2011 року за «Золотого Дюка» змагався «Бес Пор No» Олександра Шапіро, зйомки якого завершилися ще в 2006 році. Валентин Васянович працював над своїм фільмом п’ять років, перш ніж його «Звичайна справа» була показана на ОМКФ-2012. Цьогоріч у секції українських гала-прем’єр опинився ще один довгоочікуваний проект – стрічка «Lомбард» Любомира Левицького.
Левицький перебуває в творчому пошуку – «Lомбард» є лише другим його повнометражним фільмом, але він уже опановує новий для себе жанр – кримінальну комедію. Автор трилерів «Штольня» (2006) та поки незавершеного «Тіні незабутих предків» намацує шлях до народних сердець, запрошуючи на головні ролі резидентів Comedy Club та зірок російських серіалів. Його герої – гопники та дрібний криміналітет, а весь фільм – кепсько розказаний анекдот про те, як пацани йшли до успіху.
Брати Яша (Павло Піскун) та Марк (Денис Нікіфоров) виходять з в’язниці й хочуть заволодіти ломбардом, який їм заповіла матінка. Парочку інкасаторів звільняють з роботи, однак вони не збираються чекати на вихідну допомогу. Патлатий зварник доручає гопникам викрасти дипломатичний «мерседес». А Левицький зливає три сюжетні лінії в одне непрохідне, складнопідрядне місиво, корегуючи сценарні помилки купою флешбеків і закадровим текстом.
«Lомбард» говорить одразу з двома акцентами: несподівано доречним галицьким і нав’язливим англійським – Левицький не приховує, що на цей фільм його надихнув найвідоміший фільм Ґая Річі. Однак режисер займається стилізацією, а не штампуванням: його кіно залюднене яскравими персонажами – від пузаня-інкасатора до приймальниці в ломбарді. Дія розгортається у вигаданому місті Лемберг, яке, за всіма ознаками, є сумішшю Львова й Києва.
Левицький прагне розповідати легкі історії, але відмовляється робити це легко. Він хоче бути улюбленцем усіх тих, хто пролазить крізь ряди в кінозалах з пивом у пластикових стаканчиках. Йому це вдається – після кількох таких стаканчиків уже не треба розбиратися в хитромудрих сюжетних поворотах – достатньо жартів Андрія Бурима та Сергія Стахова з дуету «Добрий вечір».
З чим прогадав режисер, так це з часом: поки він рятував фільм різноманітними перемонтажами, минула «золота» епоха Comedy Club і російських бойовиків на кшталт «Бій з тінню». Імена на афішах до цього фільму вже не здатні створити черги в кінотеатрах.
Невідомо, чи потрапить «Lомбард» у широкий прокат. Здається, навіть сам Левицький збайдужів до цієї стрічки, всі надії поклавши на «Тіні незабутих предків». Як на мене, найкраще, що може чекати на цей фільм – російський дубляж та вихід на DVD.
Тетяна Рубльова,
Школа кінокритиків ОМКФ