Лідери роботизації в переозброєнні
Бойові роботи вперше взяли участь у справжньому бою в Іраку 2007 року. Перевірка виявилася не надто вдалою, але американські військові лише збільшили зусилля в напрямку призову термінаторів до своїх збройних сил. Серед іншого, американці визнали: застосування автоматизованих систем на полі бою – один з найперспективніших напрямів розвитку військової справи. США можна вважати лідером не тільки розробок, а й практичного використання роботів, хоч багато зусиль нині здійснюють також Китай, Великобританія, Ізраїль.
Наприклад, американські військові використовували в Афганістані чи не наймініатюрнішого робота-розвідника Recon Scout. Він має вагу лише 1,3 кг та довжину 200 мм, обладнаний звичайною й інфрачервоною камерами. Цього робота можна закидати за перешкоди.
Наймасовішим американським військовим роботом (випущено понад 3 тис. одиниць) є TALON, розроблений компанією Foster-Miller. Після участі робота у воєнній кампанії в Іраку (версія з кулеметом) 2007 року фірма отримала замовлення на 80 машин. Їх дуже люблять американські солдати – вони виявилися дуже ефективними і в умовах Афганістану. Робота використовували не тільки для розвідки, а й для знешкодження вибухових пристроїв, зокрема, для розвідки печер, де ховалися таліби. Американці підрахували, що цей робот знешкодив 50 тис. вибухових пристроїв. Ба більше, пізніше було створено модифікацію, на яку встановлюють кулемет, снайперську гвинтівку або навіть ПТРК. Кажуть, що стріляє робот точніше, ніж людина. У ЗС США також досить давно використовують інженерних роботів – для знешкодження мін і фугасів, створення проходів у мінних полях, розчищення завалів – усі інженерні машини керуються дистанційно.
У 2010 році компанія Northrop Grumman представила бойового робота CAMEL, зробленого на замовлення американського агентства перспективних досліджень DAPRA. Платформа на колісному ходу, крім озброєння, може нести ще й 550 кг вантажу. Цей робот може супроводжувати бойові підрозділи та рухатися автономно, орієнтуючись за сигналами GPS.
Найбільшим бойовим роботом на сьогодні є американський Black Knight, розроблений компанією BAE Systems. Майже десятитонна машина на гусеничному ходу озброєна 30 мм автоматичною гарматою та спареним із нею кулеметом. Обладнана телекамерами, тепловізорами, РЛС, системою супутникової навігації, а управляється Black Knight зі спеціальної командної машини, або БМП Bradley.
Американська компанія Textron Systems розробляє чотири прототипи роботизованої бойової машини Ripsaw M5 у 10-тонній версії. Цього року має з’явитися й повністю електрична версія цього робота. Безпілотний робот-танк Ripsaw M5 уперше представили під час виставки AUSA-2019 у Вашингтоні – він може діяти як самостійно, так і разом з пілотованими танками та бронеавтомобілями. На ці бойові платформи можна встановлювати різне озброєння: кулемети, гармати, протитанкові комплекси третього покоління Javelin, системи протиповітряної оборони, а також спеціальне обладнання. Цікаво, що Ripsaw M5 здатний діяти разом з безпілотниками R80D SkyRaider і SUGV, що створює ефект застосування цілісної безпілотної системи озброєнь.
Китай також активно розробляє роботизовані комплекси для логістики, зокрема, перетворює старий танк Type-59 на дистанційно керований комплекс.
Однією з найвідоміших бойових автономних систем є ізраїльський безпілотний автомобіль Guardium, який використовують для патрульної служби, охорони та супроводу колон, а також для ведення розвідки. Автомобіль Guardium, на який можна встановлювати зброю, було прийнято на озброєння армії Ізраїлю ще 2009 року.
Європейські компанії намагаються об’єднувати зусилля – передусім для пришвидшення розвитку роботизації в армії. Так, естонський розробник робототехніки Milirem Robotics ще у 2020 році представив бойову машину Type-X (RCV), оснащену ракетами завдяки співпраці з потужним європейським виробником MBDA. Роботизований комплекс призначений для вогневої підтримки основних бойових танків, бронетранспортерів та інших бойових машин піхоти (БМП). Ця платформа в три-чотири рази легша за звичайні БМП і має дистанційне керування 25 мм гарматами M242 Bushmaster або 30 мм M230LF.
Крім того, в бойовий модуль можна встановити протитанкові ракетні комплекси типу Alcotan, MMP, Javelin чи SPIKE. Минув лише рік, а британські солдати вже діють під прикриттям системи Milrem, а британське Міноборони заявило про намір до 2025 року отримати весь набір роботизованих систем, необхідних для підтримки солдатів під час боїв у містах. Уже проведено експериментальні навчання Contested Urban Environment – з використання роботизованих систем під час боїв в урбанізованій місцевості портового міста Портсмут. Британські солдати тренувались використовувати роботів, які здатні розбирати завали у зруйнованих будівлях, виконувати розмінування місцевості, шукати солдатів і безпілотні системи противника в умовах міської забудови.
У березні 2021 року міноборони Великобританії у плануванні майбутнього вигляду збройних сил вирішило різко змістити акцент на закупівлю бойових роботизованих систем. Таку заяву зробив начальник генерального штабу ЗС Великобританії генерал Ніколас Картер. Зокрема, плани закупівлі до 2030 року включають отримання армією близько 30 000 бойових роботів, що дозволить скоротити чисельність військ – до 2024 року заплановано скоротити 10 000 військовослужбовців, до 2030 року – ще 2500. Генерал Картер прямо заявив, що «ми зосередимо наші інвестиції на нових технологіях, які революціонізують війну: штучний інтелект, безпілотні літальні апарати, бойова енергетична зброя та багато іншого». З іншого боку, на тлі цього рішення очікується значне збільшення воєнних витрат країни. Згідно з заявою прем'єр-міністра Бориса Джонсона, витрати на оборону протягом наступних чотирьох років збільшаться на 16,5 млрд фунтів, тобто на 18,5 млрд євро.
Не відстають і німецькі військові, які під керівництвом Управління розвитку армії та Федерального управління Бундесверу з обладнання, інформаційних технологій і технічної підтримки (BAAINBw) здійснюють випробовування та оцінку різних наземних безпілотних машин (UGV) в умовах, наближених до бойових. Серед тестованих німцями наземних роботів – UGV Probot, розроблений і виготовлений ізраїльською компанією Roboteam (є дочірньою компанією всесвітньо відомої Elbit Systems). Польові випробування наземної робототехніки проводять у рамках спеціальної програми «Безпілотні наземні транспортні засоби для підтримки спішених сил» («Unmanned Ground Vehicles zur Unterstützung abgesessener Kräfte»).
Тестування включають визначення можливостей прохідності наземних роботизованих систем, оцінку можливості передачі даних і дистанційного управління, оцінку зручності використання автономних функцій роботів і бойову стрільбу за підтримки UGV. У компанії Elbit позиціонують Probot як спеціалізованого робота для виконання бойових, розвідувальних і логістичних завдань. Це дуже компактна наземна роботизована платформа завдовжки менш ніж два метри та заввишки трохи більше від одного метра.
Надзвичайно просунулася у сфері роботизації Туреччина, яка вже готується до масового виробництва безпілотних наземних транспортних засобів. На початку листопада 2021 року інформаційне агентство Anadolu поінформувало, що оборонна промисловість країни розпочинає серійне виробництво наземних безпілотних транспортних засобів легкого, середнього та важкого класу для потреб силових структур.
Показово, що Управління оборонної промисловості при Адміністрації президента Туреччини купує турецьке, а не іноземне. Так, компанія FNSS постачатиме серійні безпілотні наземні апарати важкого класу, а з Aselsan, Best Grup, Elektroland ve HAVELSAN – наземні безпілотні транспортні засоби середнього класу. Крім того, відомо, що наземні безпілотники середнього класу та легкого класу виробляє ще ціла низка місцевих компаній – відповідно Tekatron, Ulusal Makine ve Katmerciler і Esetron, Hoytek, Altınay, Arox, Elektroland, Kuartis, Milsoft. А в червні 2021 року перший багатоцільовий безпілотний наземний комплекс середнього класу BARKAN мав надійти на службу в силові структури країни.
Росія хоч і суттєво відстає від лідерів у розробках безпілотних наземних комплексів, зусиль на цьому напрямку докладає чимало. Так, Міністерство оборони РФ вже створило ряд підрозділів, у тому числі Головний науково-дослідний випробувальний центр робототехніки, завданням якого є розробка спільно з підприємствами стандартів для сучасних роботизованих платформ військового призначення. Про заяву у квітні 2021 року щодо початку створення перших підрозділів бойових роботів (з 20 ударними комплексами у кожному) на базі наземних роботизованих комплексів «Уран» говорилося чимало. Як і про те, що серійних роботизованих комплексів у РФ ще немає. Водночас є деякі показові розробки, за якими можна розгледіти вектори зусиль.
На Іжевському радіозаводі створено універсальну роботизовану платформу МРК, яка залежно від комплектації може виконувати різні функції. Цей робот невеликий, але він має досить значний арсенал: оснащений двома гранатометами, двома реактивними вогнеметами «Шмель», кулеметом «Печенег» або «Корд». Комплексом можна дистанційно керувати на відстані 500 метрів. Робот має відеокамеру, мікрофон, систему освітлення.
Ще однією російською бойовою автоматизованою системою є «Платформа-М». Вона розроблена в НДІТ «Прогрес» і вперше була показана публіці у 2020 році. Платформа може бути використана для розвідки (є відеокамери, тепловізор, РЛС, далекомір), патрулювання місцевості, підтримки штурмових підрозділів. «Платформа-М» може бути оснащена автоматичним гранатометом, кулеметом, ПТРК. Вага машини складає 800 кг, корисне навантаження – 300 кг. Керувати «Платформою» можна на відстані до 5 км. Є інформація про те, що ця машина застосовується російськими військами в Сирії.
Найважчою російською роботизованою бойовою системою є «Уран». Вага цієї машини сягає восьми тонн. На базі «Урану» створено машину вогневої підтримки, мінний трал і пожежну машину. З 2016-го йдеться про бойовий багатофункціональний робототехнічний комплекс «Уран-9». До його складу входять два роботи розвідки та вогневої підтримки, тягач для їхнього транспортування та рухомий пункт управління. Призначений комплекс для дистанційної розвідки та вогневої підтримки загальновійськових, розвідувальних та антитерористичних підрозділів. Озброєння роботів розвідки та вогневої підтримки включає 30 мм автоматичну гармату 2А72 та спарений з нею 7,62 мм кулемет, а також протитанкові керовані ракети «Атака». Звісно, його використовували на війні в Сирії, хоча при цьому було чимало критики та розмов про недосконалість робота.
Українські перспективи роботизації армії
Перші українські роботи публічно продемонстрували під час параду на честь 30-річчя незалежності України. Сім бойових роботів – чотири розробки київського КБ «Роботікс» і три розробки львівської компанії «Global Dynamics» – мали переконати співвітчизників у тому, що українські компанії просуваються в цьому напрямку. Однак якщо бути відвертими, увага до таких розробок дуже невелика. Наслідком може бути факт, що наразі жодного наземного роботизованого комплексу не прийнято на озброєння в ЗСУ, хоч випробування відбуваються.
З іншого боку, кількість гравців-розробників на вітчизняному ринку поступово зростає. Наприклад, якщо упродовж останніх п’яти років серед компаній, що демонстрували реальні досягнення, згадували приватні КБ «Роботікс», «Інфоком Лтд» і Global Dynamics (проєкт Roboneers), то у 2021 році їхня кількість фактично подвоїлася (поки що говоримо не про результати, а про оголошені зусилля). Так, на початку року державний концерн «Укроборонпром» заявив про намір і початок розробок безпілотного бронетранспортера, потім з’явилася ще одна приватна компанія – «Синергія», що розробила дистанційно керовану платформу. Нарешті в листопаді 2021 року стало відомо, що ВАТ «Меридіан» (входить до складу «Укроборонпрому»), ТОВ «Інноваційний холдинг Sikorsky Challenge» і команда проєкту «Мобільні бойові роботи» підписали договір про співпрацю.
Зокрема, йдеться про перший крок реалізації п’яти інноваційних ідей для оборонної сфери, які були відібрані серед фіналістів конкурсу стартапів Sikorsky Challenge-2021. Реалізація проєкту «Мобільні бойові роботи» передбачає створення платформ для логістичних, розвідувальних і бойових завдань, зокрема вогневої підтримки та розмінування. Холдинг Sikorsky Challenge забезпечить маркетинговий супровід, а завод «Укроборонпрому» – серійне виробництво.
Однак повернімося до реальних результатів українських компаній.
Бойовий наземний роботизований комплекс РСВК-М, який також відомий під назвою «Мисливець», розроблений київським КБ «Robotics», вже декілька років успішно тестують у підрозділах Збройних сил України. І що надзвичайно важливо, він виконує бойові завдання в зоні ООС. Підприємство, яке заснували ветерани АТО, розпочало свою діяльність ще 2015 року. Починала команда з дистанційно керованих стаціонарних стрілецьких комплексів, а 2016 року з’явилися вже перші мобільні роботизовані комплекси. 2021 року йдеться вже про четверту модифікацію наземних роботизованих комплексів. Один із розробників цієї безпілотної бойової платформи Олексій Бежевець вважає, що вже є «підтверджений замовником попит» на кілька сотень одиниць бойового робота «Мисливець», але аналіз сучасних вимог цієї війни свідчить, що потреби насправді вимірюються в тисячах таких машин різного функціоналу: розвідувальних, саперних, медичних, ударних.
РСВК «Мисливець» має радіус керування платформою 1500 м, який може бути розширений до 3000-4000 метрів. Його силова система електрична, а не гібридна. Тобто його оснащено літієвою акумуляторною батареєю, яка окрема для системи керування, що дозволяє платформі безпечно долати відстань від 15 до 20 км на сухому ґрунті. Оператор має можливість слідкувати за пересуванням платформи завдяки ходовим камерам, розташованим спереду та ззаду. Фактично йдеться про створення шестиколісного броньованого апарата, оснащеного великокаліберним кулеметом, відеокамерами, тепловізором і нічним прицілом. Оператор може управляти роботом з укриття по радіоканалу.
Цікаво, що цей бойовий робот здатен працювати без підзарядки не менш ніж добу, при цьому до виконання завдань входить спостереження за противником. Двигун свідомо обрали електричний. «Від двигуна внутрішнього згоряння відмовилися, адже він нагрівається, тому його не складно засікти за допомогою тепловізора. До того ж створює багато шуму. А електричний дуже тихий і практично не гріється», – зазначив Олексій Бежевець. Нині колектив КБ працює над тим, щоб інтегрувати в управління «кіберсолдатом» елементи штучного інтелекту.
«Станом на сьогодні дрібносерійне виробництво вже розгорнуто силами КБ «Роботікс». Виготовлення комплексів розпочалося у квітні 2021 року. Наразі цикл виробництва наших комплексів складає шість місяців. Цей процес можна прискорити і довести приблизно до трьох-чотирьох місяців. Щодо можливості розгортання повноцінного виробництва і формування підрозділів наземних роботизованих комплексів, то з виробництвом проблем не буде. Ми бачимо, що розвиток елементів штучного інтелекту, роботизованої техніки має стати провідним напрямком розвитку Збройних сил України», – коментує перспективи головний конструктор КБ «Роботікс» Іван Кириченко.
Інша приватна компанія – «Інфоком Лтд» – пропонує власну роботизовану конструкцію «Ласка 2.0» на базі повнопривідної колісної платформи. Машина оснащена системами дальньої, середньої (з РЛС як опція) та ближньої локації. Опцією передбачено захист платформи у вигляді легкої композитної броні 5-го класу захисту. Система управління автономна і дистанційна. Основна перевага в роботі безекіпажної платформи «Ласка 2.0» – наявність інтелектуальної системи, що дозволяє платформі виконувати завдання за відсутності сигналу GPS і працювати в умовах перешкод з боку ворожих засобів РЕБ. Робот виконуватиме бойову задачу самостійно, а після завершення повертатиметься на місце старту або в заздалегідь визначену точку координат. «Ласка 2.0» здатна патрулювати, вести розвідку та розмінування, доставляти боєприпаси та евакуювати поранених. Корисне навантаження – до 400 кг, що дозволяє встановити кулемет або гранатомет.
Ще однією розробкою компанії «Infocom Ltd» спільно з ПАТ «АвтоКрАЗ» був безпілотний бронеавтомобіль КрАЗ «Спартан» – роботизована версія серійної 8-тонної машини. Відрізняється наявністю, поряд з ручним керуванням (резервне), також автономного і дистанційного керування. Машиною можна управляти за допомогою планшета, «розумної рукавички» або операторської станції, а зв'язок між оператором та автомобілем здійснюється по цифрових каналах передачі даних Wi-Fi/Wimax, заявлений радіус зв’язку від 1 до 50 км.
«Через відсутність в України ядерної зброї і потребу в сучасній зброї концепція озброєння країни повинна будуватися на масовому розвитку безпілотних роботизованих комплексів різного призначення. Ми беремо за ідею побудову ударного комплексу при взаємодії наземних і літальних безпілотних апаратів», – вважає засновник приватної компанії «Інфоком ЛТД» Едуард Троценко.
Нарешті львівська приватна компанія Global Dynamics (її проєкт розвитку бойових роботів має назву Roboneers). Вона розробила кілька дистанційно керованих платформ з гібридним приводом. Наприклад, платформа Hound має високу прохідну спроможність на нерівній місцевості, може транспортувати вантажі масою до 600 кг на полі бою з високою точністю в режимі функціювання 24/7. За рахунок оснащення дистанційно керованим вогневим модулем «Шабля» (7,62 мм або 12,7 мм кулемет, ПТУР, 40 мм гранатомет тощо) і навісною композитною бронею платформа трансформується у бойовий робот (Ironclad).
Ще один робот з назвою Camel може перевозити вантажі у разі відкритого вогню противника та фактично слугувати щитом для відходу військових. Цей залізний мул, оснащений багатьма сенсорами, дає повну картинку на 360 градусів. Конструктори запевняють, що платформи інтегруються з системами розвідки та дронами. Гібридне енергообладнання забезпечує їхнє тихе пересування.
Тобто сучасні бойові роботизовані платформи від українських розробників вже сьогодні можуть проводити місії розвідки, спостереження та виявлення цілей, а також забезпечення вогневої підтримки та безпеки військових, що перебувають на передовій. Завдяки використанню таких технологій можна не тільки врятувати десятки життів (а за зростання масштабів війни – сотні), але досягти вагомого ефекту технологічних переваг ЗСУ.
Що потрібно зробити для розвитку цього напрямку переозброєння в ЗСУ? Фахівці запевняють, що необхідно прописати чітку дорожню карту розвитку роботизованих систем в Україні. Визначити короткострокові та довгострокові перспективи, забезпечити увагу з боку держави. Зокрема, встановлення самого озброєння - наприклад, протитанкових ракет і системи управління ними - складає 80% вартості бойового робота. Приватні компанії не мають ресурсів для інтеграції потужної зброї, однак готові співпрацювати з державою. Крім того, роботизована техніка – це ще й забезпечення радіозв’язку та можливості передачі даних. В Україні поки що немає чітких стандартів, тож підприємства здійснюють розробки на свій розсуд. Цей напрям має очолити держава, наприклад, через відповідне управління Генерального штабу ЗСУ, а ще створити експериментальний підрозділ, швидше рухатися в напрямку впровадження нових технологій в ЗСУ – це стосується далеко не тільки роботів. Лише за таких умов Україна буде здатна перетворитися на непереможну фортецю, в якій, серед іншого, піклуються про життя солдатів та офіцерів.