Точніше, ті «безумці»-учасники, які підписуються на участь у ній. Часто це люди достатньої медійної слави, яких важко провести з точки А у точку Б відстанню у 10 метрів без прохання сфотографуватися (до речі автографи, здається, уже не у моді). Своєю харизмою та вмінням гнучко сприймати виклики зовнішніх факторів, чи це злива, чи це натовп, який не дає дійти до гримерки, вони щось руйнують у корені помилковості.
І саме ці процеси та тисячна публіка на гедлайнерах показує наскільки ми недооцінювали основного діяча створення мистпродукту (основний діяч – глядач, - прим. авт.). Їх це цікавить, у інший спосіб звісно, не той, який нам здавався. Вони готові прийти у парк суботнього вечора, аби подивитися виставу за участі Вертинського, зрадивши власний пабний вікенд.
Загалом феномен 2 та 3 вересня під час фестивалю полягав у тому, що Місько Барбара курив, ховаючись від дощу, під одним деревом із відвідувачами, Вертинський купував ту ж каву, що й глядачі та натхненно усміхався на камери, де б вони його не зловили, Римма Зюбіна активно відповідала на усі запитання, які їй ставили до і під час подій, у яких вона брала участь. Кожен з них готовий був разом із командою Кота робити експеримент над своєю формою комфорту чи це стосувалося гримерки та її наповнення, чи навіть простору, де б вони мали виступати. І саме завдячуючи такій гнучкості, наш експеримент не став помилкою.
Можна звісно говорити про нюанси загального механізму, які взагалі реально оцінити глобальніше, надавши значення ключевості. Але за етикетом про помилки говоримо за тиждень після події, аби відіспати нарешті свій організм, щоб той припинив нарешті тебе будити о 5 ночі для пошуків палетів якогось театру.
Сила експерименту – як найбільш сповнений наркотик, який дає право нам бути тут та зараз і заявляти про це. Феномен помилок – як постійна межа, яку боїшся перейти, але неодмінно перейшовши, починаєш усвідомлювати – як руйнування власних меж. Зрештою, аби не перетворювати усе це на набір власних сенсів, а отже, набір букв для читача, зупинюся на тому, що Кіт вернеться і, здається, Львів він покине не скоро. Якщо взагалі зробить це колись.