Цікаво, а яким був рейтинг довіри і підтримки у президента Грушевського напередодні державного перевороту, який провів гетьман Скоропадський за підмоги німців? Це і був сценарій «сильної руки» і наведення німецького порядку в Україні. А потім цей сценарій «сильної руки» повторили на біс – більшовицька армія з Росії та Червоні козаки Примакова встановлюють радянський порядок. Правда потім Примакова репресували за Сталіна і згадки про Червоних козаків прибрали із «несфальсифікованої історії». Але це вже інша історія.
Історичний фарс очевидний. Але й тоді, і нині усі учасники цього українського водевілю роблять вигляд, що вони ну дуже серйозні учасники політичного життя, від яких усе у цьому світі залежить. Їх комедія – це серйозні політичні дебати. Їх просторікування підмінило реальну політику, а новини вже давно перетворилися на звичне цитування щоденних пустопорожніх звинувачень. Дивний феномен: кожен окремо взятий політик визнає, що ці вигуки швидше пасують індикам, а не державним мужам. Але, як тільки їх збирається більше двох, а ще й камери підтягуються – їх усіх знову і знову немов підміняють. І повторюються змагання бійцевих півнів. А тепер перечитаємо, як проходили дебати у Центральній Раді взимку буремного 1918-го. Чому нічого не змінилося з того часу, крім прізвищ політиків?
А щоб відчуття історичного дежа-вю було повним, то можна почитати, що творилося у ті дні із курсом національної валюти. Саме Центральна Рада ввела в обіг гривню, яку трусили війна та інфляція. Потім за Скоропадського її ліквідували взагалі і знову відновили за Директорії. Курс зростав і ціни на продукти галопували, як то й мало бути у 1918-му.
А потім європейські держави махнули рукою на владу УНР, яка лише сварилася, не могла навести правопорядок в державі та ще й заразилася соціалістичним популізмом. УНР втратила юридичний статус держави і суб’єкту міжнародного права, так і не здобувши його сповна. Це також має повторитися як новий геополітичний фарс, панове державні мужі?