У залі суцільний морок. Приміщення наповнює холодний різкий металево-електронний голос: the dazzling jealous gods, the delicious architects of destruction, the millionaire choosers… Poets of the fall. Виринають із темряви під клавішне соло першого треку Daze.
Лідер Поетів прогулюється сценою, стискаючи мікрофонну стійку, з якої звисає чорне блискуче пір’я. Кілька великих пір’їн причеплено і до штанів Марко. Однак його головна фішка – грим на очах у вигляді маски Зорро. Виглядає дуже стильно, особливо коли по-чудернацьки натхненно танцює під якусь із романтично-акустичних пісень. Втім, Марко не єдиний яскравий персонаж цього дійства.
Гітаристи Яска та Оллі нагадують демона і янгола: перший виглядає по-рокерськи розхристано – шапка, трохи розтягнута майка, яка відкриває добре накачані татуйовані біцепси. Другий, навпаки, нагадує лондонського аристократа: сорочка, жилет і краватка, ніби тільки но з вишуканого прийому у Королеви.
Яні – невгамовний басист Поетів – гасає сценою у «скелетних» рукавичках і теплому шарфі, який потім змінить на білосніжне боа. На голому торсі. Неочікувано, колоритно, епатажно. Клавішник «Капітан» Маркус і драмер Ярі – спокійні і стримані. Самою своєю присутністю на сцені врівноважують буйну шалену компанію.
Темп концерту змінюється майже з кожною новою піснею: швидкість Diamonds For Tears і Running Out Of Time, акустична романтика Love Will Come To You і King Of Fools. Єдина інструментальна Rogue – у кращих традиціях стилю Джо Сатріані і Стіва Вая. Зачаровує і захоплює дух. Смачно і красиво.
Народ бурхливо реагує на все, що відбувається на сцені: шумить, підспівує, піднімає руки. Дівчата махають прапорцями і плакатами, на яких щось написано фінською. «Ви справді дикі і неперевершені!», – констатує Марко, фотографуючись на фоні частоколу рук і цілого моря усміхнених облич фанів.
Carnival Of Rust співали разом, а перші півхвилини не стихали захоплені крики натовпу. Безперечно, одна з найулюбленіших пісень, місце якої в сетлісті – тільки останнє. На десерт. До наступного карнавалу.
