ЄВРОДЕРБІ: MADE IN UKRAINE

Зайве нагадувати, що досі будь-який міжнародний літопис наших виступів в Європі увінчується успіхами «Динамо» у 75-му і 86-му, а ще півфіналом Ліги чемпіонів 98/99 років за їхньою ж участі. Але тепер у динамівців є гідні опоненти, і для обох клубів вихід у фінал стає чимось більшим, ніж просто клубним успіхом.

Хто зараз сильніший – «Динамо» чи «Шахтар»? Те, що впевнено на це питання відповісти неможливо, не може не тішити, бо у протистоянні наших «грандів» є приємна аналогія з матчами кшталту «Ліверпуль» – «Челсі» чи «Манчестер» – «Ліверпуль»: при всіх плюсах і мінусах команд-суперників ніколи не скажеш, хто із них переможе, і все залежить від того, як піде гра у кожної. У який би формі не були «Динамо» і «Шахтар», в очних зустрічах між ними все вирішують кілька вдало реалізованих моментів. Зазвичай гольові шанси виникають і в тих, і в інших, але комусь щастить реалізувати більше. Як наслідок – суперечки не вщухають і після матчу: одні кажуть, що перемога цілком заслужена, інші переконані, що мав місце збіг обставин.

Якщо аналізувати силу команд по лініях, то в захисті перевага після травми Михалика змістилася у бік «Шахтаря»: Чигринський в попередніх матчах помилок не припускався, клас Срни – очевидний, зліва ж Луческу в іграх з «Марселем» віддавав перевагу агресивності Раца перед надійністю Шевчука. Чи буде так само у матчах з «Динамо» – питання. Зрештою, як і здатність ударного кулака киян, де ключову роль відіграє дружній тандем Алієв-Мілевський, розбиратися з гірниками легко і невимушено, як вони це робили з гостями із Парижа. Однозначно киянам бракує гостроти Гусєва на фланзі, адже атакувальний потенціал бразильської четвірки «Шахтаря» під орудою Фернандіньо дозволяє знайти прогалини у будь-якому захисті. Але у динамівців є Вукоєвич, руйнівна сила котрого теж працює майже гарантовано. У матчах проти «Шахтаря» йому вочевидь знадобиться підтримка Корреа і Єременка. З іншого боку – Гюбшман і Дуляй теж впевнено почуваються у центрі поля, тому ключовий момент гри у боротьбі за центр може бути актуальний і в українському дербі.

Вістря нападів обох команд не назвеш надто гострими – і у Бангура, і у Луїса Адріано успішні матчі чергуються зі «сухими серіями», відтак вирішальні м‘ячі можуть забивати і не ударні «наконечники». Відтак загальний аналіз командних ланок дає такий результат: захист – незначна перевага Донецька, центр поля – за Києвом, фланги – сильніші у «Шахтаря», плеймекери – теж трохи кращі у гірників, забивний коефіцієнт нападу – кращий у динамівців, надійність голкіпера – Пятов переважає Богуша. Більше плюсів у «Шахтаря», однак цей аналіз – лише поверхова оцінка показаного командами у попередніх матчах.

Втім, окрім протистояння безпосередньо на полі, не менш визначальною буде боротьба тренерських стратегій Сьоміна і Луческу. Тому, друзі, потираємо руки в очікуванні справжнього видовища і спортивної «рубки», і для цього є всі підстави: ані Луческу, ані Сьоміна не назвеш прихильниками «засушування гри» – ці тренери сповідують агресію в атаці. У заключному сезоні Кубка УЄФА ми уже мали багато подарунків в історичному літописі. Хай і цей матч запам‘ятається не лише цифрами на табло, а й грою, яку покажуть команди.