Волонтери "Повернись живим" опублікували хронологію бойових дій у районі Світлодарської дуги (Донецька область), де з неділі різко загострилася ситуація.
Її викладено у фейсбуці волонтерів.
"Світлодарська дуга називається дугою не без підстав. Після виходу наших військ із Дебальцевого (в лютому 2015) умовна "лінія розмежування" на цій ділянці фронту дійсно має форму дуги, що оперізує селище Луганське і спирається із заходу об Вуглегірське водосховище.
Складний, з перепадами висот рельєф місцевості і доволі велика відстань до населених пунктів, вкупі з небажанням противника обкопуватися в голому степу, дали певний оперативний простір нашим силам. Тактика "пластунського наступу" на цій ділянці давала позитивні «дивіденди» ще з лютого 2016-го. Це дозволило, поступово займаючи «сіру зону» й обладнавши повноцінні бліндажі та лінії окопів, дещо відсунути лінію бойового зіткнення від Миронівської ТЕС і (передусім) від Вуглегірської ТЕС, яка є об'єктом стратегічного значення.
З огляду ж на той факт, що де-юре Дебальцеве й околиці, за підсумками других Мінських переговорів, офіційно визнані як підконтрольні офіційній Україні території, всі ці дії нашої армії не суперечать умовам зазначених домовленостей.
Водночас оскільки цей район є на стику між т.зв. ЛНР і ДНР, оборона противника на цій ділянці була явно ослаблена через проблеми у взаємодії між силовими структурами обох терористичних організацій. Тож не дивно, що командування наших військ прагнуло цим скористатися для поліпшення позицій і тактично, і стратегічно.
Просування в бік Дебальцевого на кілька кілометрів дозволило б узяти під вогневий контроль трасу М04 (Знам'янка-Краснодон) на ділянці Вуглегірськ - Дебальцеве, що створило б проблеми з постачанням Горлівки, а також, імовірно, дозволило б поліпшити українські позиції в плані контрбатарейної боротьби, "закривши" б північний схід Горлівки для ворожої артилерії, що й собі, ймовірно, вплинуло на ситуацію в Зайцевому, Гольмівському, Курдюмівці.
У той самий час противник, розуміючи стратегічну важливість району (панівні висоти), також прагнув поліпшити займані позиції. І фактично все літо сторони провели у взаємних нічних артдуелях і бойових сутичках дрібних груп. Однак авдіївська промзона відволікла на себе і сили, і засоби, і увагу громадськості від цієї ділянки фронту.
Влітку 2016-го, а саме 29 червня, тут відбулася перша серйозна бойова сутичка із застосуванням бронетехніки. Зведений підрозділ з бійців 54-ї бригади і 25-го батальйону "Київська Русь", а також розвідгрупи "Правого сектору" у відповідь на мінометний обстріл завдали удару по висотах, зайнятих противником. Було захоплено опорний пункт і вбито його командира Калімулліна Айрата Натиковича, громадянина Російської Федерації, з Татарстану.
Однак артилерія противника почала обстріл щойно захоплених позицій, і у зв'язку з низькою якістю оборонних споруд, знищивши важке озброєння противника, довелося відступити. Втрати в тому бою склали з української сторони 2 убитих, 10 поранених, втрати противника - за оцінками, 20 чоловік убитими (в т.ч. 6 полонених, які загинули від вогню "своєї" артилерії)...
До грудня 2016 року ситуація "на дузі" залишалася незмінною, і 18 грудня бій знову повторився за тих самих умов, але в інших масштабах...
18 грудня було здійснено локальний наступ силами до роти, метою якого була нейтралізація позицій противника в лісі, на схід від висоти 231.6 (взимку 2015-го ВОП "Паша"), з якої велися постійні обстріли, що загрожували, зокрема, і Вуглегірській ТЕС, що могло б призвести до порушення електро- та водопостачання м. Бахмут і навколишніх сіл. Для успішної зачистки самого лісу потрібно нейтралізувати опорний пункт противника на висоті 216,8 (сепаратисти назвали його "Кікімора".
Близько 6-ї ранку почалася операція. Імовірно, враховуючи річний досвід, бойовики значно краще зміцнили позиції і вчинили серйозний опір. Запросили артилерійську підтримку, і протягом дня локальний конфлікт переріс у доволі серйозну операцію з використанням резервів і бронетехніки. Крім артилерійської дуелі, були ближній бій на дистанціях від 10 до 200 метрів і кілька контратак.
Українські війська зазнали відчутних втрат: 8 убитих і близько 30 поранених, контужених і травмованих (на момент написання статті). Втрати противника (з огляду на дані з різних джерел) налічують близько 20 чоловік убитими. До кінця першого дня битви сам опорний пункт "висота 216,8" залишився за ЗСУ, було організовано підвезення БК і заміну особового складу на позиції. Важливу роль в евакуації поранених зіграли екіпажі волонтерської організації парамедиків ASAP.
Станом на вечір 18 грудня в соцмережах і на новинних сайтах була інспірована паніка, причому якщо проукраїнський сегмент мережі в основному обговорював втрати ЗСУ, то проросійські ЗМІ подавали локальну операцію ЗСУ як серйозний наступ на Дебальцеве і наполягали на про порушеннях Мінських домовленостей Україною, забуваючи про те, що весь район Дебальцевого - за умовами другого Мінського миру - повинен бути переданий під контроль ЗСУ.
19 грудня бої продовжилися, але вже менш інтенсивно, в хід ішла переважно артилерія, проте вдень для можливої нейтралізації відповідних сил противника бойову готовність номер 1 оголосили підрозділам 17-ї окремої танкової бригади, однак до застосування танків справа не дійшла, натиск противника вдалося стримати наявними силами.
Станом на 20-21 грудня складно говорити про фінал битви, проте інтенсивність боїв знизилася. Існують передумови для розвитку ситуації. Суть у тому, що зайняті позиції дозволяють вести спостереження за пересуваннями трасою Знам'янка-Краснодон (на ділянці Вуглегірськ - Дебальцеве), а також істотно спрощують завдання для придушення артилерії противника (в районі Гольмівський - Байрак - Гурти), що, зі свого боку, може призвести до зміщення лінії зіткнення в цих районах.
Імовірно, розуміючи ситуацію, противник зробить спроби відбити висоту 206.8, тоді як ЗСУ, очевидно, будуть змушені (для поліпшення конфігурації лінії бойового зіткнення) займати сусідню висоту 226.7 - що за фактом повторює дії російських військ зразка 2015 року, коли ті зайняли с. Логвинове.
Знову ж таки, потрібно враховувати, що на цей момент Логвинове не має того значення, як у лютому 2015 року, коли бій ішов переважно за контроль над трасою Харків - Ростов. Дорогою до панівної висоті в районі (висота 309 - колишній ВОП "Валера") наші сили однозначно зіткнуться з потребою контролю висот біля Логвинового, що в підсумку призведе до зрушення всієї "лінії фронту".
На цей момент лінія "фронту" має два взаємні гострі з обох боків виступи, і, ймовірно, ні українська армія, ні противник не задоволені нинішньою ситуацією. З огляду на той факт, що зараз місія ОБСЄ готується до різдвяних канікул, а також не заступив на посаду "господар Білого дому", в очікуванні 22 грудня чергового гумконвою з РФ, можна припускати, що загострення на Дебальцевському напрямку тільки починається".
Волонтери наголосили, що ситуація може обернутися продовженням бойових дій, і щоб під час нічних операцій українські військові мали перевагу над противником, їм потрібна спеціальна оптика. Її закуповує "Повернись живим". Контакти і реквізити організації є у фейсбуці.