Білорус із конопель
Аж тут на блакитних екранах сусідньої Білорусі, наче Пилип з конопель, з’являється тамтешній диктатор Олександр Лукашенко і ліпить горбатого про замах на президента України Володимира Зеленського, який начебто організовує очільник ГУР МОУ Кирило Буданов.
«Та не будеш ти радіти, ти будеш для свого народу зрадником. І врешті-решт той самий Кирило Буданов підішле когось — ліквідують як зрадника. Варто не відкидати таку можливість», — звертається до Зеленського білоруський фантазер.
Насправді такі заяви Лукашенка не варто сприймати виключно як веселі кіношні фантазії а-ля Голлівуд. Неозброєним оком простежується чіткий інформаційний наратив, «вистражданий», народжений і оформлений кремлівськими політтехнологами. Адже зазвичай у критичних для Путіна ситуаціях Лукашенко виступає виключно персонажем п’єси, написаної саме в Кремлі, вишукано й фахово виконуючи свою роль.
Про «канонічну Курщину» та кремлівські наративи
У момент, коли Росія за кілька тижнів утратила тисячі кілометрів своєї «канонічної» Курщини, коли її «вояки» тисячами здаються в полон і потрапляють у котли, коли з прикордонних областей, лише за офіційною інформацією, евакуювали понад 120000 цивільних росіян, а інші в паніці тікають зі своїх домівок у хаотичних автомобільних колонах, які шикуються у величезні корки дорогами «на північ», російські технологи не скреативили нічого кращого, аніж чергова страшилка про «замах» на Зеленського.
Паралельно ті самі технологи, але вже за допомогою своїх політичних консервів безпосередньо в Україні розганяють інший російський наратив — про «звірства, грабунки та мародерства» Збройних сил України на звільнених від Путіна російських землях. При цьому поширюють такий інформаційний вкид не якісь там «блогери» чи «лідери громадської думки», а народні депутати України.
«Українські гниди» з Верховної Ради
«Протягом останнього часу починають з’являтися кадри, на яких зафіксовані дії наших бійців у Курській області. Хтось там руйнує пам’ятники, хтось знущається з місцевих мешканців, дідусів, удаючи із себе німців, хтось влаштовує безлад у магазинах. Дивишся на це й виникає запитання: а нащо? Що ми хочемо цим довести?» — несподівано написав у своєму телеграмі російською мовою парламентар-мажоритарник від Одеси Артем Дмитрук, очевидно, прирівнявши українських воїнів до нацистських окупантів часів Другої світової. Депутат з героїчної Одеси, нескорені мешканці якої щодня потерпають від російських ракетних і шахедних ударів.
Як зазначав 100 років тому легендарний Симон Петлюра: «Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди». Історія циклічна.
Насправді жодних «кадрів», які фіксували б факти «знущань, руйнувань, мародерства» чи, не дай боже, насильства на Курщині, про які написав Дмитрук, немає. Натомість є дуже багато відео про мародерство, насилля й інші злочини на території «рідної» Курщини чеченських національних підрозділів армії РФ — «Ахмаду» й інших.
Хто повторить долю Іллі Киви?
На кремлівські інформаційні помиї Дмитрука вже відреагували в ЗСУ. Зокрема, заступник командира ІІІ штурмової бригади Максим Жорін закликав українських правоохоронців якнайшвидше перевірити народного обранця на вірність Батьківщині й депутатській присязі. Інакше це безпосередньо зроблять українські військові. Жорін нагадав долю іншого нардепа ВР нинішнього скликання — Іллі Киви, якого 6 грудня минулого року ліквідували в Підмосков’ї. Інші зрадники, мовляв, мають пам’ятати цю сумну історію передчасного завершення депутатських повноважень.
«Можу припустити, що скоро на них чекає така сама доля. Адже небайдужих патріотів по всій країні достатньо. Коли правоохоронні органи не забезпечують вчасної реакції, ініціативу бере вулиця. Зауважу, що я не погрожую, а просто допомагаю спрогнозувати можливі варіанти розвитку», — сказав майор Жорін.
Наратив про «звірства» ЗСУ — це, звісно, свідома інформаційна маніпуляція. Маніпуляція бодибілдера-антиваксера з депутатським значком, відомого войовничим захистом російської церкви, нападами на депутатів Одеської міськради та груповим побиттям українського військового в Києві. У кримінальних провадженнях Національної поліції Дмитрук уже проходить за ч. 3 ст. 296 (хуліганство) та ст. 122 (умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження). Тепер, очевидно, «захисником російських попів» упритул займеться контррозвідка СБУ. Статтю 111 Кримінального кодексу — «державна зрада» — ніхто не скасовував.
Хаос, дискредитація суспільства й деморалізація війська. Ідентифікувати і знешкодити
Стратегічна мета російської інформаційної кампанії, яку провадять сьогодні лукашенки, дмитруки й інші московські консерви, — розмити й нівелювати ті воєнні успіхи, яких українські воїни досягли ціною неймовірних зусиль на російській Курщині, українських Донеччині, Харківщині, Херсонщині, Запоріжжі...
Дискредитувати ЗСУ, прирівняти українського військовослужбовця до російського озброєного орка, що вбивав, ґвалтував і грабував в Бучі, Ізюмі, Маріуполі, Херсоні… Розсварити українських цивільних з військовими, військових — з їхніми командирами, командирів — з Верховним Головнокомандувачем, Верховного Головнокомандувача — з керівником української розвідки. Посіяти страх і зневіру. Деморалізувати армію та суспільство. Дискредитувати серед цивільних і головнокомандувача, і керівника воєнної розвідки, і командирів ЗСУ…
Якщо інформація, яку поширюють усіма можливими каналами комунікації (російським телеграмом у першу чергу), виконує всі або частину вказаних завдань, пам’ятайте — це інформаційно-психологічна спецоперація (ІПСО) ворога. Ідентифікуйте та знешкоджуйте! А той, хто поширює такі ІПСО безпосередньо в Україні (свідомо чи несвідомо), є агентом ворожого впливу й вартий покарання згідно з українським Законом. Інших підходів до ситуації, принаймні до завершення війни та воєнного стану, бути не може…