Закон «Про державну мову» встановлює статус та сфери застосування державної мови, а також передбачає умови для її збереження та подальшого розвитку – стандарти, іспити, правописи, механізми перевірки рівня володіння державною мовою, а також адаптації до сучасних потреб.
Володіння Державною мовою є обов’язковим для: 1) набуття громадянства (іноземцями); 2) високопосадовців, депутатів, державних службовців та ін. (осіб, які виконують функції держави).
Ці особи мають скласти іспит та подати сертифікат про володіння державною мовою. Норми наберуть чинності через 2 роки, томі всі матимуть достатньо часу аби скласти іспит.
Органів державною влади: Державна мова є мовою засідань, заходів, зустрічей і робочого спілкування, нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії, внутрішніх актів, всіх органів влади.
Статус російської: Такий самий, як інших мов національних меншин.
Нові органи: Національна Комісія зі стандартів державної мови: - стандарти державної мови (Правопис, стандарти термінології тощо) та методи перевірки рівня володіння державною мовою; Уповноважений із захисту державної мови – розгляд скарг щодо порушення Закону.
Освіта: Держава забезпечує кожному громадянинові України право отримати освіту державною мовою в державних та комунальних дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних, позашкільних і вищих навчальних закладах.
Закон не заперечує застосування інших мов в освітньому процесі, тим більше вивчення іноземних мов.
Наука: Державна мова та мови Європейського Союзу: під час публікації наукових видань, виконанні та захисті дисертацій.
Фільми: Фільми, вироблені в Україні, демонструються українською. Іноземні фільми демонструються в Україні в дублюванні або озвученні українською мовою. Репліки іншою мовою мають бути озвучені або субтитровані (не більше 15% всіх реплік).
Кінотеатри можуть демонструвати іноземні фільми мовою оригіналу, супроводжуючи субтитруванням українською мовою (не більше 10% від загальної кількості сеансів на місяць).
Передачі на телебаченні: 90% - державна мова - для загальнонаціональних мовників (10% від часу добового – інші мови), 80 % державна мова - для регіональних та місцевих мовників (20% - інші), 40% державна мова - для суб'єктів державного іномовлення України (60% - інші).
Друковані видання: Друковані ЗМІ можуть видаватися українською мовою, або іншими мовами, але тоді має бути мовна версія державною мовою (не менше 50% сукупного тиражу).
Книжки: Книжки видаються державною мовою, за винятком: видань, видані за кошти державного чи місцевих бюджетів з метою задоволення потреб осіб, що належать до національних меншин; словники та підручники з вивчення мов.
Повний перелік винятків затвердить Міністерство культури, де буде іноземна класика, туристичні путівники, мистецькі видання, тощо.
Програмне забезпечення: Державні установи, навчальні заклади, комунальній підприємства мають використовувати програмне забезпечення з версією інтерфейсу державною мовою. На час створення (закупівлі, перевстановлення) такого програмного забезпечення державною мовою може використовуватися програмне забезпечення з версією користувацького інтерфейсу офіційними мовами Європейського Союзу, тобто якщо воно є державною мовою, то воно використовується, якщо воно щойно створюється, то до моменту виникнення перекладу використовуються мови ЄС.
Обслуговування споживачів: Обслуговування здійснюється державною мовою. На прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.
Торгові знаки: Знаки для товарів і послуг наводяться у тому вигляді, в якому вони зареєстровані. Coca-Cola залишиться Coca-Cola, Apple залишиться Apple.
Діловодство приватних кампаній: Державна мова є обов’язковою лише для внутрішніх документів, статутних документів, рішень керівних органів, документів, що підтверджують господарську діяльність, листування з органами державної влади, податкової та іншої звітності тощо. Тобто, листування з партнерами, звітність перед донорами, поточна операційна діяльність для реалізації проектів ведеться зручною мовою, прийнятною для партнерів.
Набуття чинності:
іспит на знання мови - через 2 роки;
мова освіти – з 1 вересня наступного року;
мова культури, друкованих ЗМІ, охорони здоров’я, у сфері електронних інформаційних систем – через 1 рік;
мова телебачення та радіомовлення, інформації про товари та послуги, реклами, транспорту, діловодства, документообігу громадських об’єднань, політичних партій та юридичних осіб приватного права – через 6 місяців,
Відповідальність: Кримінальна відповідальність вводиться за публічне приниження чи зневажання державної мови. Вносяться зміни до статті 338 Кримінального кодекс, де визначена відповідальність за публічну наругу над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України.
Тобто за висловлювання: «Не понимаю телячьего языка» - можна притягнути до кримінальної відповідальності, а за «підарунки під йолкою» або «кішачі магазини» - ні.
Чим він відрізняється від альтернативних із тієї ж теми
У нашому законопроекті Державна мова є невід’ємним атрибутом конституційного ладу України, таким, як герб, прапор, гімн, тому державна мова має окремий статус та регулюється окремим законом, як у більшості країн, які мали загрозу державній мові в ті чи інші часи (Литва, Латвія, Естонія, Хорватія, Польща, Франція, Угорщина інші.) Така концепція була обговорена і прийнята членами робочої групи при Мінкульті, яка з червня 2016 року працювала над цим законопроектом під головуванням проф. Василенка. Використання термінів «мови», «мовна політика» було штучно нав’язане для того, щоб послабити захист державної мови.
Важливо зрозуміти дуже просту річ - усі три зареєстровані законопроекти не є альтернативними, бо мають абсолютно різну концепцію та предмет регулювання.
Захист мов національних меншин відбувається в рамках захисту прав людини, тому це потребує окремого регулювання. Мови національних меншин мають бути однаково захищені та мати однакові можливості для розвитку, так само, як і інші права національних меншин, бо право на мову – це не єдине їх право. Для цього потрібен окремий закон, який зараз опрацьовується і буде поданий до ВР найближчим часом.
Чому саме зараз його потрібно розглянути та ухвалити
По-перше, цей Законопроект слід розглядати не у політичній, а у правовій площині, тоді всі безпідставні істерики і використання політиканами питання мови осядуть. Це питання інтелектуальної зрілості суспільства і його здатності опиратись маніпуляціям.
По-друге, обиватель звик читати заголовки, а не текст – це великий дефіцит освіти в Україні, про відсутність у людей критичного мислення не говорив уже тільки лінивий.
По-третє, в незалежній Україні впродовж останніх двадцяти шести років, ба більше: навіть якщо взяти початки формування державності 1917 року, то ста років - не відбулося перезаснування інститутів влади, відповідно до модерних викликів, незважаючи на перекроєння карти світу, змін державних устроїв, окупацій, воєн…Це спричинило виникнення больових точок, пов’язаних з державністю, які використовуються політиками виключно для піару, а не для спокійного і державницького врегулювання, тому питання державної мови в Україні завжди було «не на часі». Дотепер.
По-четверте, на моє переконання, такий закон треба приймати між виборами або одразу після виборів, щоб хоч трохи убезпечити суспільство від вакханалії політичних крикунів.
По-п’яте, навіть свідома і безвідповідальна політична інструменталізація питання державної мови не може зробити ситуацію в Україні гіршою чи загострити її – у нас з 2014 року війна, жертвами якої стали понад 10 тисяч людей, а заручниками весь народ.
Тому, спокій, опанування, вдумлива дискусія у правовому полі і з гарантією дотримання прав людини – це те, що в стані забезпечити зрілий український народ.