1. Що у нас закладено генотипом?
Авторитетні генетики вважають, що в еволюції завжди борються дві протилежні тенденції.
Перша - це необхідність зберегти вже створене, спадково його передати, і зробити нащадків якомога більше схожими на батьків.
А друга - необхідність подальшого пошуку і змін, різноманітності нащадків, серед яких колись з’явиться саме той, хто надасть еволюції новий вигідний напрям і розширить територію існування.
Отже – боротьба старого надійного і нового незвіданого.
Боротьба жіночого і чоловічого.
Жінки зберігають у своїй генетичній пам’яті всі найцінніші надбання еволюції, намагаючись по можливості не допустити їх змін, а чоловіки навпаки - легко втрачають старе і набувають нового.
Тобто, жінки зорієнтовані на виживання, а чоловіки - на прогрес.
Кількість нащадків, яких може дати жінка, достатньо обмежена. Тоді як чоловік потенційно здатен мати їх величезну кількість. Наприклад, у гаремах навіть тисяча дітей - не рекорд для одного чоловіка.
У природі кількість нащадків залежить від тієї кількості дітей, яку здатна відтворити жіноча частина популяції. Це означає, що загибель великої кількості самців (але не всіх) може слабо відбитися на кількості потомства, тоді як загибель частини самок здатна помітно знизити розмір популяції.
Тому природа «береже» жіночу стать, а чоловічої їй не так «жаль».
На особинах чоловічої статі відпрацьовуються усі «новинки» еволюції. Різноманіття вроджених ознак у чоловічої статі значно більше. Жінки, можна сказати, більш однакові. А у чоловіків більше і корисних, і шкідливих мутацій (генетичних відхилень).
Наприклад, на 100 глухих дівчаток доводиться 122 глухих хлопчика. Відхилення в колірному зорі теж частіше зустрічаються у чоловіків. Серед дітей з косоокістю, а також із заїканням, іншими мовними дефектами, затримкою психічного розвитку тощо значно більше хлопчиків. Логопедичні групи дитячих садків, інші групи для дітей з відхиленнями у розвитку переважно складаються з хлопчиків.
Отже, чоловіки по генотипу (комплексу вроджених ознак) мають значно більшу різноманітність, ніж жінки.
2. А які відмінності зумовлює навколишнє середовище?
Виявляється, природа дала жінкам ширшу можливість змінюватися під впливом зовнішніх умов. Тому жінка може, наприклад, худнути або повніти у широких межах.
У чоловіків зовнішня схожість визначається саме природженими властивостями і значно менше - впливом зовнішнього середовища.
Жінки можуть пристосуватися до різких змін життєвих умов, при цьому зберігаючи важливий набір спадкової інформації.
Наприклад, при різкому похолоданні навіть у жінок, «не схильних до повноти», може значно збільшитися шар підшкірного жиру.
Тобто, жінки можуть вийти із зони дискомфорту або навіть загибелі в зону порівняльного комфорту і виживання (вони краще пристосувалися до холоду, їм стало тепло, хоча вони і продовжують жити в тих же умовах холоду).
При всіх змінах середовища, у тому числі соціальних, більше страждають чоловіки, тому що вони не можуть так швидко і сильно змінитися.
Але, щоб чоловіки не загинули, природа спонукає їх до розумової активності: знайти інше житло, де було б тепліше, або винайти шубу.
Жіночій статі так напружуватися ні до чого, вона і так уже пристосувалася.
Ось цими-то відмінностями і визначається висока схильність чоловіків до пошукової поведінки.
Це для них життєво важливо. Це той вихід, який дала їм природа. І мозок у них більший, «просунутіший» у розвитку, але, як розплата - менш надійний та чутливіший.
Пошуковою поведінкою визначається і тяга чоловіків до освоєння нових просторів, їх кмітливість у складних ситуаціях, схильність до пошуку нетрадиційних нових рішень, до ризикованих дій.
Так що чоловіки і жінки повинні берегти один одного. У цьому й полягає геніальна задумка природи.