Міськрада Хорола Полтавської області присвоїла новому провулку в Хоролі ім'я українського письменника Олеся Ульяненка.
Про це повідомив LB.ua представник ініціативної групи Володимир Тихий з творчого об'єднання "Вавилон'13", який став одним з ініціаторів вшанування пам'яті письменника.
17 серпня 2015 року - п'ята річниця з дня смерті Ульяненка. У зв'язку з цим ініціативна група інтелектуалів з більш ніж 50 осіб: кінематографістів, письменників, журналістів, діячів культури, - звернулася з листом на ім'я голови адміністрації міста Хорола, де письменник народився і виріс, з пропозицією назвати його іменем одну з вулиць.
У липні представникам ініціативної групи надійшла офіційна відповідь, в якій виконавчий комітет Хорольської міської адміністрації повідомив, що з метою увічнення пам'яті видатного земляка на сесії Хорольської міськради було прийнято рішення назвати новий провулок в Хоролі іменем Олеся Ульяненка.
Олесь Ульяненко народився в Хоролі Полтавської області. П'ятнадцятирічним покинув рідний дім. Практикував шаманство в Якутії, закінчив медичне училище і морську школу, служив у радянських десантних військах у НДР та Афганістані.
У 26 років святкував свою першу публікацію, а в 35 років роман "Сталінка" приніс йому славу "найбільш радикального і жорсткого українського прозаїка" - твір зазнав шквалу критики, а згодом був удостоєний малої Шевченківської премії та включений у навчальні програми загальноосвітніх шкіл та вузів.
Загалом Олесь Ульяненко написав близько 20 романів, кожен з яких викликав значний резонанс у суспільстві. Такі його твори, як "Дофін сатани", "Зимова повість", "Богемна рапсодія", "Син тіні", "Серафима", "Знак Саваофа", "Квіти Содому", викликали неоднозначну реакцію. Сам письменник стверджував, що за "Знак Саваофа" на нього наклали анафему.
Наступна книга, "Жінка його мрії», виявилася ще скандальнішою: у 2009 році Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі (НЕК) визнала роман порнографічним, книжку вилучили з обігу. Проте висновок комісії викликав хвилю обурення серед української інтелігенції. Також на захист письменника виступив Російський ПЕН-центр. А сам Ульяненко став першим письменником, який подав в суд на НЕК. Зрештою, сторони конфлікту підписали мирову угоду: Ульяненко вніс деякі правки в текст книги, а НЕК відкликала своє рішення. В результаті у квітні 2010 року роман було перевидано, а його презентація мала форму провокаційного перформансу.
Олесь Ульяненко помер у своєму київському будинку в ніч на 18 серпня 2010 року. Офіційна причина смерті - хронічна серцева недостатність. Тим часом, колеги і близькі письменника не виключають, що його смерть могла бути насильницькою.