Однак ці цілі розглядались як короткострокові та такі, що мають ситуативний характер і нетривалі інтервенції зможуть вирівняти ситуацію та повернути її в русло керованої.
Натомість, як пересвідчились представники МВФ, ті проблеми, які мають місце в Україні, крім мілітаризованого конфлікту на Сході, а саме: архаїчна система державного управління, недосконала система оподаткування, повсякденне явище під назвою «корупція» – мають тривалий характер і в короткостроковій перспективі не будуть вирішені.
Фактично, увесь обсяг отриманих коштів пішов на потреби НАК «Нафтогаз України», виконання зовнішніх зобов’язань, валютні інтервенції, які не мали ефективного результату як через спекуляції, так і через участь у них банківських установ, які в подальшому виводилися з ринку фінансових послуг.
З огляду на це постало питання переходу на іншу систему підтримки Міжнародного валютного фонду. Такою системою стала EFF — розширене кредитування на довгострокових засадах, яке передбачає в тому числі спрямування коштів не тільки до міжнародних резервів Центробанку, а й на вирішення проблем бюджетного дефіциту, латання дірок, виконання боргових зобов’язань Уряду за рахунок цих коштів тощо.
Особливістю цієї системи допомоги для країни-реципієнта є зобов’язання виконувати погоджену програму реформ.
Саме з цим можна пов’язувати інтенсивність праці законодавців та урядовців протягом останнього місяця в напрямі реформування системи оподаткування, перегляду та оптимізації бюджету, реформування системи ЖКГ, підвищення тарифів на електроенергію та природний газ, опалення для населення.
Тому, якщо говорити про наслідки для українців у зв’язку зі зміною програми допомоги МВФ (анонсований перший транш в обсязі 4,5 млрд дол., а в масштабах року — 10 млрд дол.), то як би сумно це не звучало, але в короткостроковій перспективі покращень умов життя чи підвищення його рівня, збільшення доходів населення очікувати не варто.
Кошти, передбачені в цьому році, насамперед покриють борги держави – не більше. Частково, за умови розумного їх використання НБУ, вони зможуть зняти напругу на валютному ринку та сприяти стабілізації курсу на рівні сьогоднішнього, оскільки 21,6 грн за 1 долар не є станом на сьогодні ринковим – він має місце виключно за рахунок обмеження доступу імпортерів на міжбанківський валютний ринок. Однак у такий спосіб НБУ намагався довести МВФ свою спроможність впливати на ситуацію адміністративними заходами, і зроблено це було саме для затвердження нової програми кредитування.
Насправді це не більше, ніж відтермінування чергового падіння вартості гривні внаслідок наростаючого попиту. Фактично, ці кошти будуть спрямовані на те, щоб Україна могла виконувати взяті зобов’язання, не оголошуючи неспроможності цього зробити (дефолту).
Поряд з цим не можна говорити про те, що надання кредиту не матиме позитивних зрушень, але вони не настануть ні в цьому, ні навіть у наступному роках.
Ми можемо бути впевнені в тому, що якщо кошти надаються під реформи, то МВФ просто змусить наших урядовців, народних обранців та політиків ці реформи реалізовувати, інакше рішення про виділення наступних траншів будуть відтерміновуватись, а інших джерел зовнішнього фінансування в України станом на сьогодні немає.
Тому протягом трьох-п’яти років ми можемо під керівництвом МВФ розраховувати на зрозумілу систему оподаткування, спрощення порядку ведення підприємницької діяльності, відповідальних професійних державних службовців, усунення системи подвійного чи потрійного контролю, дублювання функцій, спрощену систему надання адміністративних послуг, ефективну діяльність державних підприємств монополій тощо. Однак не сьогодні.