досвіді, що складався останні роки. Говорить він про те, що можна вчитися цікаво, отримувати вміння такі, що знадобляться - й робити це не чекаючи реформування системи освіти. А робити зараз - і орієнтуватися на майбутні потреби, а не на позаминулі.
Зараз у Класифікаторі Професій ви такої не знайдете, але попит на неї вже є. Чим далі, тим більший він буде. І до того часу, коли необхідність у пілотах-операторах, спеціалістах з профільного обладнання, фахівців зі зборки та конструювання стане ще більш нагальною, в нас вже будуть ті, хто готовий взятися до справи!
Наша команда. Я - колишній боєць батальйону “Донбас”, за фахом - музикант та викладач, зараз у цивільному житті впроваджую ті цінності, заради яких ми боремося по всіх фронтах, перетворюю ідеї у життя, знаходжу потрібних для справи людей, вмію працювати з дітьми, організувати учбовий процес, хоч це і складно, але я бачу у цьому сенс, це мотивує. Ще у нас є інженер-радіотехнік, або, як ми його ласкаво звемо “бортінженер”. Йому цікаво втілювати свої інститутські знання у практичну площину та ділитися їми з дітьми. Ще є фотограф-оператор, який вміє зробити вдалий кадр та навчити хлопців грамотного відео-монтажу.
Коли я вирішив, що цим усім варто зайнятись, то придбав найнеобхідніші речі з інструментарію (який є вдома у кожного - окрім того, чий дім залишився в ОРДИЛО, як в мене), пару учбових коптерів, що досить крашестійкі, а зацікавлений контингент наче чекав - вони з’явились, тільки почувши про польоти. Серед них є і діти атовців та діти, що бігли від війни з родиною, дехто з неповної сім’ї. Вони спілкуються разом, в одній темі. Вони соціалізуються, та підтримують один одного під час зайнятть.
Необхідність надати дітям майданчик для розвитку адекватних навичок, для мене є аксіомою - адже це те, що буде використано у будь якому разі - хоч як приклад можливостей, та це залишиться як хобі, чи це стане профільною справою, чи це буде базис для побудування власного бізнесу на цій ідеї, чи подальший розвиток конструкторських вмінь, що знадобиться у військовому секторі, чи це буде професійний гонщик, який здобуде для України перші місця у світових чемпіонатах та підійме рейтінг нашої країни, додавши пошани та поваги з боку цивілізованого світу.
Що це дає дітям? Один з хлопчиків сказав: “Головне - розуміти, що ця штука летить завдяки мені і я лечу разом з нею”.
Що це дає нам? Розуміння, що ці діти отримають справді корисні навички, на які є та буде попит, що вони вчаться працювати над собою, досягати результату, працювати у команді та радіти не тільки за власні успіхи.
Як вважаєте, гідна справа? Чи, може, буде важко та все кинути?
Хочете зробити більше - робіть. Хочете допомогти - пишіть!”