На сайті електронного архіву українського визвольного руху оприлюднені свідчення іноземних послів, які стали свідками Голодомору в Україні 1932-1933 років.
Про це відомив Центр досліджень визвольного руху.
Серія документів під назвою "Іноземні дипломати про Голодомор 1932-1933 років у документах ОДПУ" демонструє бачення цих страшних подій дипломатичними представниками Японії й Німеччини в Одесі, Харкові та Києві.
Наприклад, у цьому архіві є низка повідомлень німецького консула в Одесі.
Ще у 1929 році він пише, що радгоспи на півдні України як сільськогосподарські підприємства не відповідають поставленим перед ними вимогам. "Приписи по роботі радгосп отримує з Центру, причому ніколи не сміє заперечувати. Якщо радгосп спроможний зорати 2000 десятин, а йому наказано зорати 4000 десятин, то розорюють 4000, але при цьому не витримують встановлених термінів і відповідним чином не обробляють зорану землю, яка заростає бур'яном", - йдеться в одному з листів консула.
У звіті за 1933 рік він уже прямо пише, що Україна сильніше за інших постраждала від голоду, і пов'язує його з діями радянської влади.
"Починаючи з кінця 1932 року систематично конфіскувалися усі зернові запаси, тому що Одеська область не виконала своїх зобов'язань з віддавання хлібу. Тому з початку нового року село фактично залишилося без хліба, люди змушені були харчуватися непоживними продуктами, на зразок ріпи, або харчовими сурогатами, трав'яним насінням, серцевиною кукурудзяних стебел, або ж вмирати. У лютому вперше отримано було повідомлення про смерть від голоду і людоїдства... Ймовірно, і наступна зима буде дуже важкою", - йдется у цьому документі.
Те ж саме писав німецький консул у Харкові. "За кордоном часто не розуміють, як на Україні з її родючим ґрунтом і невираженою недородючістю, можливий був голод у такому масштабі. Відповідальність за це несе система, яка провела колективізацію занадто рано, занадто поспішно і з недостатніми засобами, чим привела сільське господарство у великий безлад", - йшлося у його річному звіті.
Своєю чергою японський консул після поїздки по республіках СРСР зазначив, що "українські селяни викликають порівняно з селянами інших республік жалюгідне враження своїм обдертим одягом і змарнілим мощами".
Архівні документи також розповідають про поїздку французького політика Едуара Ерріо в УРСР, який не побачив в Україні голоду, тому що його маршрут спеціально підлаштували виключно по зразкових селах і колгоспах.