І доки одні особи піаряться на цій проблемі, інші розводять руками, а треті заробляють гроші, суспільство просто констатує факт – інтернет-порнографія в Україні є! Адже перш ніж робити голослівні заяви на цю тему, потрібно знати, чи взагалі можливо не те, щоб заборонити, а хоча б регулювати доступ до порно-сайтів. І що реально зробити, а що ні.
Ідея боротьби виникла в комісії з Національної моралі, але, як показав час та досвід, реальних механізмів для її втілення немає до сьогодні. Національна експертна комісія вважає, що наш інтернет-простір потребує впровадження регуляторних заходів, які б дозволили обмежити доступ українців до порнографії, оскільки вона є забороненою законодавством.
До слова сказати у переважній більшості цивілізованих країн подібний процес регулювання присутній. Там діє спеціальний орган, який займається цими питаннями і тісно співпрацює зі законодавчими органами влади.
Держтелерадіо також має своє бачення врегулювання та упорядкування цього питання. Вони пропонують запровадити реєстрацію Інтернет ресурсів, як ЗМІ. Та зі слів заступника голови правління Інтернет-асоціацій України Олександра Ольшанського це було б нерозумно. Оскільки в світі така практика відсутня і називати абсолютно всі Інтернет сайти засобами масової інформації безглуздо.
Інтернет-асоціація запропонувала альтернативну пропозицію. Найбільший представник сегменту українського інтернет-бізнесу запропонував реєстрацію "білих" списків інтернет-ресурсів на яких стовідсотково не було б порнографії. Чому "білих", а не "чорних", тому, що останніх неймовірно багато і всіх їх не опрацювати. Для того, щоб цей процес впорядкувати в Нацкомісії з моралі була створена робоча група. Тай і тут не обійшлося без проблем. Протягом трьох місяців вона не збиралася оскільки був відсутній її керівник і запрацює лише з травня.
Як зазначив заступник голови комісії з Національної моралі Генадій Дерев’янчук були навіть звернення до власників Інтернет ресурсів з проханням запровадити методи саморегуляції так, як це відбувається в Англії, Японії, Польщі та інших країнах. Та поки що відповіді не було отримано.
Загалом, на державному рівні, в засиллі порнографії в Інтернеті практично завжди звинувачують лише Інтернет провайдерів, які, насправді, ні в чому не вині. Оскільки Інтернет провайдери – це компанії, які займаються підключенням до мережі Інтернет. Грубо кажучи, тасканням мережевих кабелів і нічого не вирішують.
На початку ХХ століття громадськість намагалася притягати до кримінальної відповідальності електричні компанії із-за того, що когось вдарило струмом, або ж через те, що відбувалася пожежа із-за несправності електромережі. І сьогодні за цим правилом звинувачують представників Інтернет бізнесу. Вони скаржаться, що висунуті претензії до них є безпідставними оскільки жоден Інтернет провайдер у світі не має права на інформацію, яку передає з пункту А до пункту В. Окрім випадків звернень від державних органів. Тим паче, що практично вся продукція порнографічного змісту, яку можуть переглядати українці не «вітчизняного» виробництва та розповсюдження.
«В Україні знайти ресурс з розміщеною на ньому порнографією дуже і дуже складно. З дитячою порнографією, практично не можливо. Вони не знаходяться на території України по одній простій причині. Є безліч країн в яких займатися такими справами значно дешевше та безпечніше», - зазначає Олександр Ольшанський.
Як заявляють представники Інтернет-асоціації України, за даними skarga.ua, на якому бажаючі розміщують повідомлення зі скаргою та з силкою сайта на якому вони бачили порнографію, жоден із порнографічних ресурсів, про які надходили повідомлення протягом восьми місяців, не розміщуються на території України.
«Провайдери не несуть відповідальності за те, які ресурси розміщені на їх майданчиках оскільки в них не має ні технічних ні фізичних можливостей такі ресурси виявляти. Але якщо є рішення компетентних органів, то тоді такий варіант можливий. Що ж стосується блокування Інтернет провайдерами ресурсів, які розміщенні не на їх майданчиках то тут є дві проблеми технічна та юридична. Юридична в тому, що українське законодавство впливає лише на суб’єкти, які діють в Україні. Якщо ж потрібно блокувати ресурс який знаходиться поза межами України, доступ до яких забезпечують українські провайдери то тут є величезна технічна проблема, яка називається Великим китайським фаєрволом. Сьогодні єдина держава в світі, яка намагалася це зробити це Китай, який в певній мірі на 70% реалізував це технічно. А кількість ресурсів затрачених на це не піддається підрахунку. І думка, що провайдер може все – міф», - розповів пан Олександр.
Говорити про побудову великого українського фаєрволу не доводиться. Хоча б з двох причин. Перша, основна, це кошти! Ніхто їх не виділить і це зрозуміло. Друга, що навіть якби це і відбулося, то максимум на 70 % як і в Китаї, а 30% залишилися б і надалі з повноцінною можливістю доступу до мережі та з повноцінним використанням його ресурсу.
От і виходить, що про заборону говорити взагалі не варто, оскільки це практично не можливо, а про врегулювання потрібно добре подумати. Адже Інтернет володіє фантастичною стійкістю до зовнішнього втручання, яке не те, що практично не реальне, а ще й достатньо дороге.