Концептуальний підхід: «будівельні блоки» війни
Ключова ідея звіту полягає в тому, що штучний інтелект стане технологією загального призначення, подібною за значенням до електрики або двигуна внутрішнього згоряння. Вона не створює одну «чарівну» зброю, а буде пронизувати всі аспекти військової діяльності — від розвідки до логістики та управління. Тому для аналізу її впливу автори застосовують підхід «будівельних блоків», виокремлюючи чотири базові дилеми протистояння, які лежать в основі сучасної війни:
Кількість проти якості
Приховування проти виявлення
Централізоване проти децентралізованого командування і управління
Кібератака проти кіберзахисту
Ці дилеми не є взаємовиключними альтернативами, але саме в них ШІ змінює відносні переваги сторін і змушує армії робити стратегічні вибори в умовах обмежених ресурсів.
Механізми впливу ШІ на війну
ШІ впливає на військову сферу через кілька базових механізмів.
По-перше, аналітичне осягнення (insight): здатність швидко обробляти й поєднувати величезні масиви даних значно підвищує обізнаність про бойовий простір.
По-друге, автономність, тобто заміщення людської когнітивної та фізичної праці машинами, що зменшує втрати й обмеження, пов’язані з людським фактором.
По-третє, управління складністю: ШІ може координувати дії тисяч платформ або елементів системи там, де людина фізично не здатна діяти з потрібною швидкістю.
Нарешті, підтримка ухвалення рішень, коли поєднання людського інтелекту і машинного дозволяє швидше й ефективніше обирати варіанти дій.
Важливо, що ці механізми стосуються не лише бойових дій, а й підготовки до війни — виробництва, ремонту, логістики, науково-дослідних робіт. Саме тут ШІ може забезпечити довгострокові структурні переваги.
Кількість проти якості: зсув на користь масовості
Найбільш контроверсійний, але водночас центральний висновок звіту — ШІ змінює баланс між кількістю та якістю на користь кількості. Упродовж десятиліть західні армії, передусім США, робили ставку на невелику кількість надзвичайно дорогих і високотехнологічних платформ. ШІ та робототехніка підривають цю логіку.
Поєднання «точної маси» (достатньо точні, але дешеві системи) та «доступної масовості» означає, що велика кількість «достатньо ефективних» безпілотних платформ може бути економічно вигіднішою за малу кількість дорогих високотехнологічних систем. І навіть значна перевага в якості не компенсує кратної чисельної переваги, якщо обидві сторони є технологічно зрілими. Йдеться не про відмову від високих технологій, а про зміну логіки їх застосування — від поодиноких «золотих» платформ до масштабованих автономних систем.
Аналітики RAND роблять висновок: пріоритет максимальної якості стає дедалі менш рентабельним, армії, які не зможуть перейти до масштабної роботизованої маси, ризикують програти у війні на виснаження.
Приховування проти виявлення: гонка сенсорів і обману
ШІ суттєво збільшує можливості виявлення — завдяки об’єднанню даних з численних сенсорів і швидкому аналізу. Проте автори звіту застерігають від спрощеного уявлення про «прозоре поле бою». Ті самі інструменти можуть бути використані для приховування, обману та дезінформації.
ШІ дозволяє створювати складні системи маскування — умовні «машини туману війни», які керують тисячами хибних цілей, імітацій та дезінформаційних сигналів. У результаті перевага між «мисливцем» і «жертвою» стає контекстуальною і залежить від середовища, типу інформації та здатності сторін масштабувати сенсори або приманки. Війна перетворюється на постійну гонку заходів і контрзаходів.
Командування і управління: стійкість місійного підходу
Попри очікування, що ШІ призведе до повної централізації або, навпаки, до хаотичної децентралізації, звіт робить стриманий висновок: місійне командування — гібридний підхід — залишиться оптимальним. ШІ не скасовує фундаментального обмеження: вирішальним є не обсяг обчислень, а доступ до релевантної інформації у потрібний момент.
ШІ посилює як централізовані, так і децентралізовані елементи управління, але не замінює потребу делегувати рішення на тактичний рівень. У цьому сенсі ШІ є підсилювачем наявних принципів, а не їх запереченням.
Кіберпростір: довгострокове посилення захисту
У кіберпросторі ШІ допомагає і атакуючим, і оборонцям. У короткостроковій перспективі наступ і далі матиме структурну перевагу. Проте в довгостроковому вимірі ШІ здатен зміцнити кіберзахист, автоматизуючи виявлення вразливостей, реагування та відновлення мереж. Це може зробити військові мережі більш стійкими, хоча повної невразливості не існуватиме ніколи.
Це означає, що у війнах майбутнього кіберстійкість стає не допоміжною функцією, а критичною умовою боєздатності.
Загальні висновки
Головний меседж звіту полягає в тому, що ШІ не винагороджує інкрементальні зміни (поступові, дрібні покращення, які не ламають чинну систему, а лише трохи її вдосконалюють). Армії, які просто «прикрутять» ШІ до старих концепцій, програватимуть тим, хто готовий до структурних трансформацій. У центрі майбутньої війни — масовість, обман, адаптивне командування та кіберстійкість.
Звіт RAND фактично попереджає: у війні майбутнього вирішальними будуть не ті, хто матиме найскладніші системи, а ті, хто зможе швидше масштабувати засоби, вводити противника в оману та адаптуватися. Для України, яка вже воює у світі масових дронів і сенсорної війни, такі висновки очевидні.
Пропозиції та рекомендації
Аналітики RAND у звіті запропонували ряд рекомендацій для армії США, які також варто взяти до уваги й Україні.
1. Варто збільшувати інвестиції в дослідження та експериментування з новими спроможностями, які дозволяють ширше застосовувати масовість і обман. Навіть без зрілого AGI (загальний штучний інтелект) існують можливості для розвитку дешевих автономних систем і ШІ-інструментів обману.
Йдеться, зокрема, про опрацювання витратних безпілотних літальних апаратів, незалежних від злітно-посадкових смуг, для завдань повітряного бою, а також про розробку нових ШІ-інструментів для дезінформації та маскування, здатних протидіяти сенсорним системам противника, підсиленим штучним інтелектом.
2. Необхідно розподіляти обмежені ресурси, виходячи з припущення, що їм доведеться протистояти складним і адаптивним противникам. Розрахунок на короткочасну технологічну монополію є хибним, натомість варто спрямовувати дефіцитні ресурси на підходи, здатні забезпечити стійкі довгострокові переваги.
3. Потрібен чіткий план управління переходом до збройних сил, підсилених ШІ. Впровадження ШІ — це стільки ж організаційний виклик, скільки й технологічний. Необхідно навчити людей і ШІ працювати в симбіозі.
Залишається низка принципових питань щодо практичної реалізації цього переходу: яким саме має бути новий баланс між «вишуканими спроможностями» та роботизованою масою у структурі збройних сил; як впроваджувати ШІ-інструменти у війська в зважений спосіб, поєднуючи швидкість із потребою в надійності; і як готувати як людський персонал, так і ШІ-системи так, щоб їхня взаємодія підсилювала сильні сторони та компенсувала слабкі.
