Верховна Рада в середу перед закриттям свого засідання перейменувала вісім сіл.
Перейменовано:
Мельникове в Мельники (Липоводолинський район Сумської області). Рішення пов'язане з тим, що в офіційних документах - свідоцтвах про народження, техпаспортах, держактах на землю - використовується назва Мельники, і простіше перейменувати село, ніж поміняти всі документи. З лінгвістичного погляду перейменування не обґрунтоване, оскільки вперше село згадують 1862 року як Мельників хутір.
Кимлічка в Кімлічка (Липоводолинський район Сумської області). Рішення ухвалено з тієї самої причини. Історично село мало трохи іншу назву - Колмічка або Комлічка.
Галаєвець у Галаївец (Липоводолинський район Сумської області). Рішення ухвалено з тієї самої причини, незважаючи на те, що історично правильна назва Галаєвець.
Поділки в Подольки (Липоводолинський район Сумської області). Рішення ухвалено з тієї самої причини, незважаючи на те, що історично правильна назва Поділки. У такій формі село згадують принаймні із 17 століття.
Шевченка в Шевченко (Славутський район Хмельницької області). Рішення ухвалено з тієї самої причини. Поселення відоме з 1946 року як хутір Шевченка (Шевченко в українському варіанті), і нинішня назва залишилася з того часу.
Дібрівка в Дібровка (Ізяславський район Хмельницької області). Рішення ухвалено з тієї самої причини, попри те, що Дібровка не відповідає фонетичним законам української мови. До 1967 року село мало назву Мала Гнойниця, а до 1946 року - Гнойничка.
Скипче в Скіпче (Городоцький район Хмельницької області). Рішення прийнято з тієї самої причини, і лінгвісти його підтримали, оскільки назва села пов'язана зі словом "скіпець" - діалектна назва ями завглибшки в одну лопату.
Прибілля в Ятвяги (Жидачівський район Львівської області). Повернуто історичну назву.
Нагадаємо, що, згідно з українським законодавством, рішення про перейменування населених пунктів залишається за Верховною Радою, але вона може ухвалити його тільки після рішень усіх нижчих рад.