Насамперед через те, що експерти недостатньо підготовлені, аби фахово оцінювати підручники. Пересвідчитися у цьому можна, переглянувши останні рішення апеляційних комісій конкурсів.
У відборі підручників для 3 класу апеляційна комісія задовольнила всі дев’ять скарг учасників на нефахові експертні висновки! До слова, задовольнила й аргументовану скаргу на рішення конкурсної комісії відхилити підручник «Українська мова та читання» (автори К. І. Пономарьова, Л. А. Гайова, О. Я Савченко). Ця навчальна книга згодом під час вибору підручників учителями здобула найвищий показник замовлень - понад 154 тисячі примірників. Третина всіх третьокласників навчатимуться української мови та читання саме з цього підручника, який експерти відверто «валили» у своїх висновках.
Високий показник задоволених апеляцій і щодо експертизи підручників 7 класу: із восьми скарг учасників конкурсу апеляційна комісія підтримала шість.
Висновок з цієї ситуації лежить на поверхні – не лише ретельно відбирати кандидатів, навчати їх фахово оцінювати проєкти підручників, а й сертифікувати експертів. Проте саме цього наразі не зроблено.
Принцип формування експертних груп не змінився. Кандидатів в експерти Український інститут розвитку освіти, який у конкурсі підручників для 4 класу виконує функції експертної установи, набирає за оголошеннями. У травні 2020 року пропозиції УІРО долучитися до формування креативної команди фахівців для експертизи підручників «Нової української школи» отримали і в установах Національної академії наук України, і в обласних та районних департаментах освіти.
Кого ж в УІРО бачать майбутніми експертами? Це, насамперед, шкільні вчителі, учителі-методисти, науково-педагогічні працівники закладів вищої освіти, науковці НАНУ та НАПНУ. Щоби стати експертом початкової ланки освіти, кандидатові слід надіслати анкету з персональними даними та інформацією про посаду в закладі загальної освіти чи відділі управління освітою, рівень володіння українською та іноземною мовами, а також мотиваційний лист і копії документів про освіту, сертифікатів про стажування і підвищення кваліфікації тощо.
Та, попри очевидну легкість процедури «запису в експерти», кількість охочих оцінювати підручники наразі недостатня. Можливо, саме тому кінцевий термін подання заявок УІРО переніс уже двічі: спершу з кінця червня на 20 серпня, а нещодавно – на 20 вересня. Відповідно, лише наприкінці першого місяця осені розпочнеться навчання кандидатів в експерти. У зв'язку з карантинними обмеженнями тренінги заплановано провести у дистанційному режимі.
Можливо також, що кандидатів в експерти відлякує надто великий обсяг роботи, виконати яку доведеться у стислі терміни. Раніше експертові давали місяць, щоби і 3-5 підручників оцінити, і переглянути конкурсні проєкти інших авторів. А це, зауважте, не менше 600 сторінок тексту, які слід ретельно проаналізувати у вільний від основної роботи час, адже експертів набирають зі працівників-сумісників. Так-от, у передньому конкурсі для такої роботи було замало й місяця, через що страждала насамперед якість оцінювання. Тепер же на саму експертизу шкільних підручників відведено неповні три тижні.
І ще одна особливість нового конкурсу – впровадження автоматичного модулю «Експертиза». Його презентацію експертна установа також перенесла на останню декаду вересня. Електронна розробка партнерів УІРО – Фінського проєкту підтримки української освіти «Навчаємось разом» – мала би повністю автоматизувати процеси подання проєктів підручників, шифрування та дешифрування, розподіл між експертами, підрахунок балів та рейтингів. Задум непоганий. Проте «Експертиза» наразі діятиме у дослідній експлуатації, тому всі конкурсні процедури дублюватимуться з використанням паперових носіїв. А отже, ручний режим визначення підручників, які опиняться у навчальному процесі, не вимкнено. Кілька експертів, залежних від організатора конкурсу, зберігають можливість забороняти одні проєкти підручників й проштовхувати у школи інші, фактично розподіляючи фінансування за державною програмою закупівлі підручників. А це вже історія не про якість навчального контенту, а про корупцію.
До слова, експерти шкільних підручників уже другий рік залишаються невідомими не лише для учасників конкурсу, а й для громадськості. Коли підручник з’являється на світ, відомо, хто його написав, хто надрукував і навіть який учитель проголосував, аби ця книжка потрапила на шкільну парту. А хто його оцінював? Хто з експертів відповідає за якість оцінювання підручників – не відомо. Як і те, чиї експертні висновки забракувала апеляційна комісія на конкурсі навчальної літератури для 3-го та 7-го класів. Ці невідомі експерти не отримали «вовчого білета» й не відсторонені від проведення нових експертиз. А це слід було зробити насамперед.