Освалдо Біато Жуніор - бразильський дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол Бразилії у Києві та в Молдові за сумісництвом.
Здобув вищу освіту в галузі економіки в Австралійському національному університеті в Канберрі (1981) і закінчив Дипломатичний інститут ім. Ріо Бранко при МЗС Бразилії (2007). Захистив дисертацію «Китайсько-бразильське стратегічне партнерство: Походження, еволюція та перспективи»..
З 1981 року на дипломатичні службі в Міністерстві закордонних справ Бразилії: начальник відділу транспорту, комунікацій та послуг у 1994 році; начальник відділу Азії і Океанії у 2000 році; радник і міністр — радник у Пекіні у 2004 році; помічник генерального секретаря Форуму економічного співробітництва і торгівлі між Китаєм і португаломовними країнами — FEALAC.
З 2008 по 2011 — співробітник посольства Бразилії в Росії.
З 25 жовтня 2011по 2014 рік був Надзвичайним і Повноважним Послом Бразилії в Казахстані та за сумісництвом в Киргизстані і Туркменістані.
Був міністром і директором Департаменту Європи Міністерства закордонних справ Бразилії, де відповідав за політичні відносини між Бразилією і 50 європейськими країнами, Європейським Союзом і Генеральним секретаріатом Іберо-американського саміту (SEGIB), в якому він є генеральним координатором.
У період з 2002 по 2012 рік Бразилія займала лідерські позиції за рівнем ВВП у світі і була на 7 місці найпотужніших економік світу. Розкажіть, як країні вдалося досягти таких показників на той момент?
Знаєте, я завжди кажу, що Бразилія – це як США, лише в Латинській Америці.
Наша країна почала поставати як держава на початку 50-60 років XX століття.
Спочатку ми продукували саму тільки каву, але після індустріалізації у 50-60-х роках і з приходом іноземних інвестицій економіка Бразилії почала зростати.
Зараз Бразилія - лідер у виробництві бавовни, апельсинового соку й одна з найбільших агропромислових країн світу. Бразилія має 200 мільйонів людей внутрішнього ринку, що і стало основою для економічного зростання.
Проте сьогодні не має такого економічного зростання, як тоді, і ми відчуваємо, що потрібно рухатися в напрямку пошуку інновацій, як Китай. Виробляти не машини, а щось сучасне й інноваційне.
На жаль, одна з проблем, які зараз має Бразилія – це неякісна освіта. Я думаю, що в Україні вона набагато краща. Тому ми хочемо відправляти більше наших студентів до вас.
Чи розглядає бразильський бізнес Україну як потенційного бізнес-партнера? І як бразильське населення загалом сприймає Україну?
Після Євромайдану імідж України в Бразилії й у світі загалом постав у вкрай негативному світлі через війну. Саме тому, я вважаю, що Україна має краще працювати над створенням власного іміджу за кордоном. Це стосується і Бразилії, і Європи.
Про Україну або знають у негативному сенсі, або взагалі нічого. Проблема також у тому, що в МЗС України такі зайняті боротьбою з Росією, що вони не дають знати про Україну іншим державам. МЗС каже, що це робота Міністерства пропаганди, а Міністерство інформаційної політики, у свою чергу, каже, що в них не вистачає коштів на охоплення всього світу.
Я хочу допомогти з покращенням іміджу в Бразилії та передавати позитивні меседжі від України.
Хочу донести до людей, що не вся країна перебуває у стані війни.
Але Україна теж повинна модернізуватися. Наприклад, чому іноземцям заборонено, за законодавством, купувати земельні ділянки в Україні – я не розумію. Якщо це виправити, то і бразильські, та й світові інвестори також прийдуть на український ринок.
Відносини між Україною та Бразилією почали активно розвиватися десь з 1990-х. Але ми розпочали серйозні торгові відносини з Україною лише після 2008-го.
Після Революції гідності торгові відносини опинилися на спаді. Ми маємо лише 200 мільйонів доларів торгового обороту між Бразилією та Україною.
Мені здається, що для України торгівля з ЄС зараз на першому місці, але я хочу переконати бразильські компанії прийти на український ринок.
Хоча це складно, адже найбільшими проблемами для існування іноземного бізнесу сьогодні в Україні є поганий захист компаній і забезпечення прав бізнесменів.
Це те, що Україна повинна гарантувати. Без цього іноземні інвестиції не прийдуть у державу.
Свого часу саме іноземні капіталовкладення допомогли бразильській економіці підвестися на ноги, і ми хочемо цього для України.
Ситуація ж виглядає зараз так, що старі пострадянські фірми, які залишилися в Україні, не хочуть модернізуватися і не знають, що їм робити, бо раніше їх основним ринком була Росія, а тепер вони втратили його.
Нещодавно пройшов черговий саміт лідерів країн БРІКС, учасниками якого є Бразилія, Росія, Індія, Китай і ПАР. Союз цих країн позиціонує себе як альтернативу Європейському Союзу. Скажіть, які амбіції має Бразилія у БРІКС-партнерстві?
Для Бразилії БРІКС – це, перш за все, економічна співпраця та нові ринки. Та не забувайте, що не ми були ініціатором такого партнерства. Я сказав би, що ми просто підтримали цю ініціативу. Запропонуйте Бразилії щось краще натомість. Знову ж таки, це повертає нас до питання українських ринків і зміни правил гри на них. Бразильський бізнес із задоволенням прийде до України, якщо працювати над створенням позитивного українського іміджу у світі та не створювати проблем для існування іноземного бізнесу в Україні.
Але в питанні світового партнерства треба пам’ятати, що світ сьогодні розділений на ядерні та неядерні держави. Бразилія - неядерна держава, але водночас ми бачимо, як ті держави, що мають ядерну зброю, стають загрозами для тих, у кого її немає.
Бразилія вважає, що одна з проблем у цій ситуації – це відсутність спільної чіткої політики щодо найгостріших світових проблем ХХI століття. Таких, як що треба робити, коли ядерні держави не дотримуються міжнародного законодавства, вироблення чіткої реакції на постійні останнім часом бажання певних територій відокремитися від держав, як у випадку з Каталонією.
Бразилія не визнавала ні Косова, ні Абхазії й Осетії, і, звісно, ми стоїмо за територіальну цілісність України.
Тим не менше, треба реформувати всю систему. Тільки задумайтеся: ООН була заснована в 1945 році, і з тих пір функціонує та сама стара система. У 1945 році світ був зовсім іншим. Індія тоді не була членом ООН, багатьох держав узагалі не існувало, а ми продовжуємо грати за старими правилами.
Згадайте ситуацію з Лівією. Коли люди гинули через Каддафі, а ООН не приймала жодних резолюцій.
Бразилія не підтримує думку, ніби США – це переможець, а Росія та Китай у програші. Давайте реформувати систему та спільно працювати задля світового миру.
Гучні корупційні скандали на найвищих ешелонах бразильської владної верхівки говорять про наявність проблеми корупції у Бразилії. У той самий час той факт, що керівники держави отримують покарання за свої вчинки, як у випадку з імпічментом президента Ділми Русеф, свідчить про нормальне функціонування антикорупційних інституцій у Бразилії.
Який досвід процесу очищення держави від корупції має Бразилія?
Усі країни світу корумповані. Просто хтось більше, а хтось менше. Немає некорумпованих.
У 1960 роках корупція зашкалювала у Бразилії, що було цілком логічно через зростання великих державних компаній і відповідне зростання можливостей для корупції. Після 1970 року у нас з’явилося нове покоління суддів. Вони дуже молоді, їх середній вік 29-30 років. Багато з них отримали освіту у США й повернулися до Бразилії. Тож після цього ситуація змінилася.
Проте зараз питання судової реформи та зміни конституції через надзвичайно великий імунітет владних органів знову гостро стоїть. Ми сподіваємося, що після обрання нового президента, адже наразі ми маємо його заміну через імпічмент попереднього, вирішить цю ситуацію та дасть змогу новому поколінню політиків прийти до влади. Тому що сьогодні в нас немає міцної політичної системи і кожна партія агітує сама за себе, а бізнес боїться фінансувати їх, бо опиниться у в’язниці.
Я думаю, що коли вся система корумпована, то потрібні не точкові дії, а масштабні реформи.
Найголовніше ж - це бажання народу змінюватися та протестувати в разі чого. Я переконаний, що корупція йде від населення.
Не буває некорумпованих держав без некорумпованого населення.
Звісно, Бразилія теж корумпована, але навіть у нас неможливо уявити ситуацію, коли кум, сват чи брат буде займати високу державну посаду через родинні зв’язки. Така людина дуже скоро буде звільнена.
У 2016 році Бразилія скасувала спільний з Україною космічний проект.
Українське МЗС тоді висловило сподівання на його відновлення. Наскільки це реально, і в яких сферах узагалі Бразилія й Україна співпрацюють сьогодні?
У 2003 році, коли наші держави тільки розпочали переговори щодо цього проекту, Бразилія підтримувала цю ідею. Зараз ми більше сконцентровані на внутрішньому ринку. До того ж, за українськими підрахунками, вартість проекту оцінена в 400 мільйонів доларів. У той час як Бразилія вважає, що такий проект обійдеться як мінімум у 1,2 мільярда доларів.
Космос – це занадто дороге задоволення. Розпочнімо з чогось менш амбітного.
Ви знаєте, після скасування цього проекту Бразилією в Україні до мене підходили люди та казали, що таке рішення було прийнято через тиск Росії.
Але це не так. Річ у тому, що якщо ви розумієте від початку, що проект не запрацює, то слід одразу його припинити.
Проблема також у поганій організації самого проекту. Кому потім продавати ці ракети? З бразильського погляду, цей проект неприбутковий. Хоча він реалістичний у разі зміни моделі співпраці.
Краще працюймо разом в інших сферах. Наприклад, у сфері нових технологій, науки. Зараз Бразилія використовує український інсулін, що дуже допомагає нашій державній медицині. Як я вже казав, ми хочемо привезти бразильських студентів до України, організовувати обміни.
Разом із тим модель більш поглибленої співпраці між Бразилією й Україною слід ще шукати. Займатися не космічними проектами, а більш практичними.
Нехай науковці, спеціалісти з різних галузь зберуться разом і знайдуть цю модель співпраці.